IsaiahChapter 57 |
|
1 BEHOLD, the righteous man has perished, and no one lays it to heart; and pious men are taken away, none considering that the righteous man is taken away from the evil to come. |
|
2 And when peace comes, they shall relax, and make progress. |
|
3 But you draw near hither, you sons of the afflicted one, the offspring of the adulterer and the whore. |
|
4 Against whom do you sport yourselves? Against whom do you open your mouth wide and draw out the tongue? Are you not children of iniquity, an offspring of falsehood, |
|
5 Comforting yourselves with idols under every green tree, slaying children as sacrifices in the valleys under the cliffs of the rocks? |
|
6 Your portion and your heritage is in the parts of the valleys; even upon them you have poured a drink offering, you have offered meal offerings. Should I receive comfort in these things? |
|
7 Upon high and lofty mountains you have set your bed; even thither you went up to offer sacrifices. |
|
8 Behind the doors also and on the posts you have inscribed your remembrance; for you are carried away from me, and you are gone up, and you have enlarged your bed, and you have become one of them; you have loved their bed where you saw their nakedness. |
|
9 And you did praise the kings with frankincense, and did increase your perfumes, and you did send your messengers far off, and you have brought yourself low, even down to Sheol. |
|
10 You are wearied in the multitude of your corrupt ways; yet you did not say, I will cease; you have wasted away yourself with the guilt of your hands, therefore you did not make supplication. |
|
11 And of whom have you been in dread and fear, that you have lied against me and have not remembered me nor laid it to your heart? Behold, I am the Holy One of old, and you did not revere me. |
|
12 I will declare my righteousness, and your works shall not profit you. |
|
13 When you cry, let those who gather around you deliver you; but the wind shall carry them all away, and the whirlwind shall take them; but those who put their trust in me shall inherit the land and shall possess my holy mountain; |
|
14 And shall say, Clear up, clear up, prepare the way, take up the stumblingblocks out of the path of my people. |
|
15 For thus says the high and lofty One who inhabits eternity, whose name is Holy, whose abode is high and holy, to the meek and the distressed in spirit, to revive the spirit of the humble, and to revive the heart of those who are in pain: |
|
16 I will not contend for ever, neither will I be always wroth; for the spirit proceeds from before me, and the breath, I have made it. |
|
17 Because of the iniquity of her treachery I was wroth and smote her; but she backslid and was wroth, and went away groaning in her heart. |
|
18 I have seen her ways, and I have healed her and have comforted her, and I have given comfort to her and to her mourners. |
|
19 I create the speech of the lips: peace, peace to those who are afar off and to those who are near, says the LORD; and I will heal them. |
|
20 But the wicked are like the troubled sea, for it cannot rest, its waters cast up creeping things and mire. |
|
21 There is no peace to the wicked, says my God. |
IсаяРозділ 57 |
|
1 |
|
2 Він відходить із ми́ром; на ло́жах своїх спочивають, хто ходить прямою дорогою. |
|
3 Та набли́зьтесь сюди́, ви сини чарівни́ці, насі́ння чужоло́жникове та блудни́ці, — |
|
4 над ким розкошу́єте ви, над ким розкриваєте ро́та, висовуєте язика́? Хіба ви не діти пере́ступу, насіння брехні, |
|
5 ви, що па́литесь при́страстю серед дубів, під деревом кожним зеленим, що діте́й над потоками ріжете, під ске́льними щі́линами? |
|
6 У гладе́ньких камі́ннях потоку твій у́діл, — вони, вони доля твоя! І їм ти лила́ жертву ли́ту, хлібну жертву прино́сила! Чи цим Я заспоко́єний буду? |
|
7 На горі на високій та ви́суненій ти поставила ложе своє, і туди ти прихо́диш прино́сити жертви. |
