Буття

Розділ 21

1 А Господь згадав Сарру, як сказав був, і вчинив Господь Саррі, як Він говорив.

2 І Сарра зачала́, і породила сина Авраамові в старості його на означений час, що про нього сказав йому Бог.

3 І назвав Авраам ім'я́ синові своєму, що вродився йому, що Сарра йому породила: Ісак.

4 І обрізав Авраам Ісака, сина свого, коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому.

5 А Авраам був віку ста літ, як уродився йому Ісак, син його.

6 І промовила Сарра: „Сміх учинив мені Бог, — кожен, хто почує, буде сміятися з мене“.

7 І промовила: „Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо вродила я сина в старості його“.

8 І дитина росла, і була відлучена. І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака.

9 І побачила Сарра сина Аґари єги́птянки, що вродила була Авраамові, що він насміхається.

10 I сказала вона Авраамові: „Прожени ту невільницю та сина її, бо не буде наслідувати син тієї невільниці разом із сином моїм, із Ісаком“.

11 Але ця справа була дуже не до вподоби Авраамові через сина його.

12 І промовив Господь Авраамові: „Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство.

13 І також сина невільниці тієї — учиню його наро́дом, бо він — твоє насіння“.

14 І встав рано Авраам, і взяв хліба й бурдюка́ води, і дав до Аґари на плече її, також дитину, та й послав її. І пішла вона, та й заблудила в пустині Беер-Шева.

15 І скінчилась вода в бурдюці, і покинула вона дитину під одним із кущів.

16 І пішла вона, і сіла собі навпроти, на віддалі — як стрілити луком, бо сказала: „Нехай я не бачу смерти цієї дитини!“ І сіла навпроти, і піднесла свій голос та й заплакала.

17 І почув Бог голос того хлопця. І кликнув до Аґари Божий Ангол із неба, і сказав їй: „Що тобі, Аґаро? Не бійся, бо почув Бог голос хлопця, де він там.

18 Устань, підійми хлопця, і рукою своєю держи його, бо великим наро́дом зроблю Я його“.

19 І відкрив Бог очі її, і вона побачила криницю води. І пішла вона, і наповнила бурдюка водою, та й напоїла хлопця.

20 І з хлопцем був Бог, — і він виріс. І осів у пустині, і став він стрілець-лучник.

21 І осів він у пустині Паран, а мати його взяла йому жінку з єгипетського кра́ю.

22 І сталося ча́су того, і сказав Авімеле́х і Піхол, головний провідник його війська, до Авраама, говорячи: „Бог із тобою в усьому, що́ ти робиш!

23 А тепер присягни ж мені Богом отут, що ти не обманиш мене, і нащадка мого, і онука мого. І яка була ласка, яку я до тебе чинив, ти вчиниш зо мною та з краєм, що ти в нім чужинцем пробува́єш“.

24 І сказав Авраам: „Я присягаю!“

25 І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води, що її відняли були Авімелехові раби.

26 І сказав Авімелех: „Я не знаю, хто вчинив оту річ, — ані ти не розповів мені, й ані я не чув, хібащо сьогодні“.

27 І взяв Авраам дрібну та велику худобу, та й дав Авімелехові, і оби́два вони склали умову.

28 І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно.

29 І сказав Авімелех до Авраама: „Що́ вони, сім овечок отих, що ти їх поставив осібно?“

30 А той відказав: „Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш, щоб для мене були на свідоцтво, що я́ викопав цю криницю“.

31 Тому то назвав він це місце Беер-Шева, бо там поклялися вони.

32 І склали умову вони в Беер-Шеві. І встав Авімелех та Піхол, головний провідник його війська, і вернулись вони до краю филистимського.

33 А Авраам посадив тамариска в Беер-Шеві, і кликав там Ім'я́ Господа, Бога Вічного.

34 І Авраам пробув́ав у филистимській землі багато днів.

Бытие

Глава 21

1 А ГОСПОДЬ, как и говорил прежде, оказал милость Сарре: исполнил обещанное ей.

2 Сарра зачала и во время, предсказанное Богом, сына родила Аврааму в старости его.

3 Сыну своему, которого родила ему Сарра, Авраам дал имя Исаак;

4 и на восьмой день, как заповедал ему Бог, Авраам совершил обрезание Исаака, сына своего.

