ОткровениеГлава 14 |
1 |
2 Вдруг послышались с неба звуки. Шуму водопада были подобны они и раскатам великого грома, напоминало это и игру на кифарах, когда играют на них кифареды. |
3 Сто сорок четыре тысячи искупленных из всех народов земли, стоя перед престолом и перед четырьмя живыми существами и старцами, пели новую песнь, и никто не мог научиться этой песни, кроме самих певших. |
4 Они не осквернились с женщинами, девственники они. Они следуют за Агнцем, куда бы ни шел Он. Были искуплены они, как первые плоды человечества, Богу и Агнцу предназначенные. |
5 Уста их не знают лжи: они непорочны. |
6 |
7 Он громко взывал к людям: «Благоговейте перед Богом, воздавайте славу Ему, ибо пришел час суда Его: поклонитесь Сотворившему небо и землю, море и вод источники!» |
8 |
9 |
10 будет пить тот вино ярости Божьей, цельное вино, подаваемое в чаше гнева Его, в огне и сере будет мучим он перед ангелами святыми и перед Агнцем. |
11 Во веки веков будет восходить дым мучения того, ни днем, ни ночью не будут знать покоя поклоняющиеся зверю и образу его, клеймо с его именем принимающие». |
12 Здесь стойкость народа Божия, тех, кто Божьи заповеди соблюдает и остается верен Иисусу. |
13 |
14 |
15 Вышел тогда из Храма еще один ангел и громко воззвал к Сидящему на облаке: «Пошли серп Твой на жатву, ведь пришел ее час — созрела жатва на земле». |
16 Кинул Сидящий на облаке серп Свой на землю, и собран был урожай на земле. |
17 |
18 Наконец, [вышел] и еще один ангел, он был от жертвенника и имел власть над огнем. Голосом громким сказал он ангелу, у которого был острый серп: «Пусти в дело серп свой острый и собери гроздья винограда с земной лозы, ибо поспели ягоды ее!» |
19 Кинул ангел свой серп на землю и, собрав гроздья с лозы земной, бросил их в огромную давильню ярости Божьей. |
20 Истоптаны были они в давильне за городом, и полилось из него так много крови, что растеклась она на 1600 стадий и поднялась до самых узд конских. |
Об'явленняРозділ 14 |
1 |
2 І почув я голос із неба, немов шум великої води, і немов гук міцно́го грому. І почув я голос гуслярі́в, що грали на гу́слах своїх, |
3 і співали, як пісню нову́ перед престолом і перед чотирьома́ тваринами й ста́рцями. І ніхто не міг навчитися пісні, окрім цих ста сорока чотирьох тисяч, ви́куплених від землі. |
4 Це ті, хто не оскверни́вся з жінками, бо чисті вони. Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде. Вони ви́куплені від людей, пе́рвістки Богові й Агнцеві, |
5 не знайшлося бо пі́дступу в їхніх уста́х, бо вони непорочні! |
6 |
7 І він говорив гучним голосом: „Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створи́в небо, і землю, і море, і водні джере́ла!“ |
8 А інший, другий ангол леті́в слідо́м і казав: „Упав, упав Вавило́н, місто великий, бо лютим вином розпусти своєї він напоїв усі наро́ди!“ |
9 А інший, третій а́нгол летів услід за ним, гучним голосом кажучи: „Коли хто вклоняється звіри́ні та о́бразу її, і приймає знаме́но на чолі́ своїм чи на руці своїй, |
10 то той питиме з вина Божого гніву, вина незмішаного в чаші гніву Його, і буде му́чений в огні й сірці перед ангола́ми святими та перед А́гнцем. |
11 А дим їхніх мук підійматиметься вічні віки́. І не мають споко́ю день і ніч усі ті, хто вклоняється звіри́ні та о́бразу її, і приймає знаме́но йме́ння його“. |
12 Тут терпеливість святих, що доде́ржують заповіді Божі та Ісусову віру! |
13 |
14 |
15 І інший ангол вийшов із храму, і гучним голосом кликнув до Того, Хто на хмарі сидів: „Пошли серпа свого й жни, бо настала година пожати, дозріло бо жни́во землі!“ |
16 I Той, Хто на хмарі сидів, скинув додолу серпа свого, — і земля була вижата. |
17 І інший Ангол вийшов із храму, що на небі, — і він мав гострого серпа. |
18 І інший ангол, що мав вла́ду над огнем, вийшов від же́ртівника. І він гучним голосом кли́кнув до того, що мав гострого серпа, говорячи: „Пошли свого гострого серпа, і позбирай гро́на зе́мної виноградини, бо гро́на її вже доспіли“. |
19 І ангол кинув додо́лу серпа свого, і зібрав виноград на землі, і вкинув в велике чави́ло Божого гніву. |
20 І пото́вчене було чави́ло за містом, і потекла кров із чави́ла аж до кі́нських вузде́чок, на тисячу шістсот стадій. |
