ЙовРозділ 16 |
|
1 |
|
2 „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви! |
|
3 Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш? |
|
4 I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас, |
|
5 уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду! |
|
6 Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене? |
|
7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив, |
|
8 і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє! |
|
9 Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене... |
|
10 Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене: |
|
11 Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́. |
|
12 Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю: |
|
13 Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю. |
|
14 Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч. |
|
15 Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову. |
|
16 Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь, |
|
17 хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя! |
|
18 Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, — |
|
19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́. |
|
20 Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть, |
|
21 і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, — |
|
22 бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь. |
JobChapter 16 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
ЙовРозділ 16 |
JobChapter 16 |
|
1 |
1 |
|
2 „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви! |
2 |
|
3 Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш? |
3 |
|
4 I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас, |
4 |
|
5 уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду! |
5 |
|
6 Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене? |
6 |
|
7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив, |
7 |
|
8 і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє! |
8 |
|
9 Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене... |
9 |
|
10 Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене: |
10 |
|
11 Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́. |
11 |
|
12 Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю: |
12 |
|
13 Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю. |
13 |
|
14 Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч. |
14 |
|
15 Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову. |
15 |
|
16 Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь, |
16 |
|
17 хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя! |
17 |
|
18 Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, — |
18 |
|
19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́. |
19 |
|
20 Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть, |
20 |
|
21 і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, — |
21 |
|
22 бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь. |
22 |