ЧислаГлава 11 |
1 |
2 Народ стал звать на помощь Мусу; Муса помолился Вечному, и огонь угас. |
3 То место было названо Тавера («горение»), потому что огонь Вечного загорелся среди них. |
4 Чужеземцы, которые были среди них, стали очень прихотливы в пище. Тогда и исраильтяне вновь принялись плакать вместе с ними и говорить: |
5 Мы помним рыбу, которую ели в Египте даром, огурцы, дыни, лук-порей, репчатый лук и чеснок. |
6 Но теперь силы у нас иссякли. Ничего, ну совсем ничего, – мы видим только одну манну! |
7 Манна была похожа на кориандровое семя, цвета же она была светло-жёлтого. . |
8 Народ ходил и собирал её, а затем перемалывал её ручными жерновами или толок в ступе. Они готовили её в горшке или делали из неё лепёшки. По вкусу она напоминала лепёшки с оливковым маслом. |
9 Когда ночью на лагерь опускалась роса, опускалась на него и манна. |
10 |
11 Он спросил Вечного: |
12 Разве я зачал этот народ? Разве я родил его? Почему Ты велишь мне нести его на руках, как нянька носит младенца, в страну, которую Ты с клятвой обещал их предкам? |
13 Где мне взять мясо для этого народа? Они плачут предо мной и говорят: |
14 Я не могу нести бремя этого народа один; мне это не под силу. |
15 Если Ты собираешься так обходиться со мной, то прошу, предай меня смерти прямо сейчас, если я нашёл у Тебя расположение, чтобы мне не видеть своей беды. |
16 Вечный сказал Мусе: |
17 Я сойду и буду говорить с тобой там. Я возьму от Духа, что на тебе, и возложу на них. Они помогут тебе нести бремя народа, чтобы тебе не нести его одному. |
18 Скажи народу: |
19 Вы будете есть его не один день, не два, не пять, не десять, не двадцать дней, |
20 а целый месяц, пока оно не полезет у вас из ноздрей и не станет для вас отвратительным, потому что вы отвергли Вечного, Который среди вас, и плакали перед Ним, говоря: „Зачем мы ушли из Египта?!“» |
21 Муса сказал: |
22 Да разве хватит им, если для них забьют весь скот, какой только есть? Разве хватит им, если для них выловят в море всю рыбу? |
23 Вечный ответил Мусе: |
24 Муса вышел и передал народу то, что сказал Вечный. Он собрал семьдесят человек из старейшин и поставил их вокруг шатра. |
25 Тогда Вечный сошёл в облаке и говорил с ним. Он взял от Духа, что был на нём, и возложил на семьдесят старейшин. Дух почил на них, и они пророчествовали, но потом перестали. . |
26 Два человека, которых звали Элдад и Медад, оставались в лагере. Они были записаны между старейшинами, но не вышли к шатру. Дух почил и на них, и они пророчествовали в лагере. |
27 Юноша прибежал и сказал Мусе: |
28 Иешуа, сын Нуна, который был помощником Мусы с юности, . сказал: |
29 Но Муса ответил: |
30 Потом Муса и старейшины Исраила возвратились в лагерь. |
31 |
32 Весь тот день, всю ночь и весь следующий день народ ходил собирать перепелов, и каждый человек собрал огромное количество птиц. Они разложили их вокруг лагеря. |
33 И пока ещё мясо было у них на зубах, Вечный разгневался на народ и поразил его лютым мором. |
34 Поэтому то место было названо Киврот-Таава («могилы прихоти»): там похоронили тех, кто поддался прихоти. |
35 Из Киврот-Таавы народ двинулся к Хацероту и остановился там. |
ЧислаРозділ 11 |
1 |
2 І наро́д став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, — і погас той огонь. |
3 І він назвав ім'я́ того місця: Тав'ера, бо між ними горів був Господній огонь. |
4 А збирани́на, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: „Хто нагодує нас м'ясом? |
5 Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник. |
6 А тепер душа наша в'яне, немає нічого, — тільки ма́нна нам перед очима“. |
7 А манна — як корія́ндрове насіння вона, а вигляд її, — як вигляд кришталу. |
8 Люди розхо́дилися, і збирали її та мололи жо́рнами або товкли в ступі, і варили в горшку та й робили з неї калачі. А смак її був, як смак олійного коржа́. |
