CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Ezek. 33
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Ezekiel

Chapter 33

1 AND the word of the LORD came to me, saying,

2 Son of man, speak to your own people and say to them, When I bring the sword upon a land, let the people of the land take a man from among them and make him their watchman.

3 And when he sees the sword coming upon them, he shall blow the trumpet and warn the people;

4 Then whosoever hears the sound of the trumpet and does not heed the warning, if the sword should come and take his life away, his blood shall be upon his own head.

5 But if he should take heed, he shall deliver his life.

6 But when the watchman sees the sword coming and does not blow the trumpet and does not warn the people, and the sword comes and takes the life from among them, that life is taken away in his iniquity; but I will require his blood at the watchman's hand.

7 So you, O Son of man, I have set you a watchman to the house of Israel: therefore you shall hear the word from my mouth, you shall warn them from me.

8 When I say to the wicked, O wicked man, you shall surely die; and you do not speak to the wicked man that he may take heed from his evil way, that wicked man shall die in his iniquity; but his blood I will require at your hands.

9 Nevertheless, if you warn the wicked that he may turn from his evil way; and if he does not turn from his evil way, he shall die in his iniquity; but you have delivered your soul.

10 You therefore, O Son of man, say to the house of Israel. Thus have you spoken, saying, Our iniquity and our sins be upon us, and we are pining away in them; how can we live?

11 Say to them, As I live, says the LORD God, I do not desire the death of the wicked; but that the wicked should turn from his evil way and live; therefore you must repent and turn from your evil ways, and you shall not die, O house of Israel.

12 Therefore, Son of man, say to your own people, The righteousness of the righteous shall not deliver him in the day that he sins; as for the iniquity of the wicked, he shall not fall by it in the day when he turns from his wickedness; neither shall the righteous be able to live because of his righteousness in the day that he sins.

13 When I shall say to the righteous that he shall surely live, and he trusts in his own righteousness and then commits iniquity, all his righteousness which he had done shall not be remembered to him; but for the iniquity which he has committed, he shall die.

14 Again, when I say to the wicked, You shall surely die, and he turns from his sins and does that which is just and right,

15 And he shall restore the pledge which he has taken and return what he has acquired unjustly and walk in the commandments of life, without committing iniquity; he shall surely live, he shall not die.

16 None of his sins which he has committed shall be remembered to him; but by the justice and righteousness which he has done, he shall surely live.

17 Yet your people say, The way of the LORD is not fair; but it is their own ways that are not fair.

18 When a righteous man turns from his righteousness and commits iniquity, he shall die in his iniquity.

19 And when a wicked man turns from his wickedness and does that which is just and right, he shall live thereby.

20 Yet you say, The way of the LORD is not fair; O house of Israel, I will judge every one of you according to his ways.

21 And it came to pass in the eleventh year of our captivity, in the tenth month, on the fifth day of the month, that one who had escaped from Jerusalem came and said to me, The city has been destroyed.

22 Now the hand of the LORD had been upon me in the evening, before he who had escaped came; and had opened my mouth, until he came to me in the morning; and my mouth was opened and I was dumb no more.

23 Then the word of the LORD came to me, saying,

24 Son of man, those who inhabit these waste places of the land of Israel are saying, Abraham was only one man, and yet he inherited the land; but we are many; are we not going to inherit it?

25 Therefore say to them, Thus says the LORD God: Because you eat meat with the blood and lift up your eyes toward your idols and drink blood, do you expect to inherit the land?

26 You rely on your swords, you commit abomination, and you defile every one his neighbor's wife; and do you expect to inherit the land?

27 Say to them, Thus says the LORD God: As I live, all of those who dwell in the waste places shall fall by the sword; and he that is in the open field, I will give to the wild beasts to be devoured, and those who are in the forts and in the caves shall die of the pestilence.

28 For I will lay the land desolate and waste, and the pomp of her strength shall cease; and the mountains of Israel shall be desolate, that none shall pass through.

29 Then shall they know that I am the LORD, when I have laid the land desolate and waste because of their abominations which they have committed.

30 And as for you, O Son of man, your people are gossiping about you by the walls and in the doors of the houses, and speak one to another, every one to his brother, saying, Come and hear what is the word that comes forth from the LORD.

