Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Iвана

Розділ 5

1 Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.

2 А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Ветесда́ по-єврейському зветься, що мала п'ять ґа́нків.

3 У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду пору́шено.

4 Бо ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший ула́зив, як воду пору́шено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворо́бу.

5 А був там один чоловік, що тридцять і вісім ро́ків був недужим.

6 Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він ча́су слабує, говорить до нього: „Хочеш бути здоровим?“

7 Відповів Йому хворий: „Пане, я не маю люди́ни, щоб вона, як порушено воду, до купа́льні всадила мене. А коли я прихо́джу, то передо мною вже інший ула́зить“.

8 Говорить до нього Ісус: „Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!“

9 І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє — та й ходив. Того ж дня субота була́,

10 тому́ то сказали юдеї вздоро́вленому: „Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого“.

11 А він відповів їм: „Хто мене вздоро́вив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє — та й ходи“.

12 А вони запитали його: „Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє — та й ходи?“

13 Та не знав уздоро́влений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від наро́ду, що був на тім місці.

14 Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: „Ось ви́дужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!“

15 Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоро́вив його, то Ісус.

16 І тому́ зачали́ юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.

17 А Ісус відповів їм: „Отець Мій працює аж досі, — працюю і Я“.

18 І тому́ то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу пору́шував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим ро́блячись Богові рівним.

19 Відповів же Ісус і сказав їм: „Поправді, поправді кажу́ вам: Син нічо́го робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що ро́бить Отець; бо що робить Він, те так само й Син ро́бить.

20 Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивува́лись.

21 Бо як мертвих Отець воскрешає й ожи́влює, так і Син, кого хоче, ожи́влює.

22 Бо Отець і не судить ніко́го, а ввесь суд віддав Синові,

23 щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, — не шанує Отця, що послав Його.

24 Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає сло́ва Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, — життя вічне той має, і на суд не прихо́дить, але перейшов він від смерти в життя.

25 Поправді, поправді кажу́ вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.

26 Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.

27 І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він — Людський Син.

28 Не дивуйтесь цьому́, бо надхо́дить година, коли всі, хто в гроба́х, — Його голос почують,

29 і повихо́дять ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а котрі́ зло чинили, на воскре́сення Су́ду.

30 Я нічого не мо́жу роби́ти Сам від Себе. Як Я чую, суджу́, і Мій суд справедливий, — не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.

31 Коли сві́дчу про Себе Я Сам, то свідо́цтво Моє неправдиве.

32 Є Інший, Хто сві́чить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідо́цтво, яким сві́дчить про Мене.

33 Ви послали були́ до Івана, і він сві́дчив про правду.

34 Та Я не від людини свідо́цтва приймаю, але це говорю́, щоб були ви спасені.

35 Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли поті́шитись світлом його.

36 Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню́, самі сві́дчать про Мене, що Отець Мене послав!

37 Та й Отець, що послав Мене, Сам засві́дчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніко́ли, ані виду Його не бачили.

38 Навіть сло́ва Його ви не маєте, щоб у вас перебува́ло, бо не вірите в То́го, Кого Він послав.

39 Дослідіть но Писа́ння, бо ви ду́маєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж сві́дчать про Мене!

40 Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя.

41 Від людей не приймаю Я слави,

42 але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте.

43 Я прийшов у Йме́ння Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж при́йде інший у йме́ння своє, того при́ймете ви.

44 Як ви можете вірувати, коли славу один від одно́го приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не пра́гнете ви?

45 Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, — є, хто вас винуватити бу́де, — Мойсей, що на нього наді́єтесь ви!

46 Коли́ б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він.

47 Якщо писа́нням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?“

Евангелие от Иоанна

Глава 5

1 Немного позже Иисус пошел на иудейский праздник в Иерусалим.

2 В Иерусалиме, недалеко от Овечьих ворот, есть пруд, называемый по-еврейски Вифезда, окруженный пятью крытыми колоннадами.

3 Там лежало много инвалидов, слепых, хромых и парализованных. Они ожидали движения воды.

4 Иногда ангел Господа сходил и возмущал воду, и тогда первый, кто входил в пруд, исцелялся от любой болезни.

5 Среди них был человек, больной уже тридцать восемь лет.

6 Когда Иисус увидел его лежащим там и узнал, что тот уже давно в таком состоянии, Он спросил его: — Ты хочешь выздороветь?

7 Больной ответил: — Господин, да ведь нет никого, кто бы помог мне войти в воду, когда вода бурлит. А когда я стараюсь сам дойти до воды, кто-нибудь меня уже опережает.

8 Тогда Иисус сказал ему: — Встань! Возьми свою циновку и иди.

9 И этот человек в тот же миг стал здоров. Он взял свою циновку и пошел. Это произошло в субботу.

