Библия - Обещанное Восстановление

Буття

Розділ 37

1 І осівся Яків у Краї мешкання батька свого, в Краї ханаанському.

2 Оце о́повість про Якова. Йо́сип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йо́сип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька.

3 А Ізра́їль любив Йо́сипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання́.

4 І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, — і знена́виділи його, і не могли говорити з ним спокійно.

5 І снився був Йо́сипові сон, і він розпові́в своїм браттям, а вони ще збільшили нена́висть до нього.

6 І сказав він до них: „Послухайте но про той сон, що снився мені.

7 А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, — та й вклоняються снопові моєму“.

8 І сказали йому його браття: „Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами?“ І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його.

9 І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: „Оце снився мені ще сон, — і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені“.

10 І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому ба́тько його, та й промовив до нього: „Що́ то за сон, що снився тобі? Чи справді при́йдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?“

11 І заздрили йому брати його, а батько його запам'ята́в ці слова.

12 І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем.

13 І сказав Ізра́їль до Йо́сипа: „Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них!“ А той відказав йому: „Ось я!“

14 І сказав він до нього: „Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь“. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему.

15 І знайшов його один чоловік, — а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: „Чого ти шукаєш?“

16 А той відказав: „Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?“

17 І сказав той чоловік: „Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну“. І пішов Йо́сип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні.

18 А вони побачили його зда́лека, і поки він набли́зився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його.

19 І сказали вони один о́дному: „Ось іде той сновидець!

20 А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами“.

21 І почув це Руви́м, і визволив його з руки їхньої, і сказав: „Не губімо душі його!“

22 І сказав до них Рувим: „Не проливайте крови, — киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки́ не кладіть на нього", щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його.

23 І сталося, коли прийшов Йо́сип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було.

24 І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, — не було в ній води.

25 І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, — ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, — іде він спровадити це до Єгипту.

26 І сказав Юда до своїх братів: „Яка ко́ристь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо́ його кров?

27 Давайте продамо його Ізма́їльтянам, — і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло“. І послухалися брати його.

28 І коли прохо́дили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йо́сипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту.

29 А Рувим вернувся до ями, — аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою...

30 І вернувся він до братів своїх, та й сказав: „Немає хло́пця! А я, —— куди я піду́?“

31 А вони взяли Йо́сипове вбрання́, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров.

32 І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: „Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання — твого сина воно, чи ні?“

33 А він пізнав його та й сказав: „Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йо́сип!“

34 І роздер Яків одіж свою, і зодягнув вере́тище на сте́гна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своє́му...

35 І зачали всі сини його та всі дочки його потіша́ти його. Але він не міг утішитися, та й сказав: „У жало́бі зійду я до сина мого до шеолу“. І плакав за ним його ба́тько.

36 А мідіяніти продали Йо́сипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царсько́ї сторожі.

Бытие

Глава 37

1 А Иаков жил в земле странствования отца своего, в земле Ханаанской.

2 Вот приключения рода Иаковлева. Иосиф, будучи семнадцати лет, пас вместе с братьями своими скот. Сей отрок находился при сыновьях Валлы и при сыновьях Зелфы, жен отца своего. И доводил Иосиф худые о них слухи до отца их.

3 Израиль любил Иосифа более всех сыновей своих, потому что он у него был сын старости; и сделал ему разноцветную одежду.

4 Когда братья его увидели, что отец его любит его более всех братьев его, то они возненавидели его, и не могли говорить с ним мирно.

5 Однажды видел Иосиф сон, и рассказал братьям своим, и они возненавидели его еще более.

6 Он сказал им: послушайте, какой видел я сон.

7 Мы вязали снопы посреди поля; и вот мой сноп встал, и стал прямо; и вот ваши снопы окружили его, и поклонились моему снопу.

8 На сие братья его сказали ему: неужели ты будешь царствовать над нами? Неужели будешь владеть нами? И возненавидели его еще более за сны его, и за слова его.