|
8 І ти за двери́ма й одві́рком кладеш свого па́м'ятника культово́го, бо ти відступила від Мене, обнажа́єшся й входиш, поши́рюєш ложе своє, і складаєш умову собі з одним з тих, що з ними ти любиш лежати, де місце нагле́диш. |
|
9 І ти до Моло́ха з оливою ходиш, і намно́жуєш масті свої; і посилаєш дале́ко своїх посланці́в, і знижа́єшся аж до шео́лу. |
|
10 Ти змучувалась на числе́нних доро́гах своїх, але не казала: „Зріка́юсь!“ Знайшла ти ожи́влення сили своєї, тому́ не ослабла. |
|
11 І за ким побива́лася ти та лякалась, що невірною стала й Мене не згада́ла, не клала на серці своєму? Хіба не тому́, що мовчав Я від віку, то ти не боїшся Мене? |
|
12 Я ви́явлю про справедливість твою та про вчи́нки твої, — та вони не поможуть тобі! |
|
13 Як ти будеш кричати, нехай поряту́є тебе твоя згра́я божкі́в. Але вітер усіх їх розвіє, схопить по́дих; хто ж на Мене надіється, землю вспадку́є й го́ру святую Мою одіди́чить! |
|
14 І Він каже: Будуйте дорогу, будуйте дорогу, почистьте дорогу, заберіть перешко́ди з дороги наро́ду Мого́! |
|
15 Бо так промовляє Високий і Підне́сений, повіки Живущий, і Святий Його Йме́ння: Пробува́ю Я на Височині́ та в святи́ні, і з зла́маним та з упоко́реним, щоб оживля́ти духа скро́мних, і щоб оживля́ти серця згно́блених! |
|
16 Бож не вічно Я буду суди́тись, і не за́вжди Я гні́ватись буду, бо дух з-від обличчя Мого зомлі́в би, та й ду́ші, які Я вчинив. |
|
17 Я гнівався був за гріх користолю́бства його, та й ура́зив його, заховав Я обличчя Своє й лютував, та пішов він, відступний, дорогою серця свого́. |
|
18 Я бачив доро́ги його, і вздоро́влю його, і його поведу́ й дам потіху для нього й для тих, що суму́ють із ним. |
|
19 Створю́ Я плід уст: „Спокій, спо́кій далекому та близько́му!“ говорить Господь, і вздоро́влю його. |
|
20 А ті несправедливі — як море розбу́рхане, коли бути спокі́йним не може воно, і коли во́ди його багно́ й мул викида́ють. |
|
21 Для безбожних споко́ю немає, говорить Господь! |
IsaiahChapter 57 |
IсаяРозділ 57 |
|
1 BEHOLD, the righteous man has perished, and no one lays it to heart; and pious men are taken away, none considering that the righteous man is taken away from the evil to come. |
1 |
|
2 And when peace comes, they shall relax, and make progress. |
2 Він відходить із ми́ром; на ло́жах своїх спочивають, хто ходить прямою дорогою. |
|
3 But you draw near hither, you sons of the afflicted one, the offspring of the adulterer and the whore. |
3 Та набли́зьтесь сюди́, ви сини чарівни́ці, насі́ння чужоло́жникове та блудни́ці, — |
|
4 Against whom do you sport yourselves? Against whom do you open your mouth wide and draw out the tongue? Are you not children of iniquity, an offspring of falsehood, |
4 над ким розкошу́єте ви, над ким розкриваєте ро́та, висовуєте язика́? Хіба ви не діти пере́ступу, насіння брехні, |
|
5 Comforting yourselves with idols under every green tree, slaying children as sacrifices in the valleys under the cliffs of the rocks? |
5 ви, що па́литесь при́страстю серед дубів, під деревом кожним зеленим, що діте́й над потоками ріжете, під ске́льними щі́линами? |
|
6 Your portion and your heritage is in the parts of the valleys; even upon them you have poured a drink offering, you have offered meal offerings. Should I receive comfort in these things? |
6 У гладе́ньких камі́ннях потоку твій у́діл, — вони, вони доля твоя! І їм ти лила́ жертву ли́ту, хлібну жертву прино́сила! Чи цим Я заспоко́єний буду? |
|
7 Upon high and lofty mountains you have set your bed; even thither you went up to offer sacrifices. |
7 На горі на високій та ви́суненій ти поставила ложе своє, і туди ти прихо́диш прино́сити жертви. |
|
8 Behind the doors also and on the posts you have inscribed your remembrance; for you are carried away from me, and you are gone up, and you have enlarged your bed, and you have become one of them; you have loved their bed where you saw their nakedness. |