9 А коли роса спада́ла на та́бір, спада́ла й та манна на нього. |
10 І почув Мойсей, що наро́д плаче в родинах своїх, кожен при вході наме́ту свого́. І сильно запалав гнів Господній, і в оча́х Мойсеєвих то було зле. |
11 І сказав Мойсей до Господа: „На́що вчинив Ти зло своєму рабові, і чому́ я не знайшов милости в оча́х Твоїх, що Ти поклав тягара́ всього наро́ду на мене? |
12 Чи я був вагітни́й усім тим наро́дом, чи я його породив, що Ти кажеш мені: Неси його на лоні своїм, як мамка носить ссунця́, до землі, яку Ти присягну́в батька́м його? |
13 Звідки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому наро́дові? Бо вони плачуть передо мною, говорячи: Дай же нам м'яса, і ми бу́демо їсти! |
14 Не подола́ю я сам носити всього цього народа, — бо він тяжчий за мене! |
15 А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!“ |
16 І сказав Господь до Мойсея: „Збери ж мені сімдесятеро люда зо старши́х Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші́ народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою. |
17 І Я зійду́, і буду розмовляти там із тобою, і візьму́ від Духа, що на тобі, і покладу на них, — і вони носитимуть із тобою тягара́ того народу, і не будеш носити ти сам. |
18 А до наро́ду скажи: Освятіться наза́втра, і будете їсти м'ясо, бо ви плакали до Господніх ушей, говорячи: Хто дасть нам їсти м'яса, бо добре було нам в Єгипті? І дасть Господь вам м'яса, і ви будете їсти. |
19 Не один день будете ви їсти, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день, |
20 але ці́лий місяць, аж поки не ви́йде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду, бо ви зне́хтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту?“ |
21 І сказав Мойсей: „Шістсот тисяч піхоти той наро́д, що я серед нього, а Ти сказав: Я дам їм м'яса, і вони будуть їсти місяць ча́су. |
22 Чи худоба дрібна та худоба велика заріжеться для них, — і ви́стачить їм? Чи також збереться для них уся морська риба, — і вистачить їм?“ |
23 А Господь сказав до Мойсея: „Чи Господня рука буває коротка? Тепер ти побачиш, чи спо́вниться тобі Моє слово, чи ні“. |
24 І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старши́х народу, і поставив їх навколо скинії. |
25 І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від Духа, що на ньому, і дав на сімдеся́т чоловіка старши́х. І сталося, як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати, та потім перестали. |
26 І зоста́лося двоє людей в табо́рі, ім'я́ одному Елдад, а ймення дру́гому Медад. І спочив на них Дух; а вони були серед записаних, та не вийшли до скинії, і пророкували в табо́рі. |
27 І побіг юнак, і промовив до Мойсея й сказав: „Елдад і Медад пророкують у табо́рі!“ |
28 І відповів Ісус, син Навинів, Мойсеїв слуга від своєї мо́лодости, та й сказав: „Пане мій Мойсею, — заборонни їм!“ |
29 І сказав йому Мойсей: „Чи ти за́здрісний за мене? О, якби то ввесь Господній наро́д став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!“ |
30 І вернувся Мойсей до табо́ру, він та старші́ Ізра́їлеві. |
31 І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табо́ром, — як денна дорога туди й як денна дорога сюди навко́ло табо́ру, і коло двох ліктів на поверхні землі. |
32 І встав наро́д, і ці́лий той день і ці́лу ту ніч, і ці́лий день назавтра збирали перепели́цю. Хто збирав мало, той зібрав десять хомерів, і порозкладали їх собі скрізь навколо табо́ру. |
33 Те м'ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою пора́зкою в народ... |
34 І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадли́вий. |
35 З Ківрот-Гаттаави рушили люди до Гацероту, і були в Гацероті. |
ЧислаГлава 11 |
ЧислаРозділ 11 |
1 |
1 |
2 Народ стал звать на помощь Мусу; Муса помолился Вечному, и огонь угас. |
