Послание к евреямГлава 10 |
|
1 |
|
2 Иначе |
|
3 Но |
|
4 ибо |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 потом |
|
10 По |
|
11 И |
|
12 Он |
|
13 |
|
14 Ибо |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 который |
|
21 и |
|
22 да приступаем |
|
23 |
|
24 |
|
25 Не |
|
26 |
|
27 |
|
28 Если отвергшийся |
|
29 то сколь |
|
30 Мы знаем |
|
31 |
|
32 Вспомните |
|
33 то |
|
34 ибо |
|
35 Итак |
|
36 Терпение |
|
37 |
|
38 |
|
39 |
До євреївРозділ 10 |
|
1 |
|
2 Інакше вони перестали б прино́ситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жодної свідо́мости гріхів. |
|
3 Але в них спо́мин про гріхи буває щороку, |
|
4 бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи! |
|
5 Тому́ то, вхо́дячи в світ, Він говорить: „Жертви й прино́шення Ти не схотів, але тіло Мені приготува́в. |
|
6 Цілопа́лення й жертви поку́тної Ти не жадав. |
|
7 Тоді Я сказав: Ось іду́, — в звої книжки про Мене написано, щоб волю чини́ти Твою, Боже“! |
|
8 Він вище сказав, що „жертви й при́носу, та цілопа́лення й жертви поку́тної, — які за Зако́ном прино́сяться, — Ти не жадав і Собі не вподо́бав“. |
|
9 Пото́му сказав: „Ось іду, щоб волю Твою чини́ти, Боже“. Відміняє Він перше, щоб друге поставити. |
|
10 У цій волі ми освячені жертвоприно́шенням тіла Ісуса Христа один раз. |
|
11 І кожен священик щоденно стоїть, слу́жачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніко́ли не можуть зняти гріхів. |
|
12 А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і наза́вжди „по Божій правиці засів“, |
|
13 далі чекаючи, „аж вороги Його бу́дуть покладені за підніжка Його ніг“. |
|
14 Бо жертвоприно́шенням одним вдоскона́лив Він тих, хто освячується. |
|
15 Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить: |
|
16 „Оце заповіт, що його по цих днях встановля́ю Я з ними, говорить Господь, — Закони Свої Я дам в їхні серця́, і в їхніх думка́х напишу́ їх. |
|
17 А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю“! |
|
18 А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприно́шення за гріхи. |
|
19 |
|
20 ново́ю й живою дорогою, яку нам обнови́в Він через завісу, цебто через тіло Своє, |
|
21 маємо й Великого Священика над домом Божим, — |
|
22 то приступі́мо з щирим серцем, у повноті́ віри, окропи́вши серця́ від сумління лукавого та обмивши тіла́ чистою водою! |
|
23 Трима́ймо непохи́тне визна́ння надії, вірний бо Той, Хто обіцяв. |
|
24 І уважаймо один за одни́м для заохо́ти до любови й до добрих учинків. |
|
25 Не кидаймо збору свого, як то зви́чай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той. |
|
26 Бо як ми грішимо́ самові́льно, одержавши пізна́ння правди, то вже за гріхи не знахо́диться жертви, |
|
27 а страшливе якесь сподіва́ння су́ду та гнів палю́чий, що має пожерти противників. |
|
28 Хто відкидає Зако́на Мойсея, такий немилосердно вмирає „при двох чи трьох свідках“, — |
|
29 скільки ж більшої му́ки, — доду́муєтеся? — заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив! |
|
30 Бо знаємо Того, Хто сказав: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“. І ще: „Господь буде судити наро́да Свого“! |
|
31 Страшна́ річ — упасти в руки Бога Живого! |
|
32 Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу стражда́нь. |
|
33 Ви були́ то видо́вищем зневаги й знуща́ння, то були́ учасниками тих, що жили́ так. |
|
34 Ви бо страждали й з ув'язнененими, і грабу́нок свого майна́ прийняли́ з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно немину́ще та краще. |
|
35 Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагоро́ду вона. |
|
36 Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю. |
|
37 Бо ще „мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, при́йде й бари́тись не бу́де!“ |
|
38 А „праведний житиме вірою“. І: „Коли захитається він, то душа Моя його не вподо́бає“. |
|