31 And the people come to you and sit before you, and they hear your words, but they will not do them, because their mouths are full of falsehood and they follow after the thoughts of their own hearts.

32 And, lo, you are to them like a song and like a pleasant voice and like the sweet sound of a harp; for they hear your words, but they do them not.

33 And when your words shall come to pass, then they shall know that you are a prophet among them.

Єзекiїль

Розділ 33

1 І було́ мені слово Господнє таке:

2 „Сину лю́дський, говори синам свого наро́ду, та й скажеш до них: Коли б Я спрова́див на який край меча, і взяв би наро́д цього краю одно́го чоловіка з-поміж себе, і поставив би його собі вартови́м,

3 і коли б він побачив меча, що йде на цей край, і засурми́в би в сурму́, й остеріг народ,

4 і почув би хто голос сурми́, та не був би обере́жний, і прийшов би меч та й захопи́в би його, то кров його на голові його буде!

5 Голос сурми́ він чув, та не був обере́жний, — кров його буде на ньому, а він, коли б був обере́жний, урятував би свою душу.

6 А той вартови́й, коли б побачив меча, що йде, і не засурми́в би в сурму́, а наро́д не був би обере́жний, і прийшов би меч, і захопи́в би одно́го з них, то він був би узятий за гріх свій, а його кров Я зажадаю з руки вартово́го.

7 А ти, сину лю́дський, — Я дав тебе вартови́м для Ізраїлевого дому, і ти почуєш з уст Моїх слово, й остереже́ш їх від Мене.

8 Коли б Я сказав до безбожного: „Безбожнику, ти конче помреш!“, а ти не говорив би, щоб остерегти́ безбожного від дороги його, то він, несправедливий, помре за свій гріх, а його кров Я вимагатиму з твоєї руки.

9 А ти, коли остереже́ш несправедливого від дороги його, щоб вернувся з неї, і він не ве́рнеться з своєї дороги, він помре за гріх свій, а ти душу свою врятува́в.

10 А ти, сину лю́дський, скажи до Ізраїлевого дому: „Ви кажете так, говорячи: Коли наші провини та наші гріхи на нас, і через них ми ги́немо, то як бу́демо жити?“

11 Скажи їм Як живий Я, — говорить Господь Бог, — не пра́гну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих дорі́г, і на́що вам умирати, доме Ізраїлів?

12 А ти, сину лю́дський, скажи до синів свого народу: Справедливість справедливого — не врятує його в дні гріха́ його, а несправедливість несправедливого — не спіткне́ться він об неї в дні наве́рнення від своєї несправедливости, а справедливий не зможе жити в ній в дні свого гріха́.

13 Коли Я скажу́ справедливому: Буде конче він жити, а він наді́явся б на свою справедливість, та робив би кривду, то вся його справедливість не буде зга́дана, і за кривду свою, що зробив, він помре!

14 А коли Я скажу́ до несправедливого: Конче помреш ти, а він наве́рнеться від свого гріха́, і робитиме право та справедливість:

15 заста́ву поверне несправедливий, грабу́нок відшкоду́є, ходитиме уставами життя, щоб не чинити кривди, то конче буде він жити, не помре!

16 Усі гріхи його, які він нагрішив, не будуть йому зга́дані, — право та справедливість робив він, конче буде він жити!

17 І кажуть сини твого наро́ду: „Несправедлива Господня дорога!“ тоді як несправедлива їхня власна дорога.

18 Коли справедливий відве́рнеться від своєї справедливости, і робитиме кривду, то помре він за те!

19 А коли несправедливий відве́рнеться від своєї несправедливости, і чинитиме право та справедливість, то на них він буде жити!

20 А ви кажете: Несправедлива Господня дорога! Кожного з вас Я буду судити, Ізраїлів доме, за його доро́гами!“

21 І сталося за дванадцятого року, десятого місяця, п'ятого дня місяця від нашого вигна́ння, прийшов був до мене втіка́ч з Єрусалиму, говорячи: „Побите це місто!“

22 А Господня рука була прийшла до мене ввечорі перед прихо́дом цього́ втікача́, і Він відкрив мої у́ста, поки прийшов той до мене вранці. І були відкриті мої уста, і не був уже я більше німий!