10 Иудеи поэтому сказали исцеленному: — Сегодня суббота, и тебе нельзя нести циновку.

11 Но он ответил: — Тот, Кто исцелил меня, Тот и сказал мне: «Возьми свою циновку и иди».

12 Они спросили: — Кто Он такой, Тот, Кто сказал тебе взять циновку и идти?

13 Исцеленный и сам не знал, кто Это был, потому что Иисус скрылся в толпе, которая была там.

14 Позже Иисус нашел его в храме и сказал: — Ну вот ты и здоров. Не греши больше, чтобы не случилось с тобой еще худшего.

15 Человек этот тогда пошел и сказал иудеям, что его исцелил Иисус.

16 Иудеи стали преследовать Иисуса, потому что Он сделал это в субботу.

17 Иисус же сказал им: — Мой Отец совершает работу всегда, и Я тоже это делаю.

18 Тогда иудеи еще более усердно стали искать возможности убить Иисуса, ведь Он не только нарушал субботу, но к тому же называл Бога Своим Отцом, приравнивая Себя к Богу.

19 На это Иисус ответил им так: — Говорю вам истину: Сын ничего не может делать Сам от Себя, пока не увидит Отца делающим. То, что делает Отец, делает и Сын.

20 Ведь Отец любит Сына и показывает Ему все, что делает Сам, и вы удивитесь, потому что Он покажет Ему более великие дела.

21 Точно так, как Отец воскрешает мертвых и дает им жизнь, так и Сын дает жизнь тем, кому хочет.

22 Более того, Отец никого не судит, Он доверил весь суд Сыну,

23 чтобы все почитали Сына, как чтят Отца. Тот, кто не чтит Сына, не чтит и Отца, пославшего Сына.

24 Говорю вам истину: всякий, кто слышит Мое слово и верит Пославшему Меня, имеет жизнь вечную, и ему не придется приходить на суд, он уже перешел из смерти в жизнь.

25 Говорю вам истину: наступает время, и уже наступило, когда мертвые услышат голос Сына Божьего, и те, кто услышит, оживут.

26 Потому что, как Отец имеет жизнь в Самом Себе, так Он дал иметь жизнь в Самом Себе и Сыну.

27 Он дал Ему власть судить, потому что Он — Сын Человеческий.

28 Не удивляйтесь этому, потому что настанет время, когда все, кто находится сейчас в могилах, услышат Его голос

29 и выйдут из могил. Те, кто делал добро, воскреснут, чтобы жить, и те, кто делал зло, поднимутся, чтобы получить осуждение.

30 Я не могу ничего делать Сам от Себя. Я сужу так, как Мне сказано, и Мой суд справедлив, потому что Я стремлюсь исполнить не Свою волю, а волю Пославшего Меня.

31 — Если бы Я свидетельствовал Сам о Себе, то свидетельство Мое было бы недействительно,

32 но обо Мне свидетельствует еще один свидетель, и Я знаю, что Его свидетельство обо Мне истинно.

33 Вы посылали к Иоанну, и он свидетельствовал об истине.

34 Я не нуждаюсь в свидетельстве людей, но говорю об этом, чтобы вы были спасены.

35 Иоанн был горящим и сияющим светильником, и вы хотели хоть некоторое время порадоваться при его свете.

36 Но у Меня есть свидетельство сильнее Иоаннова. Дела, которые Отец поручил Мне совершить и которые Я совершаю, свидетельствуют о том, что Отец послал Меня.

37 Обо Мне свидетельствует и Сам Отец, пославший Меня. Вы никогда не слышали Его голоса и не видели Его облика.

38 Его слово не живет в вас, потому что вы не верите Тому, Кого Он послал.

39 Вы старательно исследуете Писания, надеясь через них получить жизнь вечную. А ведь эти Писания свидетельствуют обо Мне.

40 Однако вы отказываетесь прийти ко Мне, чтобы получить жизнь.

41 Мне не нужна слава от людей,

42 но Я знаю вас: в ваших сердцах нет любви к Богу.

43 Я пришел во имя Моего Отца, и вы Меня не принимаете, но когда кто-либо другой придет во имя самого себя — его вы примете.

44 Как вы можете поверить, когда вы ищете похвалы друг от друга, но не прилагаете никаких усилий, чтобы получить похвалу от единого Бога?

45 Не думайте, однако, что Я буду обвинять вас перед Отцом. Ваш обвинитель — Моисей, на которого вы возлагаете ваши надежды.

46 Если бы вы верили Моисею, то верили бы и Мне, потому что Моисей писал обо Мне.

47 Но если вы не верите тому, что он написал, то как вы можете поверить Моим словам?