2 І наро́д став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, — і погас той огонь. |
3 То место было названо Тавера («горение»), потому что огонь Вечного загорелся среди них. |
3 І він назвав ім'я́ того місця: Тав'ера, бо між ними горів був Господній огонь. |
4 Чужеземцы, которые были среди них, стали очень прихотливы в пище. Тогда и исраильтяне вновь принялись плакать вместе с ними и говорить: |
4 А збирани́на, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: „Хто нагодує нас м'ясом? |
5 Мы помним рыбу, которую ели в Египте даром, огурцы, дыни, лук-порей, репчатый лук и чеснок. |
5 Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник. |
6 Но теперь силы у нас иссякли. Ничего, ну совсем ничего, – мы видим только одну манну! |
6 А тепер душа наша в'яне, немає нічого, — тільки ма́нна нам перед очима“. |
7 Манна была похожа на кориандровое семя, цвета же она была светло-жёлтого. . |
7 А манна — як корія́ндрове насіння вона, а вигляд її, — як вигляд кришталу. |
8 Народ ходил и собирал её, а затем перемалывал её ручными жерновами или толок в ступе. Они готовили её в горшке или делали из неё лепёшки. По вкусу она напоминала лепёшки с оливковым маслом. |
8 Люди розхо́дилися, і збирали її та мололи жо́рнами або товкли в ступі, і варили в горшку та й робили з неї калачі. А смак її був, як смак олійного коржа́. |
9 Когда ночью на лагерь опускалась роса, опускалась на него и манна. |
9 А коли роса спада́ла на та́бір, спада́ла й та манна на нього. |
10 |
10 І почув Мойсей, що наро́д плаче в родинах своїх, кожен при вході наме́ту свого́. І сильно запалав гнів Господній, і в оча́х Мойсеєвих то було зле. |
11 Он спросил Вечного: |
11 І сказав Мойсей до Господа: „На́що вчинив Ти зло своєму рабові, і чому́ я не знайшов милости в оча́х Твоїх, що Ти поклав тягара́ всього наро́ду на мене? |
12 Разве я зачал этот народ? Разве я родил его? Почему Ты велишь мне нести его на руках, как нянька носит младенца, в страну, которую Ты с клятвой обещал их предкам? |
12 Чи я був вагітни́й усім тим наро́дом, чи я його породив, що Ти кажеш мені: Неси його на лоні своїм, як мамка носить ссунця́, до землі, яку Ти присягну́в батька́м його? |
13 Где мне взять мясо для этого народа? Они плачут предо мной и говорят: |
13 Звідки мені взяти м'яса, щоб дати всьому цьому наро́дові? Бо вони плачуть передо мною, говорячи: Дай же нам м'яса, і ми бу́демо їсти! |
14 Я не могу нести бремя этого народа один; мне это не под силу. |
14 Не подола́ю я сам носити всього цього народа, — бо він тяжчий за мене! |
15 Если Ты собираешься так обходиться со мной, то прошу, предай меня смерти прямо сейчас, если я нашёл у Тебя расположение, чтобы мне не видеть своей беды. |
15 А якщо Ти таке мені робиш, то краще забий мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб я не побачив нещастя свого!“ |
16 Вечный сказал Мусе: |
16 І сказав Господь до Мойсея: „Збери ж мені сімдесятеро люда зо старши́х Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші́ народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою. |
17 Я сойду и буду говорить с тобой там. Я возьму от Духа, что на тебе, и возложу на них. Они помогут тебе нести бремя народа, чтобы тебе не нести его одному. |
17 І Я зійду́, і буду розмовляти там із тобою, і візьму́ від Духа, що на тобі, і покладу на них, — і вони носитимуть із тобою тягара́ того народу, і не будеш носити ти сам. |
18 Скажи народу: |
18 А до наро́ду скажи: Освятіться наза́втра, і будете їсти м'ясо, бо ви плакали до Господніх ушей, говорячи: Хто дасть нам їсти м'яса, бо добре було нам в Єгипті? І дасть Господь вам м'яса, і ви будете їсти. |
19 Вы будете есть его не один день, не два, не пять, не десять, не двадцать дней, |
