Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Луки

Глава 18

1 И сказал Он им притчу о том, что надо им всегда молиться и не унывать:

2 в городе был судья, Бога не боявшийся и людей не стыдившийся.

3 И была в городе том вдова, и приходила она к нему и говорила: «защити меня от противника моего».

4 И он долго не хотел. А потом сказал самому себе: «хотя я Бога не боюсь и людей не стыжусь,

5 но так как эта вдова не оставляет меня в покое, защищу ее, чтобы она, в конце концов, не стала меня бить».

6 И сказал Господь: послушайте, что говорит судья неправедный.

7 Разве Бог не окажет защиты избранным Своим, вопиющим к Нему день и ночь? И Он являет им Свое долготерпение.

8 Говорю вам, что окажет им защиту вскоре. Но Сын Человеческий, придя, найдет ли веру на земле?

9 Сказал же и некоторым, уверенным в собственной праведности и уничижавшим остальных, такую притчу:

10 два человека вошли в храм помолиться, один — фарисей, а другой — мытарь.

11 Фарисей, став, молился про себя так: «Боже, благодарю Тебя, что я не как прочие люди: грабители, обманщики, прелюбодеи, или даже как этот мытарь:

12 пощусь два раза в неделю, даю десятину от всего, что приобретаю».

13 Мытарь же, стоя вдали, не смел даже глаз поднять на небо, но бил себя в грудь и говорил: «Боже, будь милостив ко мне, грешнику».

14 Говорю вам: этот пришел в дом свой оправданным, а не тот. Ибо всякий, возносящий себя, смирён будет, а смиряющий себя вознесён будет.

15 Приносили же к Нему и младенцев, чтобы Он к ним прикасался. Увидев это, ученики не позволяли им.

16 Но Иисус подозвал детей и сказал: пустите детей приходить ко Мне и не препятствуйте им; ибо таковых есть Царство Божие.

17 Истинно говорю вам: кто не примет Царства Божия как дитя, тот не войдет в него.

18 И спросил Его некий начальник: Учитель благой, что я должен сделать, чтобы наследовать жизнь вечную?

19 И сказал ему Иисус: что ты Меня называешь благим? Никто не благ, кроме одного Бога.

20 Ты знаешь заповеди: «Не прелюбодействуй, не убей, не укради, не лжесвидетельствуй, почитай отца твоего и мать».

21 Он же сказал: всё это я сохранил от юности.

22 Услышав, Иисус сказал ему: еще одного тебе не хватает: всё, что имеешь, продай и раздай нищим, и будешь иметь сокровище на небесах, и приходи, следуй за Мною.

23 Услышав же это, он сильно опечалился, ибо был весьма богат.

24 Увидев его печаль, Иисус сказал: как трудно имеющим богатство входить в Царство Божие.

25 Ибо легче верблюду войти в ушко иглы, чем богатому войти в Царство Божие.

26 И сказали услышавшие: кто же может быть спасен?

27 Он же сказал: невозможное людям возможно Богу.

28 И сказал Петр: вот, мы, оставив то, что имели, последовали за Тобою.

29 Он же сказал им: истинно говорю вам, что нет никого, кто, оставив дом, или жену, или братьев, или родителей, или детей ради Царства Божия,

30 не получил бы во много раз больше во время сие, а в веке грядущем — жизнь вечную.

31 Отозвав же Двенадцать, Он сказал им: вот, мы восходим в Иерусалим, и свершится всё написанное чрез пророков о Сыне Человеческом:

32 ибо Он будет предан язычникам и подвергнется поруганию и оскорблению и оплеванию,

33 и, по бичевании, убьют Его, и в день третий Он воскреснет.

34 И они ничего из этого не поняли, и слово это было сокрыто от них, и не разумели они того, что говорилось.

35 И было: когда приближался Он к Иерихону, какой-то слепой сидел у дороги, прося милостыни.

36 И услышав, что мимо проходит народ, он спрашивал: что это такое?

37 И возвестили ему, что проходит Иисус Назорей.

38 И он воззвал: Иисус, Сын Давидов! Помилуй меня!