9 Он еще видел другой сон и рассказал его братьям своим, говоря: вот я видел еще сон; вот, солнце, и луна, и одиннадцать звезд поклонились мне.

10 Когда он рассказал сие отцу своему и братьям своим, тогда и отец его побранил его, и сказал ему: что это за сон, который ты видел? неужели я, и твоя мать, и твои братья придем поклониться тебе до земли?

11 Братья его досадовали на него, а отец заметил слово сие.

12 Братья его пошли в Сихем, пасти скот отца своего.

13 Израиль сказал Иосифу: Братья твои пасут в Сихеме. Поди, я пошлю тебя к ним. Он отвечал ему: вот я.

14 Израиль сказал ему: поди же, посмотри, благополучны ли братья твои и благополучен ли скот, и принеси мне ответ. И послал его из долины Хевронской; и он пришел в Сихем.

15 Тут нашел его некто, блуждающего по полю, и спросил его тот человек, говоря: чего ты ищешь?

16 Он сказал: я ищу братьев моих; скажи мне, где они пасут?

17 И сказал тот человек: они ушли отсюда; ибо я слышал, как они говорили: пойдем в Дофан. И пошел Иосиф за братьями своими, и нашел их в Дофане.

18 Они, увидя его издали, прежде нежели он подошел к ним, стали умышлять против него, чтобы убить его.

19 И сказали друг другу: вот идет этот сновидец.

20 Пойдем теперь и убьем его, и бросим его в какой-нибудь колодезь, и скажем, что лютый зверь съел его; тогда посмотрим, что будет из его снов.

21 Но Рувим, услышав сие, избавил его от рук их, сказав: не станем убивать его.

22 И сказал им Рувим: не проливайте крови; бросьте его в этот колодезь, который в пустыне, а рук не налагайте на него. Сие говорил он, чтобы избавить его от рук их, и возвратить его к отцу его.

23 Когда Иосиф пришел к братьям своим, тогда они сняли с Иосифа одежду его, одежду разноцветную, которая была на нем;

24 И, взяв его, бросили в колодезь; колодезь же тот был пуст, и воды в нем не было.

25 Потом они сели есть хлеб, и взглянув, видят, что идет из Галаада караван Измаильтян, у которых верблюды навьючены стираксою, бальзамом и ладаном, и которые везут это в Египет.

26 Тогда Иуда сказал братьям своим: что нам пользы убивать брата нашего, и скрывать кровь его?

27 Пойдем, продадим его Измаильтянам; а рук наших не наложим на него; ибо это брат наш, плоть наша. Братья его послушались.

28 И, когда проходили купцы Мадиамские, они вытащили Иосифа из колодезя, и продали Иосифа Измаильтянам за двадцать сиклей серебра; а они отвезли Иосифа в Египет.

29 Рувим же пришел опять к колодезю; и вот, нет Иосифа в колодезе. Тогда он разодрал одежды свои,

30 И возвратился к братьям своим, и сказал: отрока нет, а я, куда я пойду?

31 И взяли одежду Иосифа, и, заколов козла, вымарали одежду кровью;

32 И послали разноцветную одежду, и принесли к отцу своему, и сказали: мы это нашли; узнавай, сына ли твоего эта одежда, или нет.

33 Он узнал ее, и сказал: эта одежда сына моего; лютый зверь съел его; верно, растерзан Иосиф!

34 И разодрал Иаков на себе одежды, и возложил вретище на чресла свои; и оплакивал сына своего многие дни.

35 Собрались было все сыновья его и все дочери его, чтобы утешить его; но он отверг утешение, и сказал: с печалью сойду к сыну моему в Шеол. Так оплакивал его отец его.

36 Между тем, Мадианитяне продали его в Египте Потифару, евнуху Фараонову, начальнику телохранителей.

