До євреївРозділ 12 |
|
1 |
|
2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перете́рпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. |
|
3 Тож подумайте про Того, хто перете́рпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх. |
|
4 Ви ще не змага́лись до крови, борю́чись проти гріха, |
|
5 і забули на́гад, що говорить до вас, як синів: „Мій сину, — не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоря́є тобі. |
|
6 Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає“! |
|
7 Коли те́рпите кару, то ро́бить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що ба́тько його не карає? |
|
8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з пере́любу, а не сини. |
|
9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, — і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні кори́тися ми Отцеві ду́хів, щоб жити? |
|
10 Ті нас за короткого ча́су карали, як їм до вподоби було́, Цей же на ко́ристь, щоб ми стали учасниками Його святости. |
|
11 Усяка кара в тепе́рішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для на́вчених нею приносить ми́рний плід праведности! |
|
12 |
|
13 і „чиніть прості стежки́ ногам вашим“, щоб кульгаве не збо́чило, але краще ви́правилось. |
|
14 Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа. |
|
15 Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благода́ті, щоб „не виріс який гіркий корінь і не наробив непоко́ю“, і щоб багато-хто не опога́нились тим. |
|
16 Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворі́дство віддав за поживу саму́. |
|
17 Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкува́ти благослове́ння, відкинутий був, — не знайшов бо був можливости до покая́ння, хоч його з слі́зьми шукав. |
|
18 Бо ви не приступили до гори дотика́льної та до палю́чого огню, і до хмари, і до те́мряви, та до бурі, |
|
19 і до сурмо́вого звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них. |
|
20 Не могли бо вони того витримати, що наказано: „Коли й звірина́ до гори доторкне́ться, то буде камінням побита“. |
|
21 І таке страшне́ те видіння було́, що Мойсей проказав: „Я боюся й тремчу́!“ |
|
22 Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч анголів, |
|
23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх — до Бога, і до духів удоскона́лених праведників, |
|
24 і до Посере́дника Ново́го Заповіту — до Ісуса, і до покро́плення крови, що краще промовляє, як А́велева. |
|
25 Глядіть, не відверта́йтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає, |
|
26 що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: „Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом“. |
|
27 А „ще раз“ визначає заміну захитаного, як ство́реного, щоб зосталися ті, хто непохитний. |
|
28 Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благода́ть, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо стра́хом. |
|
29 Бо наш Бог — то „палю́чий огонь“! |
Послание к евреямГлава 12 |
|
1 |
|
2 взирая на Начальника и Совершителя веры, Иисуса, Который, вместо предлежавшей Ему радости, претерпел крест, пренебрегши посрамление, и воссел по правую сторону престола Божия. |
|
3 Подумайте о Претерпевшем от грешников такое Себе противоборство, чтобы не обессилеть вам, изнемогая в душах ваших. |
|
4 |
|
5 и забыли то увещание, которое обращено к вам, как к сынам: |
|
6 |
|
7 |
|
8 Если же вы остаетесь без наказания, которое обще всем, то вы — незаконные дети, а не сыны. |
|
9 Притом, если мы имели плотских наших отцов, которые нас наказывали, и мы их уважали, не гораздо ли более будем мы подчиняться Отцу духов, чтобы жить? |
|
10 Ибо те для немногих дней наказывали нас по своему усмотрению, Он же — для нашей пользы, чтобы нам иметь участие в Его святости. |
|
11 Всякое же наказание в настоящее время кажется не радостью, а печалью, но впоследствии оно приносит мирный плод праведности тем, которые чрез него были научены. |
|
12 |
|
13 и прокладывайте прямые тропы для ног ваших, чтобы хромающее не совратилось, а лучше было бы исцелено. |
|
14 |
|
15 наблюдая, чтобы кто не лишился благодати Божией, чтобы какой горький корень, вырастая, не причинил вреда, и чтобы им не были осквернены многие, |
|
16 чтобы не было какого блудника или далекого от Бога, как Исав, который за одно блюдо продал свое первородство. |
|
17 Ибо вы знаете, что и после того, желая наследовать благословение, он был отвергнут: ибо он не обрел покаяния, хотя и со слезами искал его. |
|
18 |
|
19 ни к звуку трубному, ни к шуму словесному такому, о котором слышавшие просили, чтобы не было сказано им больше ни слова. |
|
20 Ибо не могли они вынести того, что было заповедуемо: если и зверь прикоснется к горе, да будет побит он камнями. |
|
21 И, так страшно было это явление, что Моисей сказал: я — в страхе и трепете. |
|
22 Но вы приступили к горе Сиону и к граду Бога Живого, небесному Иерусалиму, и к тьмам ангелов в торжествующем собрании, |
|
23 и к Церкви первородных, вписанных на небесах, и к Судии всех Богу, и к духам праведных, достигших совершенства, |
|
24 и к Посреднику Нового Завета, Иисусу, и к крови кропления, говорящей лучше, чем кровь Авеля. |
|
25 |
|
26 тогда Его голос поколебал землю, теперь же Он обещал, говоря: еще раз Я потрясу не только землю, но и небо. |
|
27 А слова «еще раз» указывают на изменение колеблемого, как сотворенного, чтобы пребыло не колеблемое. |
|
28 Поэтому, принимая Царство непоколебимое, будем держаться благодати, и ею да служим благоугодно Богу с благоговением и страхом, |
|