39 И шедшие впереди требовали от него, чтобы он умолк, но он еще больше кричал: Сын Давидов, помилуй меня!

40 И остановился Иисус и велел привести его к Нему. И когда тот приблизился, Он спросил его:

41 что ты хочешь, чтобы Я тебе сделал? Он же сказал: Господи, чтобы я прозрел.

42 И сказал ему Иисус: прозри! Вера твоя спасла тебя.

43 И он тотчас прозрел и последовал за Ним, славя Бога. И весь народ, видя это, воздал хвалу Богу.

Вiд Луки

Розділ 18

1 І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом,

2 говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився.

3 У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“

4 Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся,

5 але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“.

6 І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний?

7 А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них?

8 Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“

9 А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.

10 „Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.

11 Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.

12 Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“

13 А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“

14 Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.

15 До Нього ж прино́сили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

16 А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже.

17 Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“

18 І запитався Його один і́з нача́льникі́в, говорячи: „Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкува́ти вічне життя?“

19 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог!

20 Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“.

21 А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“

22 Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“

23 А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий.

24 Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!

25 Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“.

26 Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“

27 А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“

28 І промовив Петро: „От усе ми покинули, — та й пішли за Тобою слідо́м“.

29 А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,

30 і не одержав би значно більш цього́ ча́су, а в віці наступнім — життя вічне“.

31 І, взявши Дванадцятьо́х, промовив до них: „Оце в Єрусалим ми йдемо́, і все здійсни́ться, що́ писали Пророки про Лю́дського Сина.

32 Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний.

33 і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“

34 Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли.

35 І сталось, як Він наближа́вся був до Єрихо́ну, один невидю́щий сидів при дорозі й просив.

36 А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“

37 А йому відказали, що проходить Ісус Назаряни́н.

38 І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“

39 А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“

40 І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його:

41 „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“

42 Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“

43 І зараз видю́щим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали́ хвалу Богові.

