CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Неем. 4
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Неемія

Розділ 4

1 І сталося, як почув Санвалла́т, і Товійя, і араби, і аммонітяни, і ашдодяни, що направляється єрусалимський мур, що ви́ломи в стіні стали затарасо́вуватися, то дуже запали́лися гнівом.

2 І змо́вилися вони всі ра́зом, щоб іти воювати з Єрусалимом, та щоб учинити йому замі́шання.

3 І ми молилися до нашого Бога, і поставили проти них сторо́жу вдень та вночі, перед ними.

4 І сказав Юда: „Осла́бла сила носія́, а зва́лищ багато, — і ми не зможемо да́лі будувати мура!“

5 А наші нена́висники говорили: „Вони не знатимуть і не побачать, як ми при́йдемо до сере́дини їх, і позабива́ємо їх, та її спи́нимо працю!“

6 І сталося, як прихо́дили ті юде́яни, що сиділи при них, то говорили нам про це разі́в десять, зо всіх місць, де вони пробува́ли.

7 Тоді поставив я сторо́жу здо́лу того місця за муром у пече́рах. І поставив я народ за їхніми ро́дами, з їхніми меча́ми, їхніми ра́тищами та їхніми лу́ками.

8 І розглянув я це, і встав і сказав я до шляхе́тних, і до заступників, і до решти наро́ду: „Не бійтеся перед ними! Згадайте Господа великого та грізно́го, і воюйте за ваших братів, ваших синів, дочо́к ваших, жіно́к ваших та за доми́ ваші!“

9 І сталося, як почули наші вороги́, що нам те відо́ме, то Господь зламав їхній за́дум, і всі ми верну́лися до муру, кожен до праці своєї.

10 І було́ від того дня, що половина моїх юнакі́в робили працю, а половина їх міцно тримала списи, щити́, і луки та па́нцері, а зверхники стояли позад Юдиного дому.

11 Будівни́чі працювали на мурі, а носії́ наладо́вували тяга́р, — вони однією рукою робили працю, а однією міцно тримали списа.

12 А в кожного будівничого його меч був прив'я́заний на сте́гнах його, і так вони будували, а біля мене був сурма́ч.

13 І сказав я до шляхе́тних, до заступників та до решти наро́ду: „Праця велика й просто́ра, а ми повідді́лювані на мурі, дале́ко один від о́дного.

14 Тому то в місце, де почуєте голос сурми́, туди негайно збирайтеся до нас. Бог наш буде воювати для нас!“

15 І так ми робили працю, і половина їх міцно тримала списи від сходу ранньої зорі аж до поя́влення зір.

16 Також того ча́су сказав я до наро́ду: „Кожен з юнако́м своїм нехай ночують у сере́дині Єрусалиму, і бу́дуть вони для нас уночі — сторо́жею, а вдень — на працю“.

17 І ні я, ані брати мої, ані юнаки́ мої, ані сторожі́, що були за мною, ми не здіймали своєї оде́жі, — кожен мав свою зброю при своє́му стегні́.

Книга Неемии

Глава 4

1 Когда услышал Санваллат, и Товия, и Аравитяне, и жители Азота, что стены Иерусалимские восстановляются, и что повреждения начали заделываться, им было весьма досадно.

2 И сговорились все вместе пойти войною на Иерусалим и сделать ему вред.

3 Но мы помолились Богу нашему, и ставили против них стражу днем и ночью, чтоб оберегать себя от них.

4 Но Иуда сказал: ослабела сила у носильщиков, а земли много; мы не можем строить стены.

5 А неприятели наши говорили: не узнают и не увидят, как мы подойдем к ним, и перебьем их и остановим дело.

6 Когда Иудеи, жившие подле них, приходили и говорили нам разов десять со всех мест, что они нападут на нас,

7 Тогда на сухих местах за стеною, в ямах, я поставил народ поплеменно с мечами их, с копьями их и с луками их.

8 И осмотрел я, и стал, и сказал знатнейшим, и градоначальникам, и прочему народу: не бойтесь их, помните Господа великого и страшного, и сражайтесь за братьев своих, за сыновей своих и за дочерей своих, за жен своих, и за домы свои.

9 Когда неприятели наши услышали, что нам известно их намерение, тогда Бог расстроил их замысел, а мы все опять приступили к стенам, каждый к работе своей.

10 С того дня половина молодых моих людей занималась работою, а другая половина их вооружена была копьями, и щитами, и луками, и латами; а начальствующие находились позади всего дома Иудина.

11 Строившие стену и носильщики, носившие тяжести, одной рукою производили работу, а другая держала копье.

12 Каждый из строивших по чреслам своим был препоясан мечем, и так строил. А возле меня был трубач.

13 И сказал я знатнейшим и начальствующим и прочему народу: работы много, и она идет широко, и мы по стене рассеяны, и отдалены друг от друга.

14 И посему где услышите звук трубы, туда собирайтесь к нам; Бог наш сразится за нас.

15 Так производили мы работу. Половина держала в руках копья, от восхождения зари до появления звезд.

16 Сверх сего в то время я сказал народу, чтоб в Иерусалиме ночевали все с рабами своими; ночью они будут у нас на страже, а днем на работе.

17 Мы не снимали с себя одеяния своего, ни я, ни братья мои, ни рабы мои, ни стражи, сопровождавшие меня; каждый сам посылал его на воду для мытья.