Вiд Iвана Розділ 5	Евангелие от Иоанна Глава 5
1 Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.	1 Немного позже Иисус пошел на иудейский праздник в Иерусалим.
2 А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Ветесда́ по-єврейському зветься, що мала п'ять ґа́нків.	2 В Иерусалиме, недалеко от Овечьих ворот, есть пруд, называемый по-еврейски Вифезда, окруженный пятью крытыми колоннадами.
3 У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду пору́шено.	3 Там лежало много инвалидов, слепых, хромых и парализованных. Они ожидали движения воды.
4 Бо ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший ула́зив, як воду пору́шено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворо́бу.	4 Иногда ангел Господа сходил и возмущал воду, и тогда первый, кто входил в пруд, исцелялся от любой болезни.
5 А був там один чоловік, що тридцять і вісім ро́ків був недужим.	5 Среди них был человек, больной уже тридцать восемь лет.
6 Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він ча́су слабує, говорить до нього: „Хочеш бути здоровим?“	6 Когда Иисус увидел его лежащим там и узнал, что тот уже давно в таком состоянии, Он спросил его: — Ты хочешь выздороветь?
7 Відповів Йому хворий: „Пане, я не маю люди́ни, щоб вона, як порушено воду, до купа́льні всадила мене. А коли я прихо́джу, то передо мною вже інший ула́зить“.	7 Больной ответил: — Господин, да ведь нет никого, кто бы помог мне войти в воду, когда вода бурлит. А когда я стараюсь сам дойти до воды, кто-нибудь меня уже опережает.
8 Говорить до нього Ісус: „Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!“	8 Тогда Иисус сказал ему: — Встань! Возьми свою циновку и иди.
9 І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє — та й ходив. Того ж дня субота була́,	9 И этот человек в тот же миг стал здоров. Он взял свою циновку и пошел. Это произошло в субботу.
10 тому́ то сказали юдеї вздоро́вленому: „Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого“.	10 Иудеи поэтому сказали исцеленному: — Сегодня суббота, и тебе нельзя нести циновку.
11 А він відповів їм: „Хто мене вздоро́вив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє — та й ходи“.	11 Но он ответил: — Тот, Кто исцелил меня, Тот и сказал мне: «Возьми свою циновку и иди».
12 А вони запитали його: „Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє — та й ходи?“	12 Они спросили: — Кто Он такой, Тот, Кто сказал тебе взять циновку и идти?
13 Та не знав уздоро́влений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від наро́ду, що був на тім місці.	13 Исцеленный и сам не знал, кто Это был, потому что Иисус скрылся в толпе, которая была там.
14 Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: „Ось ви́дужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!“	14 Позже Иисус нашел его в храме и сказал: — Ну вот ты и здоров. Не греши больше, чтобы не случилось с тобой еще худшего.
15 Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоро́вив його, то Ісус.	15 Человек этот тогда пошел и сказал иудеям, что его исцелил Иисус.
16 І тому́ зачали́ юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.	16 Иудеи стали преследовать Иисуса, потому что Он сделал это в субботу.
17 А Ісус відповів їм: „Отець Мій працює аж досі, — працюю і Я“.	17 Иисус же сказал им: — Мой Отец совершает работу всегда, и Я тоже это делаю.
18 І тому́ то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу пору́шував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим ро́блячись Богові рівним.	18 Тогда иудеи еще более усердно стали искать возможности убить Иисуса, ведь Он не только нарушал субботу, но к тому же называл Бога Своим Отцом, приравнивая Себя к Богу.
19 Відповів же Ісус і сказав їм: „Поправді, поправді кажу́ вам: Син нічо́го робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що ро́бить Отець; бо що робить Він, те так само й Син ро́бить.	19 На это Иисус ответил им так: — Говорю вам истину: Сын ничего не может делать Сам от Себя, пока не увидит Отца делающим. То, что делает Отец, делает и Сын.
20 Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивува́лись.	20 Ведь Отец любит Сына и показывает Ему все, что делает Сам, и вы удивитесь, потому что Он покажет Ему более великие дела.
21 Бо як мертвих Отець воскрешає й ожи́влює, так і Син, кого хоче, ожи́влює.	21 Точно так, как Отец воскрешает мертвых и дает им жизнь, так и Сын дает жизнь тем, кому хочет.
22 Бо Отець і не судить ніко́го, а ввесь суд віддав Синові,	22 Более того, Отец никого не судит, Он доверил весь суд Сыну,
23 щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, — не шанує Отця, що послав Його.	23 чтобы все почитали Сына, как чтят Отца. Тот, кто не чтит Сына, не чтит и Отца, пославшего Сына.
24 Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає сло́ва Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, — життя вічне той має, і на суд не прихо́дить, але перейшов він від смерти в життя.	24 Говорю вам истину: всякий, кто слышит Мое слово и верит Пославшему Меня, имеет жизнь вечную, и ему не придется приходить на суд, он уже перешел из смерти в жизнь.