Евангелие от Луки Глава 18	Вiд Луки Розділ 18
1 И сказал Он им притчу о том, что надо им всегда молиться и не унывать:	1 І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом,
2 в городе был судья, Бога не боявшийся и людей не стыдившийся.	2 говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився.
3 И была в городе том вдова, и приходила она к нему и говорила: «защити меня от противника моего».	3 У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“
4 И он долго не хотел. А потом сказал самому себе: «хотя я Бога не боюсь и людей не стыжусь,	4 Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся,
5 но так как эта вдова не оставляет меня в покое, защищу ее, чтобы она, в конце концов, не стала меня бить».	5 але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“.
6 И сказал Господь: послушайте, что говорит судья неправедный.	6 І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний?
7 Разве Бог не окажет защиты избранным Своим, вопиющим к Нему день и ночь? И Он являет им Свое долготерпение.	7 А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них?
8 Говорю вам, что окажет им защиту вскоре. Но Сын Человеческий, придя, найдет ли веру на земле?	8 Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“
9 Сказал же и некоторым, уверенным в собственной праведности и уничижавшим остальных, такую притчу:	9 А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.
10 два человека вошли в храм помолиться, один — фарисей, а другой — мытарь.	10 „Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.
11 Фарисей, став, молился про себя так: «Боже, благодарю Тебя, что я не как прочие люди: грабители, обманщики, прелюбодеи, или даже как этот мытарь:	11 Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.
12 пощусь два раза в неделю, даю десятину от всего, что приобретаю».	12 Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“
13 Мытарь же, стоя вдали, не смел даже глаз поднять на небо, но бил себя в грудь и говорил: «Боже, будь милостив ко мне, грешнику».	13 А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“
14 Говорю вам: этот пришел в дом свой оправданным, а не тот. Ибо всякий, возносящий себя, смирён будет, а смиряющий себя вознесён будет.	14 Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.
15 Приносили же к Нему и младенцев, чтобы Он к ним прикасался. Увидев это, ученики не позволяли им.	15 До Нього ж прино́сили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
16 Но Иисус подозвал детей и сказал: пустите детей приходить ко Мне и не препятствуйте им; ибо таковых есть Царство Божие.	16 А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже.
17 Истинно говорю вам: кто не примет Царства Божия как дитя, тот не войдет в него.	17 Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“
18 И спросил Его некий начальник: Учитель благой, что я должен сделать, чтобы наследовать жизнь вечную?	18 І запитався Його один і́з нача́льникі́в, говорячи: „Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкува́ти вічне життя?“
19 И сказал ему Иисус: что ты Меня называешь благим? Никто не благ, кроме одного Бога.	19 Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог!
20 Ты знаешь заповеди: «Не прелюбодействуй, не убей, не укради, не лжесвидетельствуй, почитай отца твоего и мать».	20 Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“.
21 Он же сказал: всё это я сохранил от юности.	21 А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“
22 Услышав, Иисус сказал ему: еще одного тебе не хватает: всё, что имеешь, продай и раздай нищим, и будешь иметь сокровище на небесах, и приходи, следуй за Мною.	22 Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“
23 Услышав же это, он сильно опечалился, ибо был весьма богат.	23 А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий.
24 Увидев его печаль, Иисус сказал: как трудно имеющим богатство входить в Царство Божие.	24 Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!
25 Ибо легче верблюду войти в ушко иглы, чем богатому войти в Царство Божие.	25 Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“.
26 И сказали услышавшие: кто же может быть спасен?	26 Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“
27 Он же сказал: невозможное людям возможно Богу.	27 А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“
28 И сказал Петр: вот, мы, оставив то, что имели, последовали за Тобою.	28 І промовив Петро: „От усе ми покинули, — та й пішли за Тобою слідо́м“.
29 Он же сказал им: истинно говорю вам, что нет никого, кто, оставив дом, или жену, или братьев, или родителей, или детей ради Царства Божия,	29 А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,
30 не получил бы во много раз больше во время сие, а в веке грядущем — жизнь вечную.	30 і не одержав би значно більш цього́ ча́су, а в віці наступнім — життя вічне“.
31 Отозвав же Двенадцать, Он сказал им: вот, мы восходим в Иерусалим, и свершится всё написанное чрез пророков о Сыне Человеческом:	31 І, взявши Дванадцятьо́х, промовив до них: „Оце в Єрусалим ми йдемо́, і все здійсни́ться, що́ писали Пророки про Лю́дського Сина.
32 ибо Он будет предан язычникам и подвергнется поруганию и оскорблению и оплеванию,	32 Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний.
33 и, по бичевании, убьют Его, и в день третий Он воскреснет.	33 і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“
34 И они ничего из этого не поняли, и слово это было сокрыто от них, и не разумели они того, что говорилось.	34 Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли.
35 И было: когда приближался Он к Иерихону, какой-то слепой сидел у дороги, прося милостыни.	35 І сталось, як Він наближа́вся був до Єрихо́ну, один невидю́щий сидів при дорозі й просив.
36 И услышав, что мимо проходит народ, он спрашивал: что это такое?	36 А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“
37 И возвестили ему, что проходит Иисус Назорей.	37 А йому відказали, що проходить Ісус Назаряни́н.
38 И он воззвал: Иисус, Сын Давидов! Помилуй меня!	38 І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
39 И шедшие впереди требовали от него, чтобы он умолк, но он еще больше кричал: Сын Давидов, помилуй меня!	39 А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
40 И остановился Иисус и велел привести его к Нему. И когда тот приблизился, Он спросил его:	40 І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його:
41 что ты хочешь, чтобы Я тебе сделал? Он же сказал: Господи, чтобы я прозрел.	41 „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“
42 И сказал ему Иисус: прозри! Вера твоя спасла тебя.	42 Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“
43 И он тотчас прозрел и последовал за Ним, славя Бога. И весь народ, видя это, воздал хвалу Богу.	43 І зараз видю́щим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали́ хвалу Богові.

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Луки

Глава 18

Вiд Луки

Розділ 18

Евангелие от Луки

Глава 18

Вiд Луки

Розділ 18

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Луки

Глава 18

Вiд Луки

Розділ 18

Евангелие от Луки

Глава 18

Вiд Луки

Розділ 18

Ветхий
завет

Новый
завет