Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Iвана

Розділ 5

1 Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.

2 А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Ветесда́ по-єврейському зветься, що мала п'ять ґа́нків.

3 У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду пору́шено.

4 Бо ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший ула́зив, як воду пору́шено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворо́бу.

5 А був там один чоловік, що тридцять і вісім ро́ків був недужим.

6 Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він ча́су слабує, говорить до нього: „Хочеш бути здоровим?“

7 Відповів Йому хворий: „Пане, я не маю люди́ни, щоб вона, як порушено воду, до купа́льні всадила мене. А коли я прихо́джу, то передо мною вже інший ула́зить“.

8 Говорить до нього Ісус: „Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!“

9 І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє — та й ходив. Того ж дня субота була́,

10 тому́ то сказали юдеї вздоро́вленому: „Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого“.

11 А він відповів їм: „Хто мене вздоро́вив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє — та й ходи“.

12 А вони запитали його: „Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє — та й ходи?“

13 Та не знав уздоро́влений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від наро́ду, що був на тім місці.

14 Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: „Ось ви́дужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!“

15 Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоро́вив його, то Ісус.

16 І тому́ зачали́ юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.

17 А Ісус відповів їм: „Отець Мій працює аж досі, — працюю і Я“.

18 І тому́ то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу пору́шував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим ро́блячись Богові рівним.

19 Відповів же Ісус і сказав їм: „Поправді, поправді кажу́ вам: Син нічо́го робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що ро́бить Отець; бо що робить Він, те так само й Син ро́бить.

20 Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивува́лись.

21 Бо як мертвих Отець воскрешає й ожи́влює, так і Син, кого хоче, ожи́влює.

22 Бо Отець і не судить ніко́го, а ввесь суд віддав Синові,

23 щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, — не шанує Отця, що послав Його.

24 Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає сло́ва Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, — життя вічне той має, і на суд не прихо́дить, але перейшов він від смерти в життя.

25 Поправді, поправді кажу́ вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.

26 Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.

27 І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він — Людський Син.

28 Не дивуйтесь цьому́, бо надхо́дить година, коли всі, хто в гроба́х, — Його голос почують,

29 і повихо́дять ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а котрі́ зло чинили, на воскре́сення Су́ду.

30 Я нічого не мо́жу роби́ти Сам від Себе. Як Я чую, суджу́, і Мій суд справедливий, — не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.

31 Коли сві́дчу про Себе Я Сам, то свідо́цтво Моє неправдиве.

32 Є Інший, Хто сві́чить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідо́цтво, яким сві́дчить про Мене.

33 Ви послали були́ до Івана, і він сві́дчив про правду.

34 Та Я не від людини свідо́цтва приймаю, але це говорю́, щоб були ви спасені.

35 Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли поті́шитись світлом його.

36 Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню́, самі сві́дчать про Мене, що Отець Мене послав!

37 Та й Отець, що послав Мене, Сам засві́дчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніко́ли, ані виду Його не бачили.

38 Навіть сло́ва Його ви не маєте, щоб у вас перебува́ло, бо не вірите в То́го, Кого Він послав.

39 Дослідіть но Писа́ння, бо ви ду́маєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж сві́дчать про Мене!

40 Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя.

41 Від людей не приймаю Я слави,

42 але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте.

43 Я прийшов у Йме́ння Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж при́йде інший у йме́ння своє, того при́ймете ви.

44 Як ви можете вірувати, коли славу один від одно́го приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не пра́гнете ви?

45 Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, — є, хто вас винуватити бу́де, — Мойсей, що на нього наді́єтесь ви!

46 Коли́ б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він.

47 Якщо писа́нням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?“

Евангелие от Иоанна

Глава 5

1 Немного позже наступил иудейский праздник, и Иисус направился в Иерусалим.

2 Там у Овечьих ворот есть купальня, называемая по-еврейски Вифезда, с пятью крытыми колоннадами.