Буття Розділ 37	Бытие Глава 37
1 І осівся Яків у Краї мешкання батька свого, в Краї ханаанському.	1 А Иаков жил в земле странствования отца своего, в земле Ханаанской.
2 Оце о́повість про Якова. Йо́сип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йо́сип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька.	2 Вот приключения рода Иаковлева. Иосиф, будучи семнадцати лет, пас вместе с братьями своими скот. Сей отрок находился при сыновьях Валлы и при сыновьях Зелфы, жен отца своего. И доводил Иосиф худые о них слухи до отца их.
3 А Ізра́їль любив Йо́сипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання́.	3 Израиль любил Иосифа более всех сыновей своих, потому что он у него был сын старости; и сделал ему разноцветную одежду.
4 І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, — і знена́виділи його, і не могли говорити з ним спокійно.	4 Когда братья его увидели, что отец его любит его более всех братьев его, то они возненавидели его, и не могли говорить с ним мирно.
5 І снився був Йо́сипові сон, і він розпові́в своїм браттям, а вони ще збільшили нена́висть до нього.	5 Однажды видел Иосиф сон, и рассказал братьям своим, и они возненавидели его еще более.
6 І сказав він до них: „Послухайте но про той сон, що снився мені.	6 Он сказал им: послушайте, какой видел я сон.
7 А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, — та й вклоняються снопові моєму“.	7 Мы вязали снопы посреди поля; и вот мой сноп встал, и стал прямо; и вот ваши снопы окружили его, и поклонились моему снопу.
8 І сказали йому його браття: „Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами?“ І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його.	8 На сие братья его сказали ему: неужели ты будешь царствовать над нами? Неужели будешь владеть нами? И возненавидели его еще более за сны его, и за слова его.
9 І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: „Оце снився мені ще сон, — і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені“.	9 Он еще видел другой сон и рассказал его братьям своим, говоря: вот я видел еще сон; вот, солнце, и луна, и одиннадцать звезд поклонились мне.
10 І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому ба́тько його, та й промовив до нього: „Що́ то за сон, що снився тобі? Чи справді при́йдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?“	10 Когда он рассказал сие отцу своему и братьям своим, тогда и отец его побранил его, и сказал ему: что это за сон, который ты видел? неужели я, и твоя мать, и твои братья придем поклониться тебе до земли?
11 І заздрили йому брати його, а батько його запам'ята́в ці слова.	11 Братья его досадовали на него, а отец заметил слово сие.
12 І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем.	12 Братья его пошли в Сихем, пасти скот отца своего.
13 І сказав Ізра́їль до Йо́сипа: „Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них!“ А той відказав йому: „Ось я!“	13 Израиль сказал Иосифу: Братья твои пасут в Сихеме. Поди, я пошлю тебя к ним. Он отвечал ему: вот я.
14 І сказав він до нього: „Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь“. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему.	14 Израиль сказал ему: поди же, посмотри, благополучны ли братья твои и благополучен ли скот, и принеси мне ответ. И послал его из долины Хевронской; и он пришел в Сихем.
15 І знайшов його один чоловік, — а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: „Чого ти шукаєш?“	15 Тут нашел его некто, блуждающего по полю, и спросил его тот человек, говоря: чего ты ищешь?
16 А той відказав: „Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?“	16 Он сказал: я ищу братьев моих; скажи мне, где они пасут?
17 І сказав той чоловік: „Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну“. І пішов Йо́сип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні.	17 И сказал тот человек: они ушли отсюда; ибо я слышал, как они говорили: пойдем в Дофан. И пошел Иосиф за братьями своими, и нашел их в Дофане.
18 А вони побачили його зда́лека, і поки він набли́зився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його.	18 Они, увидя его издали, прежде нежели он подошел к ним, стали умышлять против него, чтобы убить его.
19 І сказали вони один о́дному: „Ось іде той сновидець!	19 И сказали друг другу: вот идет этот сновидец.
