1 І говорив Елі́гу та й сказав:

2 „Чи це полічив ти за право, як кажеш: „Моя праведність більша за Божу“?

3 Бо ти говорив: „Що́ поможе тобі? Яку ко́ристь із цього я матиму більшу, аніж від свойого гріха́?“

4 Я тобі відповім, а з тобою і ближнім твоїм.

5 Подивися на небо й побач, і на хмари споглянь, — вони вищі за тебе.

6 Як ти будеш грішити, що́ зробиш Йому? А стануть числе́нні провини твої, що́ ти вчиниш Йому?

7 Коли праведним станеш, що́ даси ти Йому? Або що́ Він ві́зьме з твоєї руки?

8 Для люди́ни, як ти, беззако́ння твоє, і для лю́дського сина твоя справедливість!

9 Від бе́злічі гно́блення стогнуть вони, кричать від твердо́го плеча багатьох.

10 Та не скаже ніхто: Де ж той Бог, що мене Він створив, що вночі дає співи,

11 що нас над худобу земну́ Він навчає, і над птаство небесне вчиняє нас мудрими?

12 Вони там кричать, але через бундю́чність злочинців Він відповіді не дає.

13 Тільки марно́ти не слухає Бог, і Всемогу́тній не бачить її.

14 Що ж тоді, коли кажеш: „Не бачив Його!“ Та є суд перед Ним, — і чекай ти його́!

15 А тепер, коли гнів Його не покарав, і не дуже пізнав про глупо́ту,

16 то нама́рно Йов уста свої відкриває та мно́жить слова́ без знання́“.