25 Поправді, поправді кажу́ вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.	25 Говорю вам истину: наступает время, и уже наступило, когда мертвые услышат голос Сына Божьего, и те, кто услышит, оживут.
26 Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.	26 Потому что, как Отец имеет жизнь в Самом Себе, так Он дал иметь жизнь в Самом Себе и Сыну.
27 І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він — Людський Син.	27 Он дал Ему власть судить, потому что Он — Сын Человеческий.
28 Не дивуйтесь цьому́, бо надхо́дить година, коли всі, хто в гроба́х, — Його голос почують,	28 Не удивляйтесь этому, потому что настанет время, когда все, кто находится сейчас в могилах, услышат Его голос
29 і повихо́дять ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а котрі́ зло чинили, на воскре́сення Су́ду.	29 и выйдут из могил. Те, кто делал добро, воскреснут, чтобы жить, и те, кто делал зло, поднимутся, чтобы получить осуждение.
30 Я нічого не мо́жу роби́ти Сам від Себе. Як Я чую, суджу́, і Мій суд справедливий, — не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.	30 Я не могу ничего делать Сам от Себя. Я сужу так, как Мне сказано, и Мой суд справедлив, потому что Я стремлюсь исполнить не Свою волю, а волю Пославшего Меня.
31 Коли сві́дчу про Себе Я Сам, то свідо́цтво Моє неправдиве.	31 — Если бы Я свидетельствовал Сам о Себе, то свидетельство Мое было бы недействительно,
32 Є Інший, Хто сві́чить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідо́цтво, яким сві́дчить про Мене.	32 но обо Мне свидетельствует еще один свидетель, и Я знаю, что Его свидетельство обо Мне истинно.
33 Ви послали були́ до Івана, і він сві́дчив про правду.	33 Вы посылали к Иоанну, и он свидетельствовал об истине.
34 Та Я не від людини свідо́цтва приймаю, але це говорю́, щоб були ви спасені.	34 Я не нуждаюсь в свидетельстве людей, но говорю об этом, чтобы вы были спасены.
35 Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли поті́шитись світлом його.	35 Иоанн был горящим и сияющим светильником, и вы хотели хоть некоторое время порадоваться при его свете.
36 Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню́, самі сві́дчать про Мене, що Отець Мене послав!	36 Но у Меня есть свидетельство сильнее Иоаннова. Дела, которые Отец поручил Мне совершить и которые Я совершаю, свидетельствуют о том, что Отец послал Меня.
37 Та й Отець, що послав Мене, Сам засві́дчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніко́ли, ані виду Його не бачили.	37 Обо Мне свидетельствует и Сам Отец, пославший Меня. Вы никогда не слышали Его голоса и не видели Его облика.
38 Навіть сло́ва Його ви не маєте, щоб у вас перебува́ло, бо не вірите в То́го, Кого Він послав.	38 Его слово не живет в вас, потому что вы не верите Тому, Кого Он послал.
39 Дослідіть но Писа́ння, бо ви ду́маєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж сві́дчать про Мене!	39 Вы старательно исследуете Писания, надеясь через них получить жизнь вечную. А ведь эти Писания свидетельствуют обо Мне.
40 Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя.	40 Однако вы отказываетесь прийти ко Мне, чтобы получить жизнь.
41 Від людей не приймаю Я слави,	41 Мне не нужна слава от людей,
42 але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте.	42 но Я знаю вас: в ваших сердцах нет любви к Богу.
43 Я прийшов у Йме́ння Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж при́йде інший у йме́ння своє, того при́ймете ви.	43 Я пришел во имя Моего Отца, и вы Меня не принимаете, но когда кто-либо другой придет во имя самого себя — его вы примете.
44 Як ви можете вірувати, коли славу один від одно́го приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не пра́гнете ви?	44 Как вы можете поверить, когда вы ищете похвалы друг от друга, но не прилагаете никаких усилий, чтобы получить похвалу от единого Бога?
45 Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, — є, хто вас винуватити бу́де, — Мойсей, що на нього наді́єтесь ви!	45 Не думайте, однако, что Я буду обвинять вас перед Отцом. Ваш обвинитель — Моисей, на которого вы возлагаете ваши надежды.
46 Коли́ б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він.	46 Если бы вы верили Моисею, то верили бы и Мне, потому что Моисей писал обо Мне.
47 Якщо писа́нням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?“	47 Но если вы не верите тому, что он написал, то как вы можете поверить Моим словам?

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Iвана

Розділ 5

Евангелие от Иоанна

Глава 5

Вiд Iвана

Розділ 5

Евангелие от Иоанна

Глава 5

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Iвана

Розділ 5

Евангелие от Иоанна

Глава 5

Вiд Iвана

Розділ 5

Евангелие от Иоанна

Глава 5

Старий
завіт

Новий
завіт