Библия - Обещанное Восстановление

Буття

Розділ 30

1 І побачила Рахіль, що вона не вродила Якову. І заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: „Дай мені синів! А коли ні, то я вмираю!“

2 І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: „Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби?“

3 І сказала вона: „Ось неві́льниця моя Білга. Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей“.

4 І вона дала йому Білгу, невільницю свою, за жінку. І ввійшов до неї Яків.

5 І завагітніла Білга, і вродила Якову сина.

6 І сказала Рахіль: „Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина.“ Тому́ назвала ймення йому: Дан.

7 І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця Рахілина, другого сина Якову.

8 І сказала Рахіль: „Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, — і перемогла. І назвала ймення йому: Нефтали́м.

9 І побачила Лія, що вона перестала родити, і взяла Зілпу, свою невільницю, і дала́ її Якову за жінку.

10 І вродила Зілпа, неві́льниця Леїна, Якову сина.

11 І сказала Лія: „Прийшло щастя“, і назвала ймення йому Ґад.

12 І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, другого сина Якову.

13 І промовила Лія: „То на блаже́нство моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну“. І назвала ймення йому: Аси́р.

14 І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї. І сказала Рахіль до Лії: „Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого!“

15 А та відказала їй: „Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка? І забереш також мандрагорові яблучка сина мого?“ І сказала Рахіль: „Тому то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого!“

16 І прийшов Яків з поля ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: „Уві́йдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого“. І лежав він із нею ночі тієї.

17 І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову п'ятого сина.

18 І промовила Лія: „Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові“. І назвала ймення йому: Іссаха́р.

19 І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого сина.

20 І промовила Лія: „Обдарував мене Бог добрим подарунком, — цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів“. І назвала ймення йому: Завуло́н.

21 А потому вродила дочку, і назвала ймення їй: Діна.

22 І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу.

23 І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: „Бог забрав мою ганьбу!“

24 І назвала ймення йому: Йо́сип, кажучи: „Додасть Господь мені іншого сина!“

25 І сталося, коли Рахіль породила Йо́сипа, то сказав Яків до Лавана: „Відпусти мене, і нехай я піду́ до свого місця й до Кра́ю свого.

26 Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду́, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі“.

27 І промовив до нього Лаван: „Коли я знайшов милість в очах твоїх, побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе“.

28 І далі казав: „Признач собі заплату від мене, — і я дам“.

29 А той відказав: „Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною.

30 Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відко́ли нога моя в тебе. А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому?“

31 І сказав Лаван: „Що́ ж я тобі дам?“ А Яків промовив: „Не давай мені нічого. Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати.

32 Я сьогодні перейду́ через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й перепола́су, і кожну овечку чорну — з-поміж овець, і переполасе й крапчасте з-поміж кіз, — і це буде заплата мені.

33 І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли при́йдеш гля́нути на заплату мою від тебе. Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж овець, — крадене воно в мене“.

34 А Лаван відказав: „Так, — нехай буде за словом твоїм!“

35 І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було́ в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів.

36 І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом. А Яків пас позосталу Лаванову отару.

37 І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була.

38 І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити. І вони злучувалися, як прихо́дили пити.

39 І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими.

40 І відділя́в Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана. І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової.

41 І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях.

42 А як отара слаба була, то не клав. І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше — Якову.

43 І дуже-дуже зможнів той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли.

Бытие

Глава 30

1 Рахиль видела, что она не рожает Иакову детей, и позавидовала своей сестре Лии. Она сказала Иакову: — Дай мне детей, или я умру!

2 Иаков разгневался на нее и сказал: — Разве я Бог, Который не дает тебе детей?

3 Она сказала: — Вот Валла, моя служанка. Ляг с ней, чтобы она родила мне на колени, и у меня будут дети через нее.

4 Так она дала ему в жены свою служанку Валлу; Иаков лег с ней,

5 она забеременела и родила ему сына.

6 Тогда Рахиль сказала: «Бог оправдал меня; Он внял моей мольбе и дал мне сына». Поэтому она назвала его Дан.

7 Валла, служанка Рахили, снова забеременела и родила Иакову второго сына.

8 Тогда Рахиль сказала: «Великой борьбой боролась я с моей сестрой и победила». И она назвала его Неффалим.

9 Увидев, что она перестала рожать детей, Лия взяла свою служанку Зелфу и дала ее Иакову в жены.

10 Лиина служанка Зелфа родила Иакову сына.

11 Тогда Лия сказала: «Какая удача!» И она назвала его Гад.