39 Ми ж не з тих, хто хитається на заги́біль, але віруємо на спасі́ння душі. |
Послание к евреямГлава 10 |
До євреївРозділ 10 |
|
1 |
1 |
|
2 Иначе |
2 Інакше вони перестали б прино́ситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жодної свідо́мости гріхів. |
|
3 Но |
3 Але в них спо́мин про гріхи буває щороку, |
|
4 ибо |
4 бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи! |
|
5 |
5 Тому́ то, вхо́дячи в світ, Він говорить: „Жертви й прино́шення Ти не схотів, але тіло Мені приготува́в. |
|
6 |
6 Цілопа́лення й жертви поку́тної Ти не жадав. |
|
7 |
7 Тоді Я сказав: Ось іду́, — в звої книжки про Мене написано, щоб волю чини́ти Твою, Боже“! |
|
8 |
8 Він вище сказав, що „жертви й при́носу, та цілопа́лення й жертви поку́тної, — які за Зако́ном прино́сяться, — Ти не жадав і Собі не вподо́бав“. |
|
9 потом |
9 Пото́му сказав: „Ось іду, щоб волю Твою чини́ти, Боже“. Відміняє Він перше, щоб друге поставити. |
|
10 По |
10 У цій волі ми освячені жертвоприно́шенням тіла Ісуса Христа один раз. |
|
11 И |
11 І кожен священик щоденно стоїть, слу́жачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніко́ли не можуть зняти гріхів. |
|
12 Он |
12 А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і наза́вжди „по Божій правиці засів“, |
|
13 |
13 далі чекаючи, „аж вороги Його бу́дуть покладені за підніжка Його ніг“. |
|
14 Ибо |
14 Бо жертвоприно́шенням одним вдоскона́лив Він тих, хто освячується. |
|
15 |
15 Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить: |
|
16 |
16 „Оце заповіт, що його по цих днях встановля́ю Я з ними, говорить Господь, — Закони Свої Я дам в їхні серця́, і в їхніх думка́х напишу́ їх. |
|
17 |
17 А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю“! |
|
18 |
18 А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприно́шення за гріхи. |
|
19 |
19 |
|
20 который |
20 ново́ю й живою дорогою, яку нам обнови́в Він через завісу, цебто через тіло Своє, |
|
21 и |
21 маємо й Великого Священика над домом Божим, — |
|
22 да приступаем |
22 то приступі́мо з щирим серцем, у повноті́ віри, окропи́вши серця́ від сумління лукавого та обмивши тіла́ чистою водою! |
|
23 |
23 Трима́ймо непохи́тне визна́ння надії, вірний бо Той, Хто обіцяв. |
|
24 |
24 І уважаймо один за одни́м для заохо́ти до любови й до добрих учинків. |
|
25 Не |
25 Не кидаймо збору свого, як то зви́чай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той. |
|
26 |
26 Бо як ми грішимо́ самові́льно, одержавши пізна́ння правди, то вже за гріхи не знахо́диться жертви, |
|
27 |
27 а страшливе якесь сподіва́ння су́ду та гнів палю́чий, що має пожерти противників. |
|
28 Если отвергшийся |
28 Хто відкидає Зако́на Мойсея, такий немилосердно вмирає „при двох чи трьох свідках“, — |
|
29 то сколь |
29 скільки ж більшої му́ки, — доду́муєтеся? — заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив! |
|
30 Мы знаем |
30 Бо знаємо Того, Хто сказав: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“. І ще: „Господь буде судити наро́да Свого“! |
|
31 |
31 Страшна́ річ — упасти в руки Бога Живого! |
|
32 Вспомните |
32 Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу стражда́нь. |
|
33 то |
33 Ви були́ то видо́вищем зневаги й знуща́ння, то були́ учасниками тих, що жили́ так. |
|
34 ибо |
34 Ви бо страждали й з ув'язнененими, і грабу́нок свого майна́ прийняли́ з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно немину́ще та краще. |
|
35 Итак |
35 Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагоро́ду вона. |
|
36 Терпение |
36 Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю. |
|
37 |
37 Бо ще „мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, при́йде й бари́тись не бу́де!“ |
|
38 |
38 А „праведний житиме вірою“. І: „Коли захитається він, то душа Моя його не вподо́бає“. |
|
39 |
39 Ми ж не з тих, хто хитається на заги́біль, але віруємо на спасі́ння душі. |