Евангелие от ИоаннаГлава 11 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 Когда |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 Сказав |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 Тогда |
|
17 |
|
18 |
|
19 и |
|
20 |
|
21 Тогда |
|
22 Но |
|
23 Иисус |
|
24 Марфа |
|
25 |
|
26 |
|
27 Она говорит |
|
28 |
|
29 Она, |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 Иисус, |
|
34 и |
|
35 |
|
36 Тогда |
|
37 А |
|
38 |
|
39 |
|
40 |
|
41 |
|
42 |
|
43 |
|
44 И |
|
45 |
|
46 А |
|
47 |
|
48 Если |
|
49 Один |
|
50 и не |
|
51 Сие |
|
52 и |
|
53 |
|
54 |
|
55 |
|
56 |
|
57 Первосвященники |
Вiд IванаРозділ 11 |
|
1 |
|
2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і воло́ссям своїм Йому но́ги обте́рла. |
|
3 Тоді се́стри послали до Нього, говорячи: „Ось незду́жає, Господи, той, що любиш його!“ |
|
4 Як почув же Ісус, то промовив: „Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, — щоб Син Божий прославився нею“. |
|
5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря. |
|
6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був. |
|
7 Після ж того говорить до учнів: „Ходімо зно́ву в Юдею“. |
|
8 Йому учні сказали: „Учителю, таж допі́ру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди пі́деш?“ |
|
9 Ісус відповів: „Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткне́ться, — цьогосвітнє бо світло він бачить. |
|
10 А хто ходить нічно́ї пори, той спіткнеться, — бо немає в нім світла“. |
|
11 Оце Він сказав, а по то́му говорить до них: „Друг наш Лазар заснув, — та піду́ розбудити Його“. |
|
12 А учні сказали Йому: „Як заснув, то він, Господи, ви́дужає“. |
|
13 Та про смерть його мовив Ісус, вони ж ду́мали, що про сонний спочи́нок Він каже. |
|
14 Тоді просто сказав їм Ісус: „Умер Лазар. |
|
15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього“. |
|
16 Сказав же Хома, називаний Близню́к, до співучнів: „Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати“. |
|
17 Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гро́бі. |
|
18 А Віфа́нія поблизу Єрусалиму була́, яких стадій з п'ятнадцять. |
|
19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розва́жити їх. |
|
20 Тоді Марта, почувши, що надхо́дить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа. |
|
21 І Марта сказала Ісусові: „Коли б, Господи, був Ти отут, — то не вмер би мій брат. |
|
22 Та й тепер, — знаю я, — що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!“ |
|
23 Промовляє до неї Ісус: „Воскресне твій брат!“ |
|
24 Відказує Марта Йому: „Знаю, що в воскресіння останнього дня він воскресне“. |
|
25 Промовив до неї Ісус: „Я воскресіння й життя. Хто вірує в мене, — хоч і вмре, буде жити. |
|
26 І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, — повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?“ |
|
27 Вона каже Йому: „Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ“. |
|
28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марі́ю, сестру свою, ка́жучи: „Учитель тут, і Він кличе тебе!“ |
|
29 А та, як зачула, квапли́во встала й до Нього пішла. |
|
30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знахо́дивсь на місці, де Марта зустріла Його. |
|
31 Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапли́во встала й побігла, подали́ся за нею, гадаючи, що до гро́бу пішла вона, — плакати там. |
|
32 Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: „Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!“ |
|
33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжа́лобився та й звору́шився Сам, |
|
34 і сказав: „Де його ви поклали?“ Говорять Йому́: „Іди, Господи, та подивися!“ |
|
35 I заплакав Ісус. |
|
36 А юдеї казали: „Дивись, як любив Він його!“ |
|
37 А з них дехто сказали: „Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?“ |
|
38 Ісус же розжа́лобивсь знову в Собі, і до гро́бу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній наляга́в. |
|
39 Промовляє Ісус: „Відваліть цього каменя!“ Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: „Уже, Господи, чути, — бо чотири вже дні він у гро́бі“. |
|
40 Ісус каже до неї: „Чи тобі не казав Я, що як бу́деш ти вірувати, — славу Божу побачиш?“ |
|
41 І зняли́ тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: „Отче, дяку прино́шу Тобі, що Мене Ти почув. |
|
42 Та Я знаю, що Ти за́вжди почуєш Мене, але ради наро́ду, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене“. |
|
43 І, промовивши це, Він скричав гучни́м голосом: „Ла́зарю, — вийди сюди!“ |
|
44 І вийшов померлий, по рука́х і нога́х обв'я́заний па́сами, а обличчя у нього було́ перев'я́зане хусткою. Ісус каже до них: „Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив“. |
|
45 |
|
46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що́ Ісус учинив. |
|
47 Тоді первосвященики та фарисеї скли́кали раду й казали: „Що́ маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить? |
|
48 Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, — і при́йдуть римля́ни, та й ві́зьмуть нам і край, і наро́д!“ |
|
49 А один із них, Кайя́фа, що був первосвящеником року того́, промовив до них: „Ви нічо́го не знаєте, |
|
50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь наро́д мав загинути!“ |
|
51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за наро́д мав умерти, |
|
52 і не лише за наро́д, але й щоб сполучити в одне́ розпоро́шених Божих дітей. |
|
53 Отож, від того дня вони змо́вилися, щоб убити Його. |
|
54 І тому́ не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфре́м, — і тут залишався з Своїми учнями. |
|
55 Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з кра́ю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очи́стити себе. |
|
56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одно́го: „А як вам здається? Хіба Він не при́йде на свято?“ |
|
