Вiд МатвiяРозділ 15 |
|
1 |
|
2 „Чого Твої учні ламають переда́ння старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають“. |
|
3 А Він відповів і промовив до них: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради переда́ння вашого? |
|
4 Бо Бог заповів: „Шануй ба́тька та матір“, та: „Хто злорі́чить на ба́тька чи матір, — хай смертю помре“. |
|
5 А ви кажете: Коли скаже хто ба́тьку чи матері: „Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові“, |
|
6 то може вже й не шанувати той ба́тька свого або матір свою. Так ви ради переда́ння вашого зні́вечили Боже Слово. |
|
7 Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував, говорячи: |
|
8 „Оці люди уста́ми шанують Мене, серце ж їхнє дале́ко від Мене! |
|
9 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“. |
|
10 |
|
11 Не те, що вхо́дить до уст, люди́ну скверни́ть, але те, що виходить із уст, те люди́ну скверни́ть“. |
|
12 Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокуси́лися?“ |
|
13 А Він відповів і сказав: „Усяка росли́на, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем. |
|
14 Залишіть ви їх: це сліпі повода́тарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обо́є до ями впаду́ть“. |
|
15 А Петро відповів і до Нього сказав: „Поясни нам цю при́тчу“. |
|
16 А Він відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? |
|
17 Чи ж ви не розумієте, що все те, що́ входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить? |
|
18 Що ж виходить із уст, те походить із серця, — і воно опога́нює люди́ну. |
|
19 Бо з серця виходять лихі думки́, душогубства, пере́люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богознева́ги. |
|
20 Оце те, що люди́ну опога́нює. А їсти руками невмитими, — не опога́нює це люди́ни!“ |
|
21 |
|
22 І ось жінка одна ханане́янка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — де́мон тяжко дочку́ мою мучить!“ |
|
23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“ |
|
24 А Він відповів і сказав: „Я по́сланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“. |
|
25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“ |
|
26 А Він відповів і сказав: „Не годи́ться взяти хліб у дітей, і кинути щеня́там“. |
|
27 Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“. |
|
28 Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, я́к ти хочеш“! І тієї години дочка́ її ви́дужала. |
|
29 |
|
30 І приступило до Нього багато наро́ду, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоро́влював їх. |
|
31 А наро́д не вихо́див із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стаю́ть здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і сла́вив він Бога Ізраїлевого! |
|
32 |
|
33 А учні Йому відказали: „Де́ нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки наро́ду?“ |
|
34 А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“. |
|
35 І Він ізвелів на землі посідати наро́дові. |
|
36 І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав у́чням Своїм, а учні наро́дові. |
|
37 І всі їли й наси́тилися, а з позосталих кусків назбирали сім ко́шиків по́вних... |
|
38 Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей. |
|
39 І, відпустивши наро́д, усів Він до чо́вна, і прибув до землі Магдали́нської. |
Евангелие от МатфеяГлава 15 |
|
1 |
|
2 зачем |
|
3 Он |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 Тогда |
|
13 Он |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 И |
|
23 Но |
|
24 Он |
|
25 А |
|
26 Он |
|
27 Она |
|
28 Тогда |
|
29 |
|
30 И |
|
31 так что |
|
32 |
|
33 И |
|
34 |
|
35 Тогда |
|
36 И, |
|
37 И |
|
38 |
|
39 |
Вiд МатвiяРозділ 15 |
Евангелие от МатфеяГлава 15 |
|
1 |
1 |
|
2 „Чого Твої учні ламають переда́ння старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають“. |
2 зачем |
|
3 А Він відповів і промовив до них: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради переда́ння вашого? |
3 Он |
|
4 Бо Бог заповів: „Шануй ба́тька та матір“, та: „Хто злорі́чить на ба́тька чи матір, — хай смертю помре“. |
4 |
|
5 А ви кажете: Коли скаже хто ба́тьку чи матері: „Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові“, |
5 |
|
6 то може вже й не шанувати той ба́тька свого або матір свою. Так ви ради переда́ння вашого зні́вечили Боже Слово. |
6 |
|
7 Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував, говорячи: |
7 |
|
8 „Оці люди уста́ми шанують Мене, серце ж їхнє дале́ко від Мене! |
8 |
|
9 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“. |
9 |
|
10 |
10 |
|
11 Не те, що вхо́дить до уст, люди́ну скверни́ть, але те, що виходить із уст, те люди́ну скверни́ть“. |
11 |
|
12 Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокуси́лися?“ |
12 Тогда |
|
13 А Він відповів і сказав: „Усяка росли́на, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем. |
13 Он |
|
14 Залишіть ви їх: це сліпі повода́тарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обо́є до ями впаду́ть“. |
14 |
|
15 А Петро відповів і до Нього сказав: „Поясни нам цю при́тчу“. |
15 |
|
16 А Він відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? |
16 |
|
17 Чи ж ви не розумієте, що все те, що́ входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить? |
17 |
|
18 Що ж виходить із уст, те походить із серця, — і воно опога́нює люди́ну. |
18 |
|
19 Бо з серця виходять лихі думки́, душогубства, пере́люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богознева́ги. |
19 |
|
20 Оце те, що люди́ну опога́нює. А їсти руками невмитими, — не опога́нює це люди́ни!“ |
20 |
|
21 |
21 |
|
22 І ось жінка одна ханане́янка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — де́мон тяжко дочку́ мою мучить!“ |
22 И |
|
23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“ |
23 Но |
|
24 А Він відповів і сказав: „Я по́сланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“. |
24 Он |
|
25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“ |
25 А |
|
26 А Він відповів і сказав: „Не годи́ться взяти хліб у дітей, і кинути щеня́там“. |
26 Он |
|
27 Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“. |
27 Она |
|
28 Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, я́к ти хочеш“! І тієї години дочка́ її ви́дужала. |
28 Тогда |
|
29 |
29 |
|
30 І приступило до Нього багато наро́ду, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоро́влював їх. |
30 И |
|
31 А наро́д не вихо́див із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стаю́ть здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і сла́вив він Бога Ізраїлевого! |
31 так что |
|
32 |
32 |
|
33 А учні Йому відказали: „Де́ нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки наро́ду?“ |
33 И |
|
34 А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“. |
34 |
|
35 І Він ізвелів на землі посідати наро́дові. |
35 Тогда |
|
36 І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав у́чням Своїм, а учні наро́дові. |
36 И, |
|
37 І всі їли й наси́тилися, а з позосталих кусків назбирали сім ко́шиків по́вних... |
37 И |
|
38 Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей. |
38 |
|
39 І, відпустивши наро́д, усів Він до чо́вна, і прибув до землі Магдали́нської. |
39 |