Неемія

Розділ 4

Книга Неемии

Глава 4

1 І сталося, як почув Санвалла́т, і Товійя, і араби, і аммонітяни, і ашдодяни, що направляється єрусалимський мур, що ви́ломи в стіні стали затарасо́вуватися, то дуже запали́лися гнівом.

1 Когда услышал Санваллат, и Товия, и Аравитяне, и жители Азота, что стены Иерусалимские восстановляются, и что повреждения начали заделываться, им было весьма досадно.

2 І змо́вилися вони всі ра́зом, щоб іти воювати з Єрусалимом, та щоб учинити йому замі́шання.

2 И сговорились все вместе пойти войною на Иерусалим и сделать ему вред.

3 І ми молилися до нашого Бога, і поставили проти них сторо́жу вдень та вночі, перед ними.

3 Но мы помолились Богу нашему, и ставили против них стражу днем и ночью, чтоб оберегать себя от них.

4 І сказав Юда: „Осла́бла сила носія́, а зва́лищ багато, — і ми не зможемо да́лі будувати мура!“

4 Но Иуда сказал: ослабела сила у носильщиков, а земли много; мы не можем строить стены.

5 А наші нена́висники говорили: „Вони не знатимуть і не побачать, як ми при́йдемо до сере́дини їх, і позабива́ємо їх, та її спи́нимо працю!“

5 А неприятели наши говорили: не узнают и не увидят, как мы подойдем к ним, и перебьем их и остановим дело.

6 І сталося, як прихо́дили ті юде́яни, що сиділи при них, то говорили нам про це разі́в десять, зо всіх місць, де вони пробува́ли.

6 Когда Иудеи, жившие подле них, приходили и говорили нам разов десять со всех мест, что они нападут на нас,

7 Тоді поставив я сторо́жу здо́лу того місця за муром у пече́рах. І поставив я народ за їхніми ро́дами, з їхніми меча́ми, їхніми ра́тищами та їхніми лу́ками.

7 Тогда на сухих местах за стеною, в ямах, я поставил народ поплеменно с мечами их, с копьями их и с луками их.

8 І розглянув я це, і встав і сказав я до шляхе́тних, і до заступників, і до решти наро́ду: „Не бійтеся перед ними! Згадайте Господа великого та грізно́го, і воюйте за ваших братів, ваших синів, дочо́к ваших, жіно́к ваших та за доми́ ваші!“

8 И осмотрел я, и стал, и сказал знатнейшим, и градоначальникам, и прочему народу: не бойтесь их, помните Господа великого и страшного, и сражайтесь за братьев своих, за сыновей своих и за дочерей своих, за жен своих, и за домы свои.

9 І сталося, як почули наші вороги́, що нам те відо́ме, то Господь зламав їхній за́дум, і всі ми верну́лися до муру, кожен до праці своєї.

9 Когда неприятели наши услышали, что нам известно их намерение, тогда Бог расстроил их замысел, а мы все опять приступили к стенам, каждый к работе своей.

10 І було́ від того дня, що половина моїх юнакі́в робили працю, а половина їх міцно тримала списи, щити́, і луки та па́нцері, а зверхники стояли позад Юдиного дому.

10 С того дня половина молодых моих людей занималась работою, а другая половина их вооружена была копьями, и щитами, и луками, и латами; а начальствующие находились позади всего дома Иудина.

11 Будівни́чі працювали на мурі, а носії́ наладо́вували тяга́р, — вони однією рукою робили працю, а однією міцно тримали списа.

11 Строившие стену и носильщики, носившие тяжести, одной рукою производили работу, а другая держала копье.

12 А в кожного будівничого його меч був прив'я́заний на сте́гнах його, і так вони будували, а біля мене був сурма́ч.

12 Каждый из строивших по чреслам своим был препоясан мечем, и так строил. А возле меня был трубач.

13 І сказав я до шляхе́тних, до заступників та до решти наро́ду: „Праця велика й просто́ра, а ми повідді́лювані на мурі, дале́ко один від о́дного.

13 И сказал я знатнейшим и начальствующим и прочему народу: работы много, и она идет широко, и мы по стене рассеяны, и отдалены друг от друга.

14 Тому то в місце, де почуєте голос сурми́, туди негайно збирайтеся до нас. Бог наш буде воювати для нас!“

14 И посему где услышите звук трубы, туда собирайтесь к нам; Бог наш сразится за нас.

15 І так ми робили працю, і половина їх міцно тримала списи від сходу ранньої зорі аж до поя́влення зір.

15 Так производили мы работу. Половина держала в руках копья, от восхождения зари до появления звезд.

16 Також того ча́су сказав я до наро́ду: „Кожен з юнако́м своїм нехай ночують у сере́дині Єрусалиму, і бу́дуть вони для нас уночі — сторо́жею, а вдень — на працю“.

16 Сверх сего в то время я сказал народу, чтоб в Иерусалиме ночевали все с рабами своими; ночью они будут у нас на страже, а днем на работе.

17 І ні я, ані брати мої, ані юнаки́ мої, ані сторожі́, що були за мною, ми не здіймали своєї оде́жі, — кожен мав свою зброю при своє́му стегні́.

17 Мы не снимали с себя одеяния своего, ни я, ни братья мои, ни рабы мои, ни стражи, сопровождавшие меня; каждый сам посылал его на воду для мытья.

1.0x