57 А первосвященики та фарисеї нака́за дали́: як дізнається хто, де Він перебува́тиме, нехай донесе, — щоб схопи́ти Його. |
Евангелие от ИоаннаГлава 11 |
Вiд IванаРозділ 11 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і воло́ссям своїм Йому но́ги обте́рла. |
|
3 |
3 Тоді се́стри послали до Нього, говорячи: „Ось незду́жає, Господи, той, що любиш його!“ |
|
4 |
4 Як почув же Ісус, то промовив: „Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, — щоб Син Божий прославився нею“. |
|
5 |
5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря. |
|
6 Когда |
6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був. |
|
7 |
7 Після ж того говорить до учнів: „Ходімо зно́ву в Юдею“. |
|
8 |
8 Йому учні сказали: „Учителю, таж допі́ру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди пі́деш?“ |
|
9 |
9 Ісус відповів: „Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткне́ться, — цьогосвітнє бо світло він бачить. |
|
10 |
10 А хто ходить нічно́ї пори, той спіткнеться, — бо немає в нім світла“. |
|
11 Сказав |
11 Оце Він сказав, а по то́му говорить до них: „Друг наш Лазар заснув, — та піду́ розбудити Його“. |
|
12 |
12 А учні сказали Йому: „Як заснув, то він, Господи, ви́дужає“. |
|
13 |
13 Та про смерть його мовив Ісус, вони ж ду́мали, що про сонний спочи́нок Він каже. |
|
14 |
14 Тоді просто сказав їм Ісус: „Умер Лазар. |
|
15 |
15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього“. |
|
16 Тогда |
16 Сказав же Хома, називаний Близню́к, до співучнів: „Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати“. |
|
17 |
17 Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гро́бі. |
|
18 |
18 А Віфа́нія поблизу Єрусалиму була́, яких стадій з п'ятнадцять. |
|
19 и |
19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розва́жити їх. |
|
20 |
20 Тоді Марта, почувши, що надхо́дить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа. |
|
21 Тогда |
21 І Марта сказала Ісусові: „Коли б, Господи, був Ти отут, — то не вмер би мій брат. |
|
22 Но |
22 Та й тепер, — знаю я, — що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!“ |
|
23 Иисус |
23 Промовляє до неї Ісус: „Воскресне твій брат!“ |
|
24 Марфа |
24 Відказує Марта Йому: „Знаю, що в воскресіння останнього дня він воскресне“. |
|
25 |
25 Промовив до неї Ісус: „Я воскресіння й життя. Хто вірує в мене, — хоч і вмре, буде жити. |
|
26 |
26 І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, — повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?“ |
|
27 Она говорит |
27 Вона каже Йому: „Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ“. |
|
28 |
28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марі́ю, сестру свою, ка́жучи: „Учитель тут, і Він кличе тебе!“ |
|
29 Она, |
29 А та, як зачула, квапли́во встала й до Нього пішла. |
|
30 |
30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знахо́дивсь на місці, де Марта зустріла Його. |
|
31 |
31 Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапли́во встала й побігла, подали́ся за нею, гадаючи, що до гро́бу пішла вона, — плакати там. |
|
32 |
32 Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: „Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!“ |
|
33 Иисус, |
33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжа́лобився та й звору́шився Сам, |
|
34 и |
34 і сказав: „Де його ви поклали?“ Говорять Йому́: „Іди, Господи, та подивися!“ |
|
35 |
35 I заплакав Ісус. |
|
36 Тогда |
36 А юдеї казали: „Дивись, як любив Він його!“ |
|
37 А |
37 А з них дехто сказали: „Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?“ |
|
38 |
38 Ісус же розжа́лобивсь знову в Собі, і до гро́бу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній наляга́в. |
|
39 |
39 Промовляє Ісус: „Відваліть цього каменя!“ Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: „Уже, Господи, чути, — бо чотири вже дні він у гро́бі“. |
|
40 |
40 Ісус каже до неї: „Чи тобі не казав Я, що як бу́деш ти вірувати, — славу Божу побачиш?“ |
|
41 |
41 І зняли́ тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: „Отче, дяку прино́шу Тобі, що Мене Ти почув. |
|
42 |
42 Та Я знаю, що Ти за́вжди почуєш Мене, але ради наро́ду, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене“. |
|
43 |
43 І, промовивши це, Він скричав гучни́м голосом: „Ла́зарю, — вийди сюди!“ |
|
44 И |
44 І вийшов померлий, по рука́х і нога́х обв'я́заний па́сами, а обличчя у нього було́ перев'я́зане хусткою. Ісус каже до них: „Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив“. |
|
45 |
45 |
|
46 А |
46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що́ Ісус учинив. |
|
47 |
47 Тоді первосвященики та фарисеї скли́кали раду й казали: „Що́ маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить? |
|
48 Если |
48 Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, — і при́йдуть римля́ни, та й ві́зьмуть нам і край, і наро́д!“ |
|
49 Один |
49 А один із них, Кайя́фа, що був первосвящеником року того́, промовив до них: „Ви нічо́го не знаєте, |
|
50 и не |
50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь наро́д мав загинути!“ |
|
51 Сие |
51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за наро́д мав умерти, |
|
52 и |
52 і не лише за наро́д, але й щоб сполучити в одне́ розпоро́шених Божих дітей. |
|
53 |
53 Отож, від того дня вони змо́вилися, щоб убити Його. |
|
54 |
54 І тому́ не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфре́м, — і тут залишався з Своїми учнями. |
|
55 |
55 Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з кра́ю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очи́стити себе. |
|
56 |
56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одно́го: „А як вам здається? Хіба Він не при́йде на свято?“ |
|
57 Первосвященники |
57 А первосвященики та фарисеї нака́за дали́: як дізнається хто, де Він перебува́тиме, нехай донесе, — щоб схопи́ти Його. |