NehemiahChapter 2 |
|
1 THEN it came to pass in the month Nisan, in the twentieth year of Artakhshisht the king, I was serving wine before the king; and I took up the wine and gave it to the king. Now I had never been sad before in his presence. |
|
2 Wherefore the king said to me, Why is your countenance sad, seeing you are not sick? This is nothing else but sorrow of the heart. Then I was exceedingly afraid, |
|
3 And said to the king, Let the king live for ever; why should not my countenance be sad, when the capital city of the kingdom of my fathers is in ruin, and its gates have been burned with fire? |
|
4 Then the king said to me, For what did you make supplications and pray before the God of heaven? |
|
5 And I said to the king, If it please the king, and if your servant has found favor in your sight, that you would send me to Judah, to the city of David, to my fathers' sepulchres, that I may rebuild it. |
|
6 And the king said to me, You are foolish. For how long shall your journey be? And when will you return? So it pleased the king to send me; and he set me a time. |
|
7 Moreover I said to the king, If it please the king, let letters be given me to the governors beyond the river Euphrates, that they may escort me over till I come to Judah; |
|
8 And a letter to Asaph the keeper of the king's forest, that he may give me timber to make beams for the gates of the temple and for the castle and for the walls of the city and for the house that I shall dwell in it. And the king granted me, according to the good hand of my God upon me. |
|
9 Then I came to the governor beyond the River, and I gave him the king's letter. Now the king had sent a commander of the horsemen with me. |
|
10 But when Sanballat the Horonite and Tobiah the servant, the Ammonite, heard of it, it grieved them exceedingly that there was come a man to seek the welfare of the children of Israel. |
|
11 So I came to Jerusalem and was there three days. |
|
12 And I arose in the night, I and the men who had come with me; and I told no man what my God had put in my heart to do in Jerusalem; neither was there any beast with me, except the beast that I rode upon. |
|
13 And I went out by night by the gate of the valley, toward the dragon fountain and to the dung gate, and I viewed the walls of Jerusalem, which were broken down, and its gates were consumed with fire. |
|
14 Then I went on to the gate of the valley and to the king's pool; but there was no place for the beast that I was riding to pass. |
|
15 Then I went up in the night by the valley and viewed the wall, and turned back and entered by the gate of the valley, and so returned. |
|
16 And the authorities did not know where I had gone or what I was doing: neither had I as yet told it to the Jews nor to the priests nor to the governors nor to the scribes nor to the rest that did the work. |
|
17 Then I said to them, You see the distress that we are in; for, behold, Jerusalem is lying waste and its gates are burned with fire; come and let us build the wall of Jerusalem, that we may be no longer a reproach. |
|
18 Then f told them of the hand of my God which was with me for good, and also the king's words that he had spoken to me. And they said, Let us rise up and build. So they strengthened their hands for this good work. |
|
19 But when Sanballat the Horonite and Tobiah the servant, the Ammonite, and Geshem the Arabian heard it, they laughed us to scorn, and mocked us, saying, What is this thing that you do? Perhaps you are rebelling against the king? |
|
20 Then I answered them and said, The God of heaven has delivered us: therefore we are working, standing firm, and building; but you have no right nor memorial nor portion in Jerusalem. |
НееміяРозділ 2 |
|
1 |
|
2 Та сказав мені цар: „Чому́ обличчя твоє сумне́, — чи ти не хворий? Це не інше що, як тільки сум серця“. І я ве́льми сильно злякався! |
|
3 І сказав я до царя: „Нехай цар живе навіки! Чому́ не буде сумне́ обличчя моє, коли місто дому гробі́в батьків моїх поруйноване, а брами його попа́лені огнем!“ |
|
4 І сказав мені цар: „Чого ж ти просиш?“ І я помолився до Небесного Бога, |
|
5 і сказав цареві: Якщо це цареві вгодне, і якщо раб твій уподо́баний перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста гробі́в батьків моїх, — і я відбуду́ю його“! |
|
6 І сказав мені цар (а цариця сиділа при ньо́му): „Скільки ча́су буде дорога твоя, і коли ти пове́рнешся?“ І сподо́балось це цареві, і він послав мене, а я призна́чив йому час. |