23 І було мені слово Господнє таке:

24 „Сину лю́дський, ме́шканці цих руїн на Ізраїлевій землі гово́рять так: Авраам був один, та проте́ посів цей край, а нас багато, — нам да́ний цей край на спа́дщину !

25 Тому́ скажи їм: Так сказав Господь Бог: Ви на крові їсте, а свої очі зво́дите до бовва́нів своїх, і кров пролива́єте, — і цей край пося́дете ви?

26 Ви спира́єтесь на свого меча, робите гидо́ту, і кожен безчестить жінку свого ближнього, — і цей край посядете ви?

27 Так скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Як живий Я, — ті, хто в руїнах, попа́дають від меча, а той, хто на широкім полі, того віддам звірині́, щоб поже́рла його, а ті, хто в тверди́нях та в пече́рах, помруть від морови́ці!

28 І оберну́ Я цей край на спусто́шення та на сплюндрува́ння, і скінчи́ться пиха́ сили його, і опусто́шіють Ізраїлеві го́ри, так що не буде й перехожого.

29 І пізнають вони, що Я — Господь, коли Я оберну́ цей край на спусто́шення та на сплюндрува́ння за всі їхні гидо́ти, що зробили вони.

30 А ти, сину лю́дський, — сини твого наро́ду умовляються про тебе при сті́нах і в две́рях домів, і говорять один з о́дним, кожен зо своїм братом, кажучи: Увійдіть та послу́хайте, що це за слово, що виходить від Господа?

31 І при́йдуть до тебе, як прихо́дить наро́д, і сядуть перед тобою як Мій наро́д, і послухають твоїх слів, але їх не ви́конають, бо що приємне в устах їхніх, те вони зроблять, а серце їхнє ходить за захла́нністю їхньою.

32 І ось ти для них, як пісня коха́ння, красноголосий і добрий грач, і вони слухають слова́ твої, але їх не вико́нують!

33 А коли оце при́йде, — ось воно вже прихо́дить! — то пізнають вони, що серед них був проро́к“.

Ezekiel

Chapter 33

Єзекiїль

Розділ 33

1 AND the word of the LORD came to me, saying,

1 І було́ мені слово Господнє таке:

2 Son of man, speak to your own people and say to them, When I bring the sword upon a land, let the people of the land take a man from among them and make him their watchman.

2 „Сину лю́дський, говори синам свого наро́ду, та й скажеш до них: Коли б Я спрова́див на який край меча, і взяв би наро́д цього краю одно́го чоловіка з-поміж себе, і поставив би його собі вартови́м,

3 And when he sees the sword coming upon them, he shall blow the trumpet and warn the people;

3 і коли б він побачив меча, що йде на цей край, і засурми́в би в сурму́, й остеріг народ,

4 Then whosoever hears the sound of the trumpet and does not heed the warning, if the sword should come and take his life away, his blood shall be upon his own head.

4 і почув би хто голос сурми́, та не був би обере́жний, і прийшов би меч та й захопи́в би його, то кров його на голові його буде!

5 But if he should take heed, he shall deliver his life.

5 Голос сурми́ він чув, та не був обере́жний, — кров його буде на ньому, а він, коли б був обере́жний, урятував би свою душу.

6 But when the watchman sees the sword coming and does not blow the trumpet and does not warn the people, and the sword comes and takes the life from among them, that life is taken away in his iniquity; but I will require his blood at the watchman's hand.

6 А той вартови́й, коли б побачив меча, що йде, і не засурми́в би в сурму́, а наро́д не був би обере́жний, і прийшов би меч, і захопи́в би одно́го з них, то він був би узятий за гріх свій, а його кров Я зажадаю з руки вартово́го.

7 So you, O Son of man, I have set you a watchman to the house of Israel: therefore you shall hear the word from my mouth, you shall warn them from me.

7 А ти, сину лю́дський, — Я дав тебе вартови́м для Ізраїлевого дому, і ти почуєш з уст Моїх слово, й остереже́ш їх від Мене.

8 When I say to the wicked, O wicked man, you shall surely die; and you do not speak to the wicked man that he may take heed from his evil way, that wicked man shall die in his iniquity; but his blood I will require at your hands.