3 Под ними обычно лежало множество больных: слепых, хромых и парализованных, [они ждали, когда вода придёт в движение].

4 [Время от времени Ангел Господний нисходил к купальне и приводил воду в движение. Тогда первый человек, который входил в купальню, чем бы он ни болел, выздоравливал].

5 И был среди них один человек, который был болен тридцать восемь лет.

6 Когда Иисус увидел его лежащим там и узнал, что он болен столь долгое время, то спросил: «Хочешь ли ты быть здоровым?»

7 Больной ответил: «Господин, у меня нет никого, кто мог бы помочь мне сойти в воду, когда она начинает бурлить. Когда я пытаюсь спуститься к воде, кто-нибудь всегда опережает меня».

8 Иисус сказал ему: «Встань, подбери свою постель и ходи».

9 И в тот же миг больной исцелился, подобрал свою постель и пошёл. Всё это произошло в субботний день.

10 Поэтому иудейские предводители стали говорить исцелённому: «Сегодня суббота, закон не разрешает тебе подбирать свою постель».

11 А он ответил: «Человек, исцеливший меня, сказал: „Подбери свою постель и ходи”».

12 Иудейские предводители спросили его: «Кто Тот Человек, Который сказал тебе: „Подбери свою постель и ходи”?»

13 Но исцелённый не знал, Кто это был, так как там была толпа народа, а Иисус незаметно ушёл оттуда.

14 Потом Иисус нашёл его во дворе храма и обратился к нему с такими словами: «Вот, ты теперь здоров. Больше не греши, чтобы не случилось с тобой чего похуже».

15 Тот человек пошёл и рассказал иудейским предводителям, что это Иисус исцелил его.

16 И те стали преследовать Иисуса, так как Он совершал такие дела в субботу.

17 Иисус сказал им: «Мой Отец всегда занят делом, поэтому и Я занят делом».

18 За этот ответ иудейские предводители ещё упорнее стали искать случай убить Иисуса, потому что Он не только нарушил закон о субботе, но ещё и назвал Бога Своим Отцом, приравнивая тем самым Себя к Богу.

19 Иисус же сказал им: «Истинно вам говорю, что Сын ничего не может совершить по Своей воле, Он делает лишь то, что, как Он видит, делает Отец. Что делает Отец, то и Сын Его делает.

20 Отец любит Сына и показывает Ему всё, что совершает. Он откроет Ему ещё большие дела, чем эти, и вы удивитесь.

21 Подобно тому как Отец воскрешает мёртвых и даёт жизнь, так и Сын даёт жизнь тому, кому пожелает.

22 Отец никого не судит, но передал суд в руки Сына,

23 чтобы все стали почитать Сына так же, как почитают Отца. Тот, кто не почитает Сына, не почитает и пославшего Его Отца.

24 Истинно вам говорю: кто услышит Мои слова и поверит в Пославшего Меня, обретёт вечную жизнь и не будет осуждён, потому что уже перешёл от смерти к жизни.

25 Истинно вам говорю, что приближается время, и оно уже настало, когда мёртвые услышат голос Сына Божьего, и каждый, кто услышит его, будет жить.

26 Отец — источник жизни, и Сыну Он позволил быть источником жизни.

27 Он дал Ему власть быть судьёй, потому что Он — Иисус, Сын Человеческий.

28 Не удивляйтесь этому, потому что приближается время, когда все лежащие в могилах услышат голос Сына Человеческого

29 и восстанут из могил. Те, кто творили добро, воскреснут, чтобы жить, те же, кто делали зло, воскреснут, чтобы быть судимыми.

30 Я ничего не могу сделать Сам от Себя. Я сужу только так, как велит Мне Бог, и суд Мой праведен, потому что Я стремлюсь к исполнению не того, что Я хочу, а лишь того, что угодно Пославшему Меня».

31 «Если Я Сам свидетельствую о Себе, то Моё свидетельство будет недействительным.

32 Но есть тот, кто свидетельствует обо Мне, и Я знаю, что его свидетельство истинно.