|
7 І сказав я цареві: „Якщо це цареві вгодне, нехай дадуть мені листи́ до намісників Зарі́ччя, щоб прова́дили мене, аж поки не прийду́ до Юдеї, |
|
8 і листа до Асафа, дозо́рця царевого лісу, щоб дав мені де́рева на бру́сся для замко́вих брам, що належать до Божого дому, і для місько́го муру, і для дому, що до нього ввійду́“. І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука надо мною. |
|
9 І прибув я до намісників Заріччя, і дав їм цареві листи́. А цар послав зо мною зверхників ві́йська та верхівці́в. |
|
10 І почув про це хоронянин Санваллат та раб аммоні́тянин Товія, і було їм прикро, дуже прикро, що прийшов чоловік клопота́тися про добро для Ізраїлевих синів. |
|
11 І прийшов я до Єрусалиму, і був там три дні. |
|
12 І встав я вночі, я та трохи людей зо мною, і не розповів я ніко́му, що Бог мій дав до мого серця зробити для Єрусалиму. А худоби не було зо мною, окрім тієї худоби, що я нею їздив. |
|
13 І вийшов я Долинною брамою вночі, і пішов до джерела́ Таннін, і до брами Смітникової. І я докладно огля́нув мури Єрусалиму, що були́ поруйно́вані,а брами його були попа́лені огнем. |
|
14 І перейшов я до Джерельної брами та до царсько́го ставу, та там не було місця для перехо́ду худоби, що була́ підо мною. |
|
15 І йшов я долиною вночі, і докладно оглядав мура. Потім я вернувся, і ввійшов Долинною брамою, і вернувся. |
|
16 А заступники не знали, куди я пішов та що́ я роблю́, а юдеям, і священикам, і шляхті, і заступникам, і решті тих, що робили працю, я доти нічо́го не розповіда́в. |
|
17 I сказав я до них: „Ви бачите біду́, що ми в ній, що Єрусалим зруйно́ваний, а бра́ми його попа́лені огнем. Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не бу́демо ми га́ньбою!“ |
|
18 І розповів я їм про руку Бога мого, що вона добра до мене, а також слова царя, які сказав він мені. І сказали вони: „Станемо й збудуємо!“ І зміцнили вони руки свої на добре ді́ло. |
|
19 І почув це хоронянин Санваллат та аммоні́тянин раб Товія, і араб Ґешем, і сміялися з нас, і пого́рджували нами й говорили: „Що це за річ, яку ви робите? Чи проти царя ви бунтуєтесь?“ |
|
20 А я їм відповів і сказав до них: „Небесний Бог — Він дасть нам у́спіх, а ми, Його раби, станемо й збудуємо! А вам нема ані частки, ані права, ані пам'ятки в Єрусалимі!“ |
NehemiahChapter 2 |
НееміяРозділ 2 |
|
1 THEN it came to pass in the month Nisan, in the twentieth year of Artakhshisht the king, I was serving wine before the king; and I took up the wine and gave it to the king. Now I had never been sad before in his presence. |
1 |
|
2 Wherefore the king said to me, Why is your countenance sad, seeing you are not sick? This is nothing else but sorrow of the heart. Then I was exceedingly afraid, |
2 Та сказав мені цар: „Чому́ обличчя твоє сумне́, — чи ти не хворий? Це не інше що, як тільки сум серця“. І я ве́льми сильно злякався! |
|
3 And said to the king, Let the king live for ever; why should not my countenance be sad, when the capital city of the kingdom of my fathers is in ruin, and its gates have been burned with fire? |
3 І сказав я до царя: „Нехай цар живе навіки! Чому́ не буде сумне́ обличчя моє, коли місто дому гробі́в батьків моїх поруйноване, а брами його попа́лені огнем!“ |
|
4 Then the king said to me, For what did you make supplications and pray before the God of heaven? |
4 І сказав мені цар: „Чого ж ти просиш?“ І я помолився до Небесного Бога, |
|
5 And I said to the king, If it please the king, and if your servant has found favor in your sight, that you would send me to Judah, to the city of David, to my fathers' sepulchres, that I may rebuild it. |
5 і сказав цареві: Якщо це цареві вгодне, і якщо раб твій уподо́баний перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста гробі́в батьків моїх, — і я відбуду́ю його“! |
|
6 And the king said to me, You are foolish. For how long shall your journey be? And when will you return? So it pleased the king to send me; and he set me a time. |
6 І сказав мені цар (а цариця сиділа при ньо́му): „Скільки ча́су буде дорога твоя, і коли ти пове́рнешся?“ І сподо́балось це цареві, і він послав мене, а я призна́чив йому час. |
|
7 Moreover I said to the king, If it please the king, let letters be given me to the governors beyond the river Euphrates, that they may escort me over till I come to Judah; |
7 І сказав я цареві: „Якщо це цареві вгодне, нехай дадуть мені листи́ до намісників Зарі́ччя, щоб прова́дили мене, аж поки не прийду́ до Юдеї, |
|
