ЄзекiїльРозділ 9 |
|
1 |
|
2 І ось прийшли шість чоловіка з дороги горі́шньої брами, що зве́рнена на пі́вніч, і кожен мав у своїй руці свої знаря́ддя розбива́ння, а серед них один чоловік був одя́гнений в льняне́, а пи́сарський калама́р був при сте́гнах його. І вони прийшли, і стали при мідяно́му же́ртівнику. |
|
3 А слава Ізраїлевого Бога підняла́ся з-над Херуви́ма, що була над ним, до порога дому. І закли́кав Він чоловіка, одя́гненого в льняне́, що пи́сарський калама́р був при сте́гнах його. |
|
4 І сказав Господь до нього: „Перейди сере́диною міста, сере́диною Єрусалиму, і зроби зна́ка на чо́лах людей, що зідхають та стогнуть над усіма́ тими гидо́тами, що робляться в його сере́дині“. |
|
5 А до інших Він сказав при мені: „Ходіть за ним у місті, і вбивайте; нехай ваше око не має милосердя, і ви не зми́луйтеся! |
|
6 Старо́го, юнака, і ді́вчину, і дітей та жінок позабива́йте доще́нту, а до кожної люди́ни, що на ній цей знак, не піді́йдете; а зачне́те від Моєї святині“. І зачали́ вони від тих старих людей, що були перед домом. |
|
7 І сказав Він до них: „Занечи́стіть цей дім, і напо́вніть подві́р'я тру́пами, і вийдіть!“ І вони повихо́дили, і вбивали в місті. |
|
8 І сталося, коли вони вбивали, то я позостався, і впав на своє обличчя, і кли́кав та казав: „О Господи, Боже, чи Ти ви́губиш увесь останок Ізраїлів, виливаючи гнів Свій на Єрусалим?“ |
|
9 І сказав Він до мене: „Провина дому Ізраїля й Юди дуже-дуже велика, і земля напо́внена душогу́бствами, а місто повне кривди. Бо вони кажуть: Господь покинув цей Край, і Господь не бачить. |
|
10 І також Я, — не змилосе́рдиться око Моє, і не змилуюсь Я, їхню доро́гу Я дам на їхню голову!“ |
|
11 І ось чоловік, одя́гнений в льняне́, що калама́р був при сте́гнах його, приніс відповідь, кажучи: „Я зробив, як мені наказав Ти!“ |
Книга пророка ИезекииляГлава 9 |
|
1 |
|
2 И вот от Верхних ворот, выходящих на север, спустились шестеро, и в руке у каждого было оружие уничтожения. Среди них был еще один, одетый в льняные одежды, и на поясе у него была чернильница писца. Они вошли и встали возле медного жертвенника. |
|
3 |
|
4 Он велел ему: «Пройди по всему городу, по Иерусалиму, и начерти знак на лбу у тех людей, которые плачут и скорбят обо всех мерзостях, что там творятся». |
|
5 А остальным Он сказал громко, чтобы и я слышал: «Ступайте следом за ним по городу и убивайте, не жалея никого и не щадя, |
|
6 убивайте и уничтожайте стариков, юношей и дев, женщин и детей — но не трогайте ни одного из тех, на ком будет этот знак! С Моего Святилища начните». И они начали со старейшин, которые находились перед Храмом. |
|
7 После этого Он сказал тем шестерым: «Теперь оскверните сам Храм и наполните дворы его трупами, а потом идите дальше!» И они пошли и стали убивать жителей города. |
|
8 И пока они убивали жителей в городе, я оставался один. И пал я ниц и закричал: «О Владыка ГОСПОДИ! Неужели Ты погубишь весь остаток Израиля, изливая ярость Свою на Иерусалим?!» |
|
9 Он ответил мне: «Велики грехи народа Израилева и Иудина, слишком велики! Эта земля полна крови, этот город полон неправды. Ибо говорят они: „ГОСПОДЬ оставил эту землю. ГОСПОДЬ не видит…“ |
|
10 Вот за это Я не пощажу их и не помилую, обрушу их поступки им же на головы». |