33 Вы посылали к Иоанну людей, и он сказал им правду.

34 Я не полагаюсь на свидетельство людей обо Мне, но Я говорю вам о том, что проповедовал Иоанн, чтобы вы спаслись.

35 Иоанн был словно зажжённый светильник, дающий свет, и вы какое-то время с радостью принимали его свет.

36 Но у Меня Самого есть доказательство о Себе более основательное, чем то, о котором говорил Иоанн. Потому что дела, которые повелел Мне исполнить Отец и которые Я совершаю, свидетельствуют о том, что Отец послал Меня.

37 И даже Сам Отец, пославший Меня, свидетельствует в Мою пользу. Но вы никогда не слышали Его голоса и никогда не видели Его облика,

38 и слово Его не живёт в вас, потому что не верите в Посланного Им.

39 Вы изучаете Писания, так как считаете, что через них вы найдёте вечную жизнь, но эти же самые Писания свидетельствуют обо Мне!

40 И всё же вы не хотите прийти ко Мне, чтобы обрести жизнь.

41 Я не ищу ни вашей хвалы, ни хвалы других людей.

42 Но Я знаю вас, и Я знаю, что в вас нет любви к Богу!

43 Я пришёл к вам во имя Моего Отца, но вы не принимаете Меня. Если же иной явится к вам сам от себя, то его вы примете!

44 Как вы можете поверить, если приемлете хвалу друг от друга, но не стремитесь к одобрению Единого Бога?

45 Не думайте, что Я стану осуждать вас перед Отцом. Моисей, на которого вы надеетесь, осудит вас.

46 Если бы вы и вправду верили Моисею, то поверили бы и Мне, так как он писал обо Мне.

47 Но если вы не верите тому, что он писал, то как же вы поверите Моим словам?»

