ЙовРозділ 22 |
|
1 |
|
2 „Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі! |
|
3 Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам? |
|
4 Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд? |
|
5 Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця! |
|
6 Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав! |
|
7 Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб. |
|
8 А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме. |
|
9 Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, — |
|
10 тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх, |
|
11 твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе. |
|
12 Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони! |
|
13 А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу? |
|
14 Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“. |
|
15 Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні, |
|
16 що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх, |
|
17 що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“ та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“ |
|
18 А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних! |
|
19 Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний: |
|
20 „Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“ |
|
21 Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́. |
|
22 Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади. |
|
23 Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх. |
|
24 І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, — |
|
25 і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі! |
|
26 Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, — |
|
27 будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш. |
|
28 А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло. |
|
29 Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає. |
|
30 Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“. |
Книга ИоваГлава 22 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
ЙовРозділ 22 |
Книга ИоваГлава 22 |
|
1 |
1 |
|
2 „Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі! |
2 |
|
3 Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам? |
3 |
|
4 Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд? |
4 |
|
5 Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця! |
5 |
|
6 Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав! |
6 |
|
7 Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб. |
7 |
|
8 А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме. |
8 |
|
9 Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, — |
9 |
|
10 тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх, |
10 |
|
11 твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе. |
11 |
|
12 Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони! |
12 |
|
13 А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу? |
13 |
|
14 Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“. |
14 |
|
15 Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні, |
15 |
|
16 що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх, |
16 |
|
17 що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“ та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“ |
17 |
|
18 А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних! |
18 |
|
19 Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний: |
19 |
|
20 „Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“ |
20 |
|
21 Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́. |
21 |
|
22 Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади. |
22 |
|
23 Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх. |
23 |
|
24 І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, — |
24 |
|
25 і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі! |
25 |
|
26 Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, — |
26 |
|
27 будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш. |
27 |
|
28 А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло. |
28 |
|
29 Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає. |
29 |
|
30 Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“. |
30 |