|
11 |
ЄзекiїльРозділ 9 |
Книга пророка ИезекииляГлава 9 |
|
1 |
1 |
|
2 І ось прийшли шість чоловіка з дороги горі́шньої брами, що зве́рнена на пі́вніч, і кожен мав у своїй руці свої знаря́ддя розбива́ння, а серед них один чоловік був одя́гнений в льняне́, а пи́сарський калама́р був при сте́гнах його. І вони прийшли, і стали при мідяно́му же́ртівнику. |
2 И вот от Верхних ворот, выходящих на север, спустились шестеро, и в руке у каждого было оружие уничтожения. Среди них был еще один, одетый в льняные одежды, и на поясе у него была чернильница писца. Они вошли и встали возле медного жертвенника. |
|
3 А слава Ізраїлевого Бога підняла́ся з-над Херуви́ма, що була над ним, до порога дому. І закли́кав Він чоловіка, одя́гненого в льняне́, що пи́сарський калама́р був при сте́гнах його. |
3 |
|
4 І сказав Господь до нього: „Перейди сере́диною міста, сере́диною Єрусалиму, і зроби зна́ка на чо́лах людей, що зідхають та стогнуть над усіма́ тими гидо́тами, що робляться в його сере́дині“. |
4 Он велел ему: «Пройди по всему городу, по Иерусалиму, и начерти знак на лбу у тех людей, которые плачут и скорбят обо всех мерзостях, что там творятся». |
|
5 А до інших Він сказав при мені: „Ходіть за ним у місті, і вбивайте; нехай ваше око не має милосердя, і ви не зми́луйтеся! |
5 А остальным Он сказал громко, чтобы и я слышал: «Ступайте следом за ним по городу и убивайте, не жалея никого и не щадя, |
|
6 Старо́го, юнака, і ді́вчину, і дітей та жінок позабива́йте доще́нту, а до кожної люди́ни, що на ній цей знак, не піді́йдете; а зачне́те від Моєї святині“. І зачали́ вони від тих старих людей, що були перед домом. |
6 убивайте и уничтожайте стариков, юношей и дев, женщин и детей — но не трогайте ни одного из тех, на ком будет этот знак! С Моего Святилища начните». И они начали со старейшин, которые находились перед Храмом. |
|
7 І сказав Він до них: „Занечи́стіть цей дім, і напо́вніть подві́р'я тру́пами, і вийдіть!“ І вони повихо́дили, і вбивали в місті. |
7 После этого Он сказал тем шестерым: «Теперь оскверните сам Храм и наполните дворы его трупами, а потом идите дальше!» И они пошли и стали убивать жителей города. |
|
8 І сталося, коли вони вбивали, то я позостався, і впав на своє обличчя, і кли́кав та казав: „О Господи, Боже, чи Ти ви́губиш увесь останок Ізраїлів, виливаючи гнів Свій на Єрусалим?“ |
8 И пока они убивали жителей в городе, я оставался один. И пал я ниц и закричал: «О Владыка ГОСПОДИ! Неужели Ты погубишь весь остаток Израиля, изливая ярость Свою на Иерусалим?!» |
|
9 І сказав Він до мене: „Провина дому Ізраїля й Юди дуже-дуже велика, і земля напо́внена душогу́бствами, а місто повне кривди. Бо вони кажуть: Господь покинув цей Край, і Господь не бачить. |
9 Он ответил мне: «Велики грехи народа Израилева и Иудина, слишком велики! Эта земля полна крови, этот город полон неправды. Ибо говорят они: „ГОСПОДЬ оставил эту землю. ГОСПОДЬ не видит…“ |
|
10 І також Я, — не змилосе́рдиться око Моє, і не змилуюсь Я, їхню доро́гу Я дам на їхню голову!“ |
10 Вот за это Я не пощажу их и не помилую, обрушу их поступки им же на головы». |
|
11 І ось чоловік, одя́гнений в льняне́, що калама́р був при сте́гнах його, приніс відповідь, кажучи: „Я зробив, як мені наказав Ти!“ |
11 |