8 And a letter to Asaph the keeper of the king's forest, that he may give me timber to make beams for the gates of the temple and for the castle and for the walls of the city and for the house that I shall dwell in it. And the king granted me, according to the good hand of my God upon me. |
8 і листа до Асафа, дозо́рця царевого лісу, щоб дав мені де́рева на бру́сся для замко́вих брам, що належать до Божого дому, і для місько́го муру, і для дому, що до нього ввійду́“. І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука надо мною. |
|
9 Then I came to the governor beyond the River, and I gave him the king's letter. Now the king had sent a commander of the horsemen with me. |
9 І прибув я до намісників Заріччя, і дав їм цареві листи́. А цар послав зо мною зверхників ві́йська та верхівці́в. |
|
10 But when Sanballat the Horonite and Tobiah the servant, the Ammonite, heard of it, it grieved them exceedingly that there was come a man to seek the welfare of the children of Israel. |
10 І почув про це хоронянин Санваллат та раб аммоні́тянин Товія, і було їм прикро, дуже прикро, що прийшов чоловік клопота́тися про добро для Ізраїлевих синів. |
|
11 So I came to Jerusalem and was there three days. |
11 І прийшов я до Єрусалиму, і був там три дні. |
|
12 And I arose in the night, I and the men who had come with me; and I told no man what my God had put in my heart to do in Jerusalem; neither was there any beast with me, except the beast that I rode upon. |
12 І встав я вночі, я та трохи людей зо мною, і не розповів я ніко́му, що Бог мій дав до мого серця зробити для Єрусалиму. А худоби не було зо мною, окрім тієї худоби, що я нею їздив. |
|
13 And I went out by night by the gate of the valley, toward the dragon fountain and to the dung gate, and I viewed the walls of Jerusalem, which were broken down, and its gates were consumed with fire. |
13 І вийшов я Долинною брамою вночі, і пішов до джерела́ Таннін, і до брами Смітникової. І я докладно огля́нув мури Єрусалиму, що були́ поруйно́вані,а брами його були попа́лені огнем. |
|
14 Then I went on to the gate of the valley and to the king's pool; but there was no place for the beast that I was riding to pass. |
14 І перейшов я до Джерельної брами та до царсько́го ставу, та там не було місця для перехо́ду худоби, що була́ підо мною. |
|
15 Then I went up in the night by the valley and viewed the wall, and turned back and entered by the gate of the valley, and so returned. |
15 І йшов я долиною вночі, і докладно оглядав мура. Потім я вернувся, і ввійшов Долинною брамою, і вернувся. |
|
16 And the authorities did not know where I had gone or what I was doing: neither had I as yet told it to the Jews nor to the priests nor to the governors nor to the scribes nor to the rest that did the work. |
16 А заступники не знали, куди я пішов та що́ я роблю́, а юдеям, і священикам, і шляхті, і заступникам, і решті тих, що робили працю, я доти нічо́го не розповіда́в. |
|
17 Then I said to them, You see the distress that we are in; for, behold, Jerusalem is lying waste and its gates are burned with fire; come and let us build the wall of Jerusalem, that we may be no longer a reproach. |
17 I сказав я до них: „Ви бачите біду́, що ми в ній, що Єрусалим зруйно́ваний, а бра́ми його попа́лені огнем. Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не бу́демо ми га́ньбою!“ |
|
18 Then f told them of the hand of my God which was with me for good, and also the king's words that he had spoken to me. And they said, Let us rise up and build. So they strengthened their hands for this good work. |
18 І розповів я їм про руку Бога мого, що вона добра до мене, а також слова царя, які сказав він мені. І сказали вони: „Станемо й збудуємо!“ І зміцнили вони руки свої на добре ді́ло. |
|
19 But when Sanballat the Horonite and Tobiah the servant, the Ammonite, and Geshem the Arabian heard it, they laughed us to scorn, and mocked us, saying, What is this thing that you do? Perhaps you are rebelling against the king? |
19 І почув це хоронянин Санваллат та аммоні́тянин раб Товія, і араб Ґешем, і сміялися з нас, і пого́рджували нами й говорили: „Що це за річ, яку ви робите? Чи проти царя ви бунтуєтесь?“ |
|
20 Then I answered them and said, The God of heaven has delivered us: therefore we are working, standing firm, and building; but you have no right nor memorial nor portion in Jerusalem. |
20 А я їм відповів і сказав до них: „Небесний Бог — Він дасть нам у́спіх, а ми, Його раби, станемо й збудуємо! А вам нема ані частки, ані права, ані пам'ятки в Єрусалимі!“ |