12 Лиина служанка Зелфа родила Иакову второго сына.

13 Тогда Лия сказала: «Как я счастлива! Женщины будут звать меня счастливицей!» И она назвала его Асир.

14 Во время жатвы пшеницы Рувим вышел в поле, нашел мандрагоры и принес их матери. Рахиль сказала Лии: — Пожалуйста, дай мне несколько мандрагор твоего сына.

15 Но та сказала ей: — Ты уже забрала у меня мужа; хочешь теперь забрать и мандрагоры сына моего? — Хорошо, — сказала Рахиль, — пусть он ляжет с тобой сегодня ночью в обмен на мандрагоры твоего сына.

16 Когда вечером Иаков пришел с полей, Лия вышла встретить его и сказала: — Ты должен лечь со мной. Я заплатила за тебя мандрагорами сына. И он лег с ней в ту ночь.

17 Бог услышал Лию, она забеременела и родила Иакову пятого сына.

18 Тогда Лия сказала: «Бог вознаградил меня за то, что я дала мужу мою служанку». И она назвала его Иссахар.

19 Лия снова забеременела и родила Иакову шестого сына.

20 Тогда она сказала: «Бог подарил мне драгоценный подарок. Теперь муж станет чтить меня, потому что я родила ему шестерых сыновей». И она назвала его Завулон.

21 Через какое-то время она родила дочь и назвала ее Дина.

22 Тогда Бог вспомнил Рахиль; Он услышал ее и открыл ей утробу.

23 Она забеременела и родила сына и сказала: «Бог снял мой позор».

24 Она назвала его Иосиф, потому что она сказала: «Да добавит мне Господь еще одного сына».

25 После того как Рахиль родила Иосифа, Иаков сказал Лавану: — Отпусти меня, чтобы я мог вернуться в родные края.

26 Дай мне моих жен и детей, за которых я служил тебе, и я тронусь в путь. Ты знаешь, как много я работал на тебя.

27 Но Лаван сказал ему: — Если я нашел милость в твоих глазах, прошу тебя, останься: я узнал через гадание, что Господь благословляет меня благодаря тебе, —

28 и добавил: — Назови свою цену, я заплачу ее.

29 Иаков ответил ему: — Ты знаешь, как я работал на тебя и каковы твои стада благодаря моей заботе.

30 Они были немногочисленны до моего прихода, но теперь их число многократно увеличилось, и Господь благословлял тебя из-за меня. Когда же, наконец, я смогу скопить что-нибудь и для собственного дома?

31 Лаван спросил: — Что тебе дать? — Мне ничего не надо, — ответил Иаков. — Сделай для меня лишь одно, и я буду и дальше пасти и охранять твои стада:

32 позволь мне обойти все твои стада и отделить оттуда всех крапчатых и пятнистых овец, всех темных ягнят и всех пятнистых и крапчатых козлов. Они и будут моей платой.

33 Честность моя будет мне порукой в будущем, когда бы ты ни решил проверить плату, отданную мне. Если найдется у меня не крапчатый и не пятнистый козел или не темный ягненок, то они будут считаться крадеными.

34 — Договорились, — сказал Лаван. — Пусть будет так, как ты сказал.

35 И в тот же день он отделил всех козлов с крапинами или пятнами, всех пятнистых и крапчатых коз — тех, на которых было белое, — и всех темных ягнят и отдал их под надзор сыновей.

36 Он назначил расстояние между собой и Иаковом в три дня пути, а Иаков продолжал пасти остальной мелкий скот Лавана.

37 Иаков нарезал свежих веток тополя, миндаля и чинары и сделал на них белые полоски, сняв кору и обнажив белое дерево внутри.

38 Он положил ветки с нарезкой во все поилки, чтобы они были прямо перед скотом, когда скот приходил пить. Во время брачной поры, когда животные приходили пить,

39 они спаривались перед ветками, и потомство рождалось пестрым, крапчатым или пятнистым.

40 Также Иаков поворачивал их к пестрым и темным животным, которые принадлежали Лавану, а молодняк ставил отдельно. Так у него появились собственные стада, и он держал их отдельно от скота Лавана.

41 Когда пить приходили крепкие животные, Иаков клал перед ними в корыта ветки, чтобы они спаривались перед ветками,

42 а если животные были слабые, он не клал веток. Так слабый скот доставался Лавану, а сильный — Иакову.

43 Иаков начал богатеть, у него теперь были большие стада, а также служанки, слуги, верблюды и ослы.