8 І ти за двери́ма й одві́рком кладеш свого па́м'ятника культово́го, бо ти відступила від Мене, обнажа́єшся й входиш, поши́рюєш ложе своє, і складаєш умову собі з одним з тих, що з ними ти любиш лежати, де місце нагле́диш. |
|
9 And you did praise the kings with frankincense, and did increase your perfumes, and you did send your messengers far off, and you have brought yourself low, even down to Sheol. |
9 І ти до Моло́ха з оливою ходиш, і намно́жуєш масті свої; і посилаєш дале́ко своїх посланці́в, і знижа́єшся аж до шео́лу. |
|
10 You are wearied in the multitude of your corrupt ways; yet you did not say, I will cease; you have wasted away yourself with the guilt of your hands, therefore you did not make supplication. |
10 Ти змучувалась на числе́нних доро́гах своїх, але не казала: „Зріка́юсь!“ Знайшла ти ожи́влення сили своєї, тому́ не ослабла. |
|
11 And of whom have you been in dread and fear, that you have lied against me and have not remembered me nor laid it to your heart? Behold, I am the Holy One of old, and you did not revere me. |
11 І за ким побива́лася ти та лякалась, що невірною стала й Мене не згада́ла, не клала на серці своєму? Хіба не тому́, що мовчав Я від віку, то ти не боїшся Мене? |
|
12 I will declare my righteousness, and your works shall not profit you. |
12 Я ви́явлю про справедливість твою та про вчи́нки твої, — та вони не поможуть тобі! |
|
13 When you cry, let those who gather around you deliver you; but the wind shall carry them all away, and the whirlwind shall take them; but those who put their trust in me shall inherit the land and shall possess my holy mountain; |
13 Як ти будеш кричати, нехай поряту́є тебе твоя згра́я божкі́в. Але вітер усіх їх розвіє, схопить по́дих; хто ж на Мене надіється, землю вспадку́є й го́ру святую Мою одіди́чить! |
|
14 And shall say, Clear up, clear up, prepare the way, take up the stumblingblocks out of the path of my people. |
14 І Він каже: Будуйте дорогу, будуйте дорогу, почистьте дорогу, заберіть перешко́ди з дороги наро́ду Мого́! |
|
15 For thus says the high and lofty One who inhabits eternity, whose name is Holy, whose abode is high and holy, to the meek and the distressed in spirit, to revive the spirit of the humble, and to revive the heart of those who are in pain: |
15 Бо так промовляє Високий і Підне́сений, повіки Живущий, і Святий Його Йме́ння: Пробува́ю Я на Височині́ та в святи́ні, і з зла́маним та з упоко́реним, щоб оживля́ти духа скро́мних, і щоб оживля́ти серця згно́блених! |
|
16 I will not contend for ever, neither will I be always wroth; for the spirit proceeds from before me, and the breath, I have made it. |
16 Бож не вічно Я буду суди́тись, і не за́вжди Я гні́ватись буду, бо дух з-від обличчя Мого зомлі́в би, та й ду́ші, які Я вчинив. |
|
17 Because of the iniquity of her treachery I was wroth and smote her; but she backslid and was wroth, and went away groaning in her heart. |
17 Я гнівався був за гріх користолю́бства його, та й ура́зив його, заховав Я обличчя Своє й лютував, та пішов він, відступний, дорогою серця свого́. |
|
18 I have seen her ways, and I have healed her and have comforted her, and I have given comfort to her and to her mourners. |
18 Я бачив доро́ги його, і вздоро́влю його, і його поведу́ й дам потіху для нього й для тих, що суму́ють із ним. |
|
19 I create the speech of the lips: peace, peace to those who are afar off and to those who are near, says the LORD; and I will heal them. |
19 Створю́ Я плід уст: „Спокій, спо́кій далекому та близько́му!“ говорить Господь, і вздоро́влю його. |
|
20 But the wicked are like the troubled sea, for it cannot rest, its waters cast up creeping things and mire. |
20 А ті несправедливі — як море розбу́рхане, коли бути спокі́йним не може воно, і коли во́ди його багно́ й мул викида́ють. |
|
21 There is no peace to the wicked, says my God. |
21 Для безбожних споко́ю немає, говорить Господь! |