8 Коли б Я сказав до безбожного: „Безбожнику, ти конче помреш!“, а ти не говорив би, щоб остерегти́ безбожного від дороги його, то він, несправедливий, помре за свій гріх, а його кров Я вимагатиму з твоєї руки.

9 Nevertheless, if you warn the wicked that he may turn from his evil way; and if he does not turn from his evil way, he shall die in his iniquity; but you have delivered your soul.

9 А ти, коли остереже́ш несправедливого від дороги його, щоб вернувся з неї, і він не ве́рнеться з своєї дороги, він помре за гріх свій, а ти душу свою врятува́в.

10 You therefore, O Son of man, say to the house of Israel. Thus have you spoken, saying, Our iniquity and our sins be upon us, and we are pining away in them; how can we live?

10 А ти, сину лю́дський, скажи до Ізраїлевого дому: „Ви кажете так, говорячи: Коли наші провини та наші гріхи на нас, і через них ми ги́немо, то як бу́демо жити?“

11 Say to them, As I live, says the LORD God, I do not desire the death of the wicked; but that the wicked should turn from his evil way and live; therefore you must repent and turn from your evil ways, and you shall not die, O house of Israel.

11 Скажи їм Як живий Я, — говорить Господь Бог, — не пра́гну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих дорі́г, і на́що вам умирати, доме Ізраїлів?

12 Therefore, Son of man, say to your own people, The righteousness of the righteous shall not deliver him in the day that he sins; as for the iniquity of the wicked, he shall not fall by it in the day when he turns from his wickedness; neither shall the righteous be able to live because of his righteousness in the day that he sins.

12 А ти, сину лю́дський, скажи до синів свого народу: Справедливість справедливого — не врятує його в дні гріха́ його, а несправедливість несправедливого — не спіткне́ться він об неї в дні наве́рнення від своєї несправедливости, а справедливий не зможе жити в ній в дні свого гріха́.

13 When I shall say to the righteous that he shall surely live, and he trusts in his own righteousness and then commits iniquity, all his righteousness which he had done shall not be remembered to him; but for the iniquity which he has committed, he shall die.

13 Коли Я скажу́ справедливому: Буде конче він жити, а він наді́явся б на свою справедливість, та робив би кривду, то вся його справедливість не буде зга́дана, і за кривду свою, що зробив, він помре!

14 Again, when I say to the wicked, You shall surely die, and he turns from his sins and does that which is just and right,

14 А коли Я скажу́ до несправедливого: Конче помреш ти, а він наве́рнеться від свого гріха́, і робитиме право та справедливість:

15 And he shall restore the pledge which he has taken and return what he has acquired unjustly and walk in the commandments of life, without committing iniquity; he shall surely live, he shall not die.

15 заста́ву поверне несправедливий, грабу́нок відшкоду́є, ходитиме уставами життя, щоб не чинити кривди, то конче буде він жити, не помре!

16 None of his sins which he has committed shall be remembered to him; but by the justice and righteousness which he has done, he shall surely live.

16 Усі гріхи його, які він нагрішив, не будуть йому зга́дані, — право та справедливість робив він, конче буде він жити!

17 Yet your people say, The way of the LORD is not fair; but it is their own ways that are not fair.

17 І кажуть сини твого наро́ду: „Несправедлива Господня дорога!“ тоді як несправедлива їхня власна дорога.

18 When a righteous man turns from his righteousness and commits iniquity, he shall die in his iniquity.

18 Коли справедливий відве́рнеться від своєї справедливости, і робитиме кривду, то помре він за те!

19 And when a wicked man turns from his wickedness and does that which is just and right, he shall live thereby.

19 А коли несправедливий відве́рнеться від своєї несправедливости, і чинитиме право та справедливість, то на них він буде жити!

20 Yet you say, The way of the LORD is not fair; O house of Israel, I will judge every one of you according to his ways.

20 А ви кажете: Несправедлива Господня дорога! Кожного з вас Я буду судити, Ізраїлів доме, за його доро́гами!“

21 And it came to pass in the eleventh year of our captivity, in the tenth month, on the fifth day of the month, that one who had escaped from Jerusalem came and said to me, The city has been destroyed.