Буття Розділ 30	Бытие Глава 30
1 І побачила Рахіль, що вона не вродила Якову. І заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: „Дай мені синів! А коли ні, то я вмираю!“	1 Рахиль видела, что она не рожает Иакову детей, и позавидовала своей сестре Лии. Она сказала Иакову: — Дай мне детей, или я умру!
2 І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: „Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби?“	2 Иаков разгневался на нее и сказал: — Разве я Бог, Который не дает тебе детей?
3 І сказала вона: „Ось неві́льниця моя Білга. Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей“.	3 Она сказала: — Вот Валла, моя служанка. Ляг с ней, чтобы она родила мне на колени, и у меня будут дети через нее.
4 І вона дала йому Білгу, невільницю свою, за жінку. І ввійшов до неї Яків.	4 Так она дала ему в жены свою служанку Валлу; Иаков лег с ней,
5 І завагітніла Білга, і вродила Якову сина.	5 она забеременела и родила ему сына.
6 І сказала Рахіль: „Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина.“ Тому́ назвала ймення йому: Дан.	6 Тогда Рахиль сказала: «Бог оправдал меня; Он внял моей мольбе и дал мне сына». Поэтому она назвала его Дан.
7 І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця Рахілина, другого сина Якову.	7 Валла, служанка Рахили, снова забеременела и родила Иакову второго сына.
8 І сказала Рахіль: „Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, — і перемогла. І назвала ймення йому: Нефтали́м.	8 Тогда Рахиль сказала: «Великой борьбой боролась я с моей сестрой и победила». И она назвала его Неффалим.
9 І побачила Лія, що вона перестала родити, і взяла Зілпу, свою невільницю, і дала́ її Якову за жінку.	9 Увидев, что она перестала рожать детей, Лия взяла свою служанку Зелфу и дала ее Иакову в жены.
10 І вродила Зілпа, неві́льниця Леїна, Якову сина.	10 Лиина служанка Зелфа родила Иакову сына.
11 І сказала Лія: „Прийшло щастя“, і назвала ймення йому Ґад.	11 Тогда Лия сказала: «Какая удача!» И она назвала его Гад.
12 І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, другого сина Якову.	12 Лиина служанка Зелфа родила Иакову второго сына.
13 І промовила Лія: „То на блаже́нство моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну“. І назвала ймення йому: Аси́р.	13 Тогда Лия сказала: «Как я счастлива! Женщины будут звать меня счастливицей!» И она назвала его Асир.
14 І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї. І сказала Рахіль до Лії: „Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого!“	14 Во время жатвы пшеницы Рувим вышел в поле, нашел мандрагоры и принес их матери. Рахиль сказала Лии: — Пожалуйста, дай мне несколько мандрагор твоего сына.
15 А та відказала їй: „Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка? І забереш також мандрагорові яблучка сина мого?“ І сказала Рахіль: „Тому то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого!“	15 Но та сказала ей: — Ты уже забрала у меня мужа; хочешь теперь забрать и мандрагоры сына моего? — Хорошо, — сказала Рахиль, — пусть он ляжет с тобой сегодня ночью в обмен на мандрагоры твоего сына.
16 І прийшов Яків з поля ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: „Уві́йдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого“. І лежав він із нею ночі тієї.	16 Когда вечером Иаков пришел с полей, Лия вышла встретить его и сказала: — Ты должен лечь со мной. Я заплатила за тебя мандрагорами сына. И он лег с ней в ту ночь.
17 І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову п'ятого сина.	17 Бог услышал Лию, она забеременела и родила Иакову пятого сына.
18 І промовила Лія: „Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові“. І назвала ймення йому: Іссаха́р.	18 Тогда Лия сказала: «Бог вознаградил меня за то, что я дала мужу мою служанку». И она назвала его Иссахар.
19 І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого сина.	19 Лия снова забеременела и родила Иакову шестого сына.
20 І промовила Лія: „Обдарував мене Бог добрим подарунком, — цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів“. І назвала ймення йому: Завуло́н.	20 Тогда она сказала: «Бог подарил мне драгоценный подарок. Теперь муж станет чтить меня, потому что я родила ему шестерых сыновей». И она назвала его Завулон.
21 А потому вродила дочку, і назвала ймення їй: Діна.	21 Через какое-то время она родила дочь и назвала ее Дина.
22 І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу.	22 Тогда Бог вспомнил Рахиль; Он услышал ее и открыл ей утробу.
23 І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: „Бог забрав мою ганьбу!“	23 Она забеременела и родила сына и сказала: «Бог снял мой позор».
24 І назвала ймення йому: Йо́сип, кажучи: „Додасть Господь мені іншого сина!“	24 Она назвала его Иосиф, потому что она сказала: «Да добавит мне Господь еще одного сына».