29 потому что Бог наш есть также огонь поедающий. |
До євреївРозділ 12 |
Послание к евреямГлава 12 |
|
1 |
1 |
|
2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перете́рпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. |
2 взирая на Начальника и Совершителя веры, Иисуса, Который, вместо предлежавшей Ему радости, претерпел крест, пренебрегши посрамление, и воссел по правую сторону престола Божия. |
|
3 Тож подумайте про Того, хто перете́рпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх. |
3 Подумайте о Претерпевшем от грешников такое Себе противоборство, чтобы не обессилеть вам, изнемогая в душах ваших. |
|
4 Ви ще не змага́лись до крови, борю́чись проти гріха, |
4 |
|
5 і забули на́гад, що говорить до вас, як синів: „Мій сину, — не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоря́є тобі. |
5 и забыли то увещание, которое обращено к вам, как к сынам: |
|
6 Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає“! |
6 |
|
7 Коли те́рпите кару, то ро́бить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що ба́тько його не карає? |
7 |
|
8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з пере́любу, а не сини. |
8 Если же вы остаетесь без наказания, которое обще всем, то вы — незаконные дети, а не сыны. |
|
9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, — і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні кори́тися ми Отцеві ду́хів, щоб жити? |
9 Притом, если мы имели плотских наших отцов, которые нас наказывали, и мы их уважали, не гораздо ли более будем мы подчиняться Отцу духов, чтобы жить? |
|
10 Ті нас за короткого ча́су карали, як їм до вподоби було́, Цей же на ко́ристь, щоб ми стали учасниками Його святости. |
10 Ибо те для немногих дней наказывали нас по своему усмотрению, Он же — для нашей пользы, чтобы нам иметь участие в Его святости. |
|
11 Усяка кара в тепе́рішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для на́вчених нею приносить ми́рний плід праведности! |
11 Всякое же наказание в настоящее время кажется не радостью, а печалью, но впоследствии оно приносит мирный плод праведности тем, которые чрез него были научены. |
|
12 |
12 |
|
13 і „чиніть прості стежки́ ногам вашим“, щоб кульгаве не збо́чило, але краще ви́правилось. |
13 и прокладывайте прямые тропы для ног ваших, чтобы хромающее не совратилось, а лучше было бы исцелено. |
|
14 Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа. |
14 |
|
15 Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благода́ті, щоб „не виріс який гіркий корінь і не наробив непоко́ю“, і щоб багато-хто не опога́нились тим. |
15 наблюдая, чтобы кто не лишился благодати Божией, чтобы какой горький корень, вырастая, не причинил вреда, и чтобы им не были осквернены многие, |
|
16 Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворі́дство віддав за поживу саму́. |
16 чтобы не было какого блудника или далекого от Бога, как Исав, который за одно блюдо продал свое первородство. |
|
17 Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкува́ти благослове́ння, відкинутий був, — не знайшов бо був можливости до покая́ння, хоч його з слі́зьми шукав. |
17 Ибо вы знаете, что и после того, желая наследовать благословение, он был отвергнут: ибо он не обрел покаяния, хотя и со слезами искал его. |
|
18 Бо ви не приступили до гори дотика́льної та до палю́чого огню, і до хмари, і до те́мряви, та до бурі, |
18 |
|
19 і до сурмо́вого звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них. |
19 ни к звуку трубному, ни к шуму словесному такому, о котором слышавшие просили, чтобы не было сказано им больше ни слова. |
|
20 Не могли бо вони того витримати, що наказано: „Коли й звірина́ до гори доторкне́ться, то буде камінням побита“. |
20 Ибо не могли они вынести того, что было заповедуемо: если и зверь прикоснется к горе, да будет побит он камнями. |
|
21 І таке страшне́ те видіння було́, що Мойсей проказав: „Я боюся й тремчу́!“ |
21 И, так страшно было это явление, что Моисей сказал: я — в страхе и трепете. |
|
22 Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч анголів, |
22 Но вы приступили к горе Сиону и к граду Бога Живого, небесному Иерусалиму, и к тьмам ангелов в торжествующем собрании, |
|
23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх — до Бога, і до духів удоскона́лених праведників, |
23 и к Церкви первородных, вписанных на небесах, и к Судии всех Богу, и к духам праведных, достигших совершенства, |
|
24 і до Посере́дника Ново́го Заповіту — до Ісуса, і до покро́плення крови, що краще промовляє, як А́велева. |
24 и к Посреднику Нового Завета, Иисусу, и к крови кропления, говорящей лучше, чем кровь Авеля. |
|
25 Глядіть, не відверта́йтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає, |
25 |
|
26 що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: „Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом“. |
26 тогда Его голос поколебал землю, теперь же Он обещал, говоря: еще раз Я потрясу не только землю, но и небо. |
|
27 А „ще раз“ визначає заміну захитаного, як ство́реного, щоб зосталися ті, хто непохитний. |
27 А слова «еще раз» указывают на изменение колеблемого, как сотворенного, чтобы пребыло не колеблемое. |
|
28 Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благода́ть, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо стра́хом. |
28 Поэтому, принимая Царство непоколебимое, будем держаться благодати, и ею да служим благоугодно Богу с благоговением и страхом, |
|
29 Бо наш Бог — то „палю́чий огонь“! |
29 потому что Бог наш есть также огонь поедающий. |