21 І сталося за дванадцятого року, десятого місяця, п'ятого дня місяця від нашого вигна́ння, прийшов був до мене втіка́ч з Єрусалиму, говорячи: „Побите це місто!“

22 Now the hand of the LORD had been upon me in the evening, before he who had escaped came; and had opened my mouth, until he came to me in the morning; and my mouth was opened and I was dumb no more.

22 А Господня рука була прийшла до мене ввечорі перед прихо́дом цього́ втікача́, і Він відкрив мої у́ста, поки прийшов той до мене вранці. І були відкриті мої уста, і не був уже я більше німий!

23 Then the word of the LORD came to me, saying,

23 І було мені слово Господнє таке:

24 Son of man, those who inhabit these waste places of the land of Israel are saying, Abraham was only one man, and yet he inherited the land; but we are many; are we not going to inherit it?

24 „Сину лю́дський, ме́шканці цих руїн на Ізраїлевій землі гово́рять так: Авраам був один, та проте́ посів цей край, а нас багато, — нам да́ний цей край на спа́дщину !

25 Therefore say to them, Thus says the LORD God: Because you eat meat with the blood and lift up your eyes toward your idols and drink blood, do you expect to inherit the land?

25 Тому́ скажи їм: Так сказав Господь Бог: Ви на крові їсте, а свої очі зво́дите до бовва́нів своїх, і кров пролива́єте, — і цей край пося́дете ви?

26 You rely on your swords, you commit abomination, and you defile every one his neighbor's wife; and do you expect to inherit the land?

26 Ви спира́єтесь на свого меча, робите гидо́ту, і кожен безчестить жінку свого ближнього, — і цей край посядете ви?

27 Say to them, Thus says the LORD God: As I live, all of those who dwell in the waste places shall fall by the sword; and he that is in the open field, I will give to the wild beasts to be devoured, and those who are in the forts and in the caves shall die of the pestilence.

27 Так скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Як живий Я, — ті, хто в руїнах, попа́дають від меча, а той, хто на широкім полі, того віддам звірині́, щоб поже́рла його, а ті, хто в тверди́нях та в пече́рах, помруть від морови́ці!

28 For I will lay the land desolate and waste, and the pomp of her strength shall cease; and the mountains of Israel shall be desolate, that none shall pass through.

28 І оберну́ Я цей край на спусто́шення та на сплюндрува́ння, і скінчи́ться пиха́ сили його, і опусто́шіють Ізраїлеві го́ри, так що не буде й перехожого.

29 Then shall they know that I am the LORD, when I have laid the land desolate and waste because of their abominations which they have committed.

29 І пізнають вони, що Я — Господь, коли Я оберну́ цей край на спусто́шення та на сплюндрува́ння за всі їхні гидо́ти, що зробили вони.

30 And as for you, O Son of man, your people are gossiping about you by the walls and in the doors of the houses, and speak one to another, every one to his brother, saying, Come and hear what is the word that comes forth from the LORD.

30 А ти, сину лю́дський, — сини твого наро́ду умовляються про тебе при сті́нах і в две́рях домів, і говорять один з о́дним, кожен зо своїм братом, кажучи: Увійдіть та послу́хайте, що це за слово, що виходить від Господа?

31 And the people come to you and sit before you, and they hear your words, but they will not do them, because their mouths are full of falsehood and they follow after the thoughts of their own hearts.

31 І при́йдуть до тебе, як прихо́дить наро́д, і сядуть перед тобою як Мій наро́д, і послухають твоїх слів, але їх не ви́конають, бо що приємне в устах їхніх, те вони зроблять, а серце їхнє ходить за захла́нністю їхньою.

32 And, lo, you are to them like a song and like a pleasant voice and like the sweet sound of a harp; for they hear your words, but they do them not.

32 І ось ти для них, як пісня коха́ння, красноголосий і добрий грач, і вони слухають слова́ твої, але їх не вико́нують!

33 And when your words shall come to pass, then they shall know that you are a prophet among them.

33 А коли оце при́йде, — ось воно вже прихо́дить! — то пізнають вони, що серед них був проро́к“.