19 Не один день будете ви їсти, і не два дні, і не п'ять день, і не десять день, і не двадцять день, |
20 а целый месяц, пока оно не полезет у вас из ноздрей и не станет для вас отвратительным, потому что вы отвергли Вечного, Который среди вас, и плакали перед Ним, говоря: „Зачем мы ушли из Египта?!“» |
20 але ці́лий місяць, аж поки не ви́йде воно з ваших ніздрів, і стане вам на огиду, бо ви зне́хтували собі Господа, що серед вас, і плакали перед лицем Його, говорячи: Чого це ми вийшли з Єгипту?“ |
21 Муса сказал: |
21 І сказав Мойсей: „Шістсот тисяч піхоти той наро́д, що я серед нього, а Ти сказав: Я дам їм м'яса, і вони будуть їсти місяць ча́су. |
22 Да разве хватит им, если для них забьют весь скот, какой только есть? Разве хватит им, если для них выловят в море всю рыбу? |
22 Чи худоба дрібна та худоба велика заріжеться для них, — і ви́стачить їм? Чи також збереться для них уся морська риба, — і вистачить їм?“ |
23 Вечный ответил Мусе: |
23 А Господь сказав до Мойсея: „Чи Господня рука буває коротка? Тепер ти побачиш, чи спо́вниться тобі Моє слово, чи ні“. |
24 Муса вышел и передал народу то, что сказал Вечный. Он собрал семьдесят человек из старейшин и поставил их вокруг шатра. |
24 І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старши́х народу, і поставив їх навколо скинії. |
25 Тогда Вечный сошёл в облаке и говорил с ним. Он взял от Духа, что был на нём, и возложил на семьдесят старейшин. Дух почил на них, и они пророчествовали, но потом перестали. . |
25 І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від Духа, що на ньому, і дав на сімдеся́т чоловіка старши́х. І сталося, як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати, та потім перестали. |
26 Два человека, которых звали Элдад и Медад, оставались в лагере. Они были записаны между старейшинами, но не вышли к шатру. Дух почил и на них, и они пророчествовали в лагере. |
26 І зоста́лося двоє людей в табо́рі, ім'я́ одному Елдад, а ймення дру́гому Медад. І спочив на них Дух; а вони були серед записаних, та не вийшли до скинії, і пророкували в табо́рі. |
27 Юноша прибежал и сказал Мусе: |
27 І побіг юнак, і промовив до Мойсея й сказав: „Елдад і Медад пророкують у табо́рі!“ |
28 Иешуа, сын Нуна, который был помощником Мусы с юности, . сказал: |
28 І відповів Ісус, син Навинів, Мойсеїв слуга від своєї мо́лодости, та й сказав: „Пане мій Мойсею, — заборонни їм!“ |
29 Но Муса ответил: |
29 І сказав йому Мойсей: „Чи ти за́здрісний за мене? О, якби то ввесь Господній наро́д став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!“ |
30 Потом Муса и старейшины Исраила возвратились в лагерь. |
30 І вернувся Мойсей до табо́ру, він та старші́ Ізра́їлеві. |
31 |
31 І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табо́ром, — як денна дорога туди й як денна дорога сюди навко́ло табо́ру, і коло двох ліктів на поверхні землі. |
32 Весь тот день, всю ночь и весь следующий день народ ходил собирать перепелов, и каждый человек собрал огромное количество птиц. Они разложили их вокруг лагеря. |
32 І встав наро́д, і ці́лий той день і ці́лу ту ніч, і ці́лий день назавтра збирали перепели́цю. Хто збирав мало, той зібрав десять хомерів, і порозкладали їх собі скрізь навколо табо́ру. |
33 И пока ещё мясо было у них на зубах, Вечный разгневался на народ и поразил его лютым мором. |
33 Те м'ясо було ще між їхніми зубами, поки було пожуване, а гнів Господній запалився на народ! І вдарив Господь дуже великою пора́зкою в народ... |
34 Поэтому то место было названо Киврот-Таава («могилы прихоти»): там похоронили тех, кто поддался прихоти. |
34 І названо ймення того місця: Ківрот-Гаттаава, бо там поховали народ пожадли́вий. |
35 Из Киврот-Таавы народ двинулся к Хацероту и остановился там. |
35 З Ківрот-Гаттаави рушили люди до Гацероту, і були в Гацероті. |