Вiд Iвана Розділ 5	Евангелие от Иоанна Глава 5
1 Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.	1 Немного позже наступил иудейский праздник, и Иисус направился в Иерусалим.
2 А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Ветесда́ по-єврейському зветься, що мала п'ять ґа́нків.	2 Там у Овечьих ворот есть купальня, называемая по-еврейски Вифезда, с пятью крытыми колоннадами.
3 У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду пору́шено.	3 Под ними обычно лежало множество больных: слепых, хромых и парализованных, [они ждали, когда вода придёт в движение].
4 Бо ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший ула́зив, як воду пору́шено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворо́бу.	4 [Время от времени Ангел Господний нисходил к купальне и приводил воду в движение. Тогда первый человек, который входил в купальню, чем бы он ни болел, выздоравливал].
5 А був там один чоловік, що тридцять і вісім ро́ків був недужим.	5 И был среди них один человек, который был болен тридцать восемь лет.
6 Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він ча́су слабує, говорить до нього: „Хочеш бути здоровим?“	6 Когда Иисус увидел его лежащим там и узнал, что он болен столь долгое время, то спросил: «Хочешь ли ты быть здоровым?»
7 Відповів Йому хворий: „Пане, я не маю люди́ни, щоб вона, як порушено воду, до купа́льні всадила мене. А коли я прихо́джу, то передо мною вже інший ула́зить“.	7 Больной ответил: «Господин, у меня нет никого, кто мог бы помочь мне сойти в воду, когда она начинает бурлить. Когда я пытаюсь спуститься к воде, кто-нибудь всегда опережает меня».
8 Говорить до нього Ісус: „Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!“	8 Иисус сказал ему: «Встань, подбери свою постель и ходи».
9 І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє — та й ходив. Того ж дня субота була́,	9 И в тот же миг больной исцелился, подобрал свою постель и пошёл. Всё это произошло в субботний день.
10 тому́ то сказали юдеї вздоро́вленому: „Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого“.	10 Поэтому иудейские предводители стали говорить исцелённому: «Сегодня суббота, закон не разрешает тебе подбирать свою постель».
11 А він відповів їм: „Хто мене вздоро́вив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє — та й ходи“.	11 А он ответил: «Человек, исцеливший меня, сказал: „Подбери свою постель и ходи”».
12 А вони запитали його: „Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє — та й ходи?“	12 Иудейские предводители спросили его: «Кто Тот Человек, Который сказал тебе: „Подбери свою постель и ходи”?»
13 Та не знав уздоро́влений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від наро́ду, що був на тім місці.	13 Но исцелённый не знал, Кто это был, так как там была толпа народа, а Иисус незаметно ушёл оттуда.
14 Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: „Ось ви́дужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!“	14 Потом Иисус нашёл его во дворе храма и обратился к нему с такими словами: «Вот, ты теперь здоров. Больше не греши, чтобы не случилось с тобой чего похуже».
15 Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоро́вив його, то Ісус.	15 Тот человек пошёл и рассказал иудейским предводителям, что это Иисус исцелил его.
16 І тому́ зачали́ юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.	16 И те стали преследовать Иисуса, так как Он совершал такие дела в субботу.
17 А Ісус відповів їм: „Отець Мій працює аж досі, — працюю і Я“.	17 Иисус сказал им: «Мой Отец всегда занят делом, поэтому и Я занят делом».
18 І тому́ то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу пору́шував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим ро́блячись Богові рівним.	18 За этот ответ иудейские предводители ещё упорнее стали искать случай убить Иисуса, потому что Он не только нарушил закон о субботе, но ещё и назвал Бога Своим Отцом, приравнивая тем самым Себя к Богу.
19 Відповів же Ісус і сказав їм: „Поправді, поправді кажу́ вам: Син нічо́го робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що ро́бить Отець; бо що робить Він, те так само й Син ро́бить.	19 Иисус же сказал им: «Истинно вам говорю, что Сын ничего не может совершить по Своей воле, Он делает лишь то, что, как Он видит, делает Отец. Что делает Отец, то и Сын Его делает.
20 Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивува́лись.	20 Отец любит Сына и показывает Ему всё, что совершает. Он откроет Ему ещё большие дела, чем эти, и вы удивитесь.
21 Бо як мертвих Отець воскрешає й ожи́влює, так і Син, кого хоче, ожи́влює.	21 Подобно тому как Отец воскрешает мёртвых и даёт жизнь, так и Сын даёт жизнь тому, кому пожелает.
22 Бо Отець і не судить ніко́го, а ввесь суд віддав Синові,	22 Отец никого не судит, но передал суд в руки Сына,
23 щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, — не шанує Отця, що послав Його.	23 чтобы все стали почитать Сына так же, как почитают Отца. Тот, кто не почитает Сына, не почитает и пославшего Его Отца.