ОткровениеГлава 14 |
Об'явленняРозділ 14 |
1 |
1 |
2 Вдруг послышались с неба звуки. Шуму водопада были подобны они и раскатам великого грома, напоминало это и игру на кифарах, когда играют на них кифареды. |
2 І почув я голос із неба, немов шум великої води, і немов гук міцно́го грому. І почув я голос гуслярі́в, що грали на гу́слах своїх, |
3 Сто сорок четыре тысячи искупленных из всех народов земли, стоя перед престолом и перед четырьмя живыми существами и старцами, пели новую песнь, и никто не мог научиться этой песни, кроме самих певших. |
3 і співали, як пісню нову́ перед престолом і перед чотирьома́ тваринами й ста́рцями. І ніхто не міг навчитися пісні, окрім цих ста сорока чотирьох тисяч, ви́куплених від землі. |
4 Они не осквернились с женщинами, девственники они. Они следуют за Агнцем, куда бы ни шел Он. Были искуплены они, как первые плоды человечества, Богу и Агнцу предназначенные. |
4 Це ті, хто не оскверни́вся з жінками, бо чисті вони. Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде. Вони ви́куплені від людей, пе́рвістки Богові й Агнцеві, |
5 Уста их не знают лжи: они непорочны. |
5 не знайшлося бо пі́дступу в їхніх уста́х, бо вони непорочні! |
6 |
6 |
7 Он громко взывал к людям: «Благоговейте перед Богом, воздавайте славу Ему, ибо пришел час суда Его: поклонитесь Сотворившему небо и землю, море и вод источники!» |
7 І він говорив гучним голосом: „Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створи́в небо, і землю, і море, і водні джере́ла!“ |
8 |
8 А інший, другий ангол леті́в слідо́м і казав: „Упав, упав Вавило́н, місто великий, бо лютим вином розпусти своєї він напоїв усі наро́ди!“ |
9 |
9 А інший, третій а́нгол летів услід за ним, гучним голосом кажучи: „Коли хто вклоняється звіри́ні та о́бразу її, і приймає знаме́но на чолі́ своїм чи на руці своїй, |
10 будет пить тот вино ярости Божьей, цельное вино, подаваемое в чаше гнева Его, в огне и сере будет мучим он перед ангелами святыми и перед Агнцем. |
10 то той питиме з вина Божого гніву, вина незмішаного в чаші гніву Його, і буде му́чений в огні й сірці перед ангола́ми святими та перед А́гнцем. |
11 Во веки веков будет восходить дым мучения того, ни днем, ни ночью не будут знать покоя поклоняющиеся зверю и образу его, клеймо с его именем принимающие». |
11 А дим їхніх мук підійматиметься вічні віки́. І не мають споко́ю день і ніч усі ті, хто вклоняється звіри́ні та о́бразу її, і приймає знаме́но йме́ння його“. |
12 Здесь стойкость народа Божия, тех, кто Божьи заповеди соблюдает и остается верен Иисусу. |
12 Тут терпеливість святих, що доде́ржують заповіді Божі та Ісусову віру! |
13 |
13 |
14 |
14 |
15 Вышел тогда из Храма еще один ангел и громко воззвал к Сидящему на облаке: «Пошли серп Твой на жатву, ведь пришел ее час — созрела жатва на земле». |
15 І інший ангол вийшов із храму, і гучним голосом кликнув до Того, Хто на хмарі сидів: „Пошли серпа свого й жни, бо настала година пожати, дозріло бо жни́во землі!“ |
16 Кинул Сидящий на облаке серп Свой на землю, и собран был урожай на земле. |
16 I Той, Хто на хмарі сидів, скинув додолу серпа свого, — і земля була вижата. |
17 |
17 І інший Ангол вийшов із храму, що на небі, — і він мав гострого серпа. |
18 Наконец, [вышел] и еще один ангел, он был от жертвенника и имел власть над огнем. Голосом громким сказал он ангелу, у которого был острый серп: «Пусти в дело серп свой острый и собери гроздья винограда с земной лозы, ибо поспели ягоды ее!» |
18 І інший ангол, що мав вла́ду над огнем, вийшов від же́ртівника. І він гучним голосом кли́кнув до того, що мав гострого серпа, говорячи: „Пошли свого гострого серпа, і позбирай гро́на зе́мної виноградини, бо гро́на її вже доспіли“. |
19 Кинул ангел свой серп на землю и, собрав гроздья с лозы земной, бросил их в огромную давильню ярости Божьей. |
19 І ангол кинув додо́лу серпа свого, і зібрав виноград на землі, і вкинув в велике чави́ло Божого гніву. |
20 Истоптаны были они в давильне за городом, и полилось из него так много крови, что растеклась она на 1600 стадий и поднялась до самых узд конских. |
20 І пото́вчене було чави́ло за містом, і потекла кров із чави́ла аж до кі́нських вузде́чок, на тисячу шістсот стадій. |