20 А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами“.	20 Пойдем теперь и убьем его, и бросим его в какой-нибудь колодезь, и скажем, что лютый зверь съел его; тогда посмотрим, что будет из его снов.
21 І почув це Руви́м, і визволив його з руки їхньої, і сказав: „Не губімо душі його!“	21 Но Рувим, услышав сие, избавил его от рук их, сказав: не станем убивать его.
22 І сказав до них Рувим: „Не проливайте крови, — киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки́ не кладіть на нього", щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його.	22 И сказал им Рувим: не проливайте крови; бросьте его в этот колодезь, который в пустыне, а рук не налагайте на него. Сие говорил он, чтобы избавить его от рук их, и возвратить его к отцу его.
23 І сталося, коли прийшов Йо́сип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було.	23 Когда Иосиф пришел к братьям своим, тогда они сняли с Иосифа одежду его, одежду разноцветную, которая была на нем;
24 І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, — не було в ній води.	24 И, взяв его, бросили в колодезь; колодезь же тот был пуст, и воды в нем не было.
25 І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, — ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, — іде він спровадити це до Єгипту.	25 Потом они сели есть хлеб, и взглянув, видят, что идет из Галаада караван Измаильтян, у которых верблюды навьючены стираксою, бальзамом и ладаном, и которые везут это в Египет.
26 І сказав Юда до своїх братів: „Яка ко́ристь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо́ його кров?	26 Тогда Иуда сказал братьям своим: что нам пользы убивать брата нашего, и скрывать кровь его?
27 Давайте продамо його Ізма́їльтянам, — і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло“. І послухалися брати його.	27 Пойдем, продадим его Измаильтянам; а рук наших не наложим на него; ибо это брат наш, плоть наша. Братья его послушались.
28 І коли прохо́дили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йо́сипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту.	28 И, когда проходили купцы Мадиамские, они вытащили Иосифа из колодезя, и продали Иосифа Измаильтянам за двадцать сиклей серебра; а они отвезли Иосифа в Египет.
29 А Рувим вернувся до ями, — аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою...	29 Рувим же пришел опять к колодезю; и вот, нет Иосифа в колодезе. Тогда он разодрал одежды свои,
30 І вернувся він до братів своїх, та й сказав: „Немає хло́пця! А я, —— куди я піду́?“	30 И возвратился к братьям своим, и сказал: отрока нет, а я, куда я пойду?
31 А вони взяли Йо́сипове вбрання́, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров.	31 И взяли одежду Иосифа, и, заколов козла, вымарали одежду кровью;
32 І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: „Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання — твого сина воно, чи ні?“	32 И послали разноцветную одежду, и принесли к отцу своему, и сказали: мы это нашли; узнавай, сына ли твоего эта одежда, или нет.
33 А він пізнав його та й сказав: „Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йо́сип!“	33 Он узнал ее, и сказал: эта одежда сына моего; лютый зверь съел его; верно, растерзан Иосиф!
34 І роздер Яків одіж свою, і зодягнув вере́тище на сте́гна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своє́му...	34 И разодрал Иаков на себе одежды, и возложил вретище на чресла свои; и оплакивал сына своего многие дни.
35 І зачали всі сини його та всі дочки його потіша́ти його. Але він не міг утішитися, та й сказав: „У жало́бі зійду я до сина мого до шеолу“. І плакав за ним його ба́тько.	35 Собрались было все сыновья его и все дочери его, чтобы утешить его; но он отверг утешение, и сказал: с печалью сойду к сыну моему в Шеол. Так оплакивал его отец его.
36 А мідіяніти продали Йо́сипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царсько́ї сторожі.	36 Между тем, Мадианитяне продали его в Египте Потифару, евнуху Фараонову, начальнику телохранителей.

Старий
завіт

Новий
завіт

Буття

Розділ 37

Бытие

Глава 37

Буття

Розділ 37

Бытие

Глава 37

Старий завіт

Новий завіт

Буття

Розділ 37

Бытие

Глава 37

Буття

Розділ 37

Бытие

Глава 37

Старий
завіт

Новий
завіт