24 Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає сло́ва Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, — життя вічне той має, і на суд не прихо́дить, але перейшов він від смерти в життя.	24 Истинно вам говорю: кто услышит Мои слова и поверит в Пославшего Меня, обретёт вечную жизнь и не будет осуждён, потому что уже перешёл от смерти к жизни.
25 Поправді, поправді кажу́ вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.	25 Истинно вам говорю, что приближается время, и оно уже настало, когда мёртвые услышат голос Сына Божьего, и каждый, кто услышит его, будет жить.
26 Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.	26 Отец — источник жизни, и Сыну Он позволил быть источником жизни.
27 І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він — Людський Син.	27 Он дал Ему власть быть судьёй, потому что Он — Иисус, Сын Человеческий.
28 Не дивуйтесь цьому́, бо надхо́дить година, коли всі, хто в гроба́х, — Його голос почують,	28 Не удивляйтесь этому, потому что приближается время, когда все лежащие в могилах услышат голос Сына Человеческого
29 і повихо́дять ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а котрі́ зло чинили, на воскре́сення Су́ду.	29 и восстанут из могил. Те, кто творили добро, воскреснут, чтобы жить, те же, кто делали зло, воскреснут, чтобы быть судимыми.
30 Я нічого не мо́жу роби́ти Сам від Себе. Як Я чую, суджу́, і Мій суд справедливий, — не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.	30 Я ничего не могу сделать Сам от Себя. Я сужу только так, как велит Мне Бог, и суд Мой праведен, потому что Я стремлюсь к исполнению не того, что Я хочу, а лишь того, что угодно Пославшему Меня».
31 Коли сві́дчу про Себе Я Сам, то свідо́цтво Моє неправдиве.	31 «Если Я Сам свидетельствую о Себе, то Моё свидетельство будет недействительным.
32 Є Інший, Хто сві́чить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідо́цтво, яким сві́дчить про Мене.	32 Но есть тот, кто свидетельствует обо Мне, и Я знаю, что его свидетельство истинно.
33 Ви послали були́ до Івана, і він сві́дчив про правду.	33 Вы посылали к Иоанну людей, и он сказал им правду.
34 Та Я не від людини свідо́цтва приймаю, але це говорю́, щоб були ви спасені.	34 Я не полагаюсь на свидетельство людей обо Мне, но Я говорю вам о том, что проповедовал Иоанн, чтобы вы спаслись.
35 Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли поті́шитись світлом його.	35 Иоанн был словно зажжённый светильник, дающий свет, и вы какое-то время с радостью принимали его свет.
36 Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню́, самі сві́дчать про Мене, що Отець Мене послав!	36 Но у Меня Самого есть доказательство о Себе более основательное, чем то, о котором говорил Иоанн. Потому что дела, которые повелел Мне исполнить Отец и которые Я совершаю, свидетельствуют о том, что Отец послал Меня.
37 Та й Отець, що послав Мене, Сам засві́дчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніко́ли, ані виду Його не бачили.	37 И даже Сам Отец, пославший Меня, свидетельствует в Мою пользу. Но вы никогда не слышали Его голоса и никогда не видели Его облика,
38 Навіть сло́ва Його ви не маєте, щоб у вас перебува́ло, бо не вірите в То́го, Кого Він послав.	38 и слово Его не живёт в вас, потому что не верите в Посланного Им.
39 Дослідіть но Писа́ння, бо ви ду́маєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж сві́дчать про Мене!	39 Вы изучаете Писания, так как считаете, что через них вы найдёте вечную жизнь, но эти же самые Писания свидетельствуют обо Мне!
40 Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя.	40 И всё же вы не хотите прийти ко Мне, чтобы обрести жизнь.
41 Від людей не приймаю Я слави,	41 Я не ищу ни вашей хвалы, ни хвалы других людей.
42 але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте.	42 Но Я знаю вас, и Я знаю, что в вас нет любви к Богу!
43 Я прийшов у Йме́ння Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж при́йде інший у йме́ння своє, того при́ймете ви.	43 Я пришёл к вам во имя Моего Отца, но вы не принимаете Меня. Если же иной явится к вам сам от себя, то его вы примете!
44 Як ви можете вірувати, коли славу один від одно́го приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не пра́гнете ви?	44 Как вы можете поверить, если приемлете хвалу друг от друга, но не стремитесь к одобрению Единого Бога?
45 Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, — є, хто вас винуватити бу́де, — Мойсей, що на нього наді́єтесь ви!	45 Не думайте, что Я стану осуждать вас перед Отцом. Моисей, на которого вы надеетесь, осудит вас.
46 Коли́ б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він.	46 Если бы вы и вправду верили Моисею, то поверили бы и Мне, так как он писал обо Мне.
47 Якщо писа́нням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?“	47 Но если вы не верите тому, что он писал, то как же вы поверите Моим словам?»

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Iвана

Розділ 5

Евангелие от Иоанна

Глава 5

Вiд Iвана

Розділ 5

Евангелие от Иоанна

Глава 5

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Iвана

Розділ 5

Евангелие от Иоанна

Глава 5

Вiд Iвана

Розділ 5

Евангелие от Иоанна

Глава 5

Старий
завіт

Новий
завіт