25 І сталося, коли Рахіль породила Йо́сипа, то сказав Яків до Лавана: „Відпусти мене, і нехай я піду́ до свого місця й до Кра́ю свого.	25 После того как Рахиль родила Иосифа, Иаков сказал Лавану: — Отпусти меня, чтобы я мог вернуться в родные края.
26 Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду́, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі“.	26 Дай мне моих жен и детей, за которых я служил тебе, и я тронусь в путь. Ты знаешь, как много я работал на тебя.
27 І промовив до нього Лаван: „Коли я знайшов милість в очах твоїх, побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе“.	27 Но Лаван сказал ему: — Если я нашел милость в твоих глазах, прошу тебя, останься: я узнал через гадание, что Господь благословляет меня благодаря тебе, —
28 І далі казав: „Признач собі заплату від мене, — і я дам“.	28 и добавил: — Назови свою цену, я заплачу ее.
29 А той відказав: „Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною.	29 Иаков ответил ему: — Ты знаешь, как я работал на тебя и каковы твои стада благодаря моей заботе.
30 Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відко́ли нога моя в тебе. А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому?“	30 Они были немногочисленны до моего прихода, но теперь их число многократно увеличилось, и Господь благословлял тебя из-за меня. Когда же, наконец, я смогу скопить что-нибудь и для собственного дома?
31 І сказав Лаван: „Що́ ж я тобі дам?“ А Яків промовив: „Не давай мені нічого. Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати.	31 Лаван спросил: — Что тебе дать? — Мне ничего не надо, — ответил Иаков. — Сделай для меня лишь одно, и я буду и дальше пасти и охранять твои стада:
32 Я сьогодні перейду́ через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й перепола́су, і кожну овечку чорну — з-поміж овець, і переполасе й крапчасте з-поміж кіз, — і це буде заплата мені.	32 позволь мне обойти все твои стада и отделить оттуда всех крапчатых и пятнистых овец, всех темных ягнят и всех пятнистых и крапчатых козлов. Они и будут моей платой.
33 І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли при́йдеш гля́нути на заплату мою від тебе. Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж овець, — крадене воно в мене“.	33 Честность моя будет мне порукой в будущем, когда бы ты ни решил проверить плату, отданную мне. Если найдется у меня не крапчатый и не пятнистый козел или не темный ягненок, то они будут считаться крадеными.
34 А Лаван відказав: „Так, — нехай буде за словом твоїм!“	34 — Договорились, — сказал Лаван. — Пусть будет так, как ты сказал.
35 І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було́ в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів.	35 И в тот же день он отделил всех козлов с крапинами или пятнами, всех пятнистых и крапчатых коз — тех, на которых было белое, — и всех темных ягнят и отдал их под надзор сыновей.
36 І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом. А Яків пас позосталу Лаванову отару.	36 Он назначил расстояние между собой и Иаковом в три дня пути, а Иаков продолжал пасти остальной мелкий скот Лавана.
37 І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була.	37 Иаков нарезал свежих веток тополя, миндаля и чинары и сделал на них белые полоски, сняв кору и обнажив белое дерево внутри.
38 І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити. І вони злучувалися, як прихо́дили пити.	38 Он положил ветки с нарезкой во все поилки, чтобы они были прямо перед скотом, когда скот приходил пить. Во время брачной поры, когда животные приходили пить,
39 І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими.	39 они спаривались перед ветками, и потомство рождалось пестрым, крапчатым или пятнистым.
40 І відділя́в Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана. І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової.	40 Также Иаков поворачивал их к пестрым и темным животным, которые принадлежали Лавану, а молодняк ставил отдельно. Так у него появились собственные стада, и он держал их отдельно от скота Лавана.
41 І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях.	41 Когда пить приходили крепкие животные, Иаков клал перед ними в корыта ветки, чтобы они спаривались перед ветками,
42 А як отара слаба була, то не клав. І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше — Якову.	42 а если животные были слабые, он не клал веток. Так слабый скот доставался Лавану, а сильный — Иакову.
43 І дуже-дуже зможнів той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли.	43 Иаков начал богатеть, у него теперь были большие стада, а также служанки, слуги, верблюды и ослы.

Старий
завіт

Новий
завіт

Буття

Розділ 30

Бытие

Глава 30

Буття

Розділ 30

Бытие

Глава 30

Старий завіт

Новий завіт

Буття

Розділ 30

Бытие

Глава 30

Буття

Розділ 30

Бытие

Глава 30

Старий
завіт

Новий
завіт