5 Сто лет было Аврааму, когда родился у него сын его Исаак.

6 Сарра же сказала: «Бог дал мне повод для смеха, и кто ни услышит об этом, будет смеяться со мной».

7 И добавила: «Кто бы решился сказать Аврааму, что Сарра будет грудью кормить детей? И вот в старости его я сына ему родила».

8 Время шло, Исаак подрос, и в тот день, когда он был отнят от груди, Авраам устроил большой пир.

9 Когда Сарра заметила, что сын, которого Агарь-египтянка родила Аврааму, насмехается над ее сыном,

10 она сказала Аврааму: «Выгони эту рабыню и сына ее! Не делить же сыну этой рабыни наследство с моим сыном, с Исааком!»

11 Это сильно огорчило Авраама, ведь Измаил тоже был его сыном.

12 Но Бог сказал Аврааму: «Не печалься ни о юноше, ни о рабыне, что стала женой твоей. Сделай то, что говорит тебе Сарра, ведь у тебя есть Исаак, и его потомки твоими потомками назовутся.

13 Но и от сына рабыни Я произведу народ — он тоже твое дитя».

14 На следующее утро Авраам поднялся рано, приготовил пищу, наполнил мех водою и дал Агари в дорогу. То и другое он положил ей на плечи и отослал ее прочь вместе с мальчиком. Она пошла и заблудилась в Беэршевской пустыне.

15 Когда кончилась вода в мехе, Агарь оставила плачущего мальчика в тени под кустом,

16 а сама отошла и села вдали от него, примерно на расстоянии выстрела из лука. «Не буду смотреть на то, как мое дитя умирает», — сказала она себе и, сидя поодаль, тоже начала плакать навзрыд.

17 Мольбы и плач подростка услышал Бог; и посланный Им ангел с небес заговорил с Агарью: «Что с тобою, Агарь? Не бойся! Бог услышал плач оставленного тобой ребенка.

18 Встань, подними мальчика и береги его! Великий народ произведу Я от него».

19 Бог открыл глаза Агари, и увидела она колодец, пошла, наполнила мех водой и напоила ребенка.

20 [20-21] Мальчик, хранимый Богом, рос и мужал. Он поселился в пустыне Паран и был искусным стрелком из лука, а жену ему мать нашла в Египте.

21

22 В ту пору Авимелех, царь Герара, вместе с Пихолом, своим военачальником, пришел навестить Авраама. «По всему видно, — сказал он Аврааму, — с тобою Бог во всем, что ты ни делаешь.

23 Так поклянись же здесь мне Богом, что ты никогда не прибегнешь ни к каким тайным проискам против меня или моих детей и потомков. Как я был верен тебе, так и ты поклянись в верности мне и стране, в которой ты живешь как человек пришлый».

24 «Хорошо, — сказал Авраам, — я клянусь».

25 Но при этом Авраам упрекнул Авимелеха за колодец, который отняли у него люди Авимелеха.

26 «Не знаю, кто это сделал, — возразил Авимелех. — До сих пор ты ни разу не упомянул об этом, и ни от кого другого я об этом не слышал».

27 Тогда взял Авраам из стад своих овец и быков и отдал в дар Авимелеху, и заключили они союз.

28 А когда Авраам поставил отдельно еще семь овечек,

29 Авимелех спросил Авраама: «Зачем ты это сделал?»

30 «Ты должен, — ответил он, — принять этих семь овечек от меня как очевидное признание того, что я выкопал этот колодец».

31 С тех пор это место называется Беэр-Шева, Колодец клятвы, потому что здесь они поклялись друг другу.

32 Заключив союз в Беэр-Шеве, Авимелех и его военачальник Пихол вернулись в землю филистимлян.

33 Авраам посадил в Беэр-Шеве тамариск. Там же призвал он имя ГОСПОДА, Бога вечного: совершил богослужение.

34 И он еще долго оставался в земле филистимской как человек пришлый.

Буття

Розділ 21

Бытие

Глава 21

1 А Господь згадав Сарру, як сказав був, і вчинив Господь Саррі, як Він говорив.

1 А ГОСПОДЬ, как и говорил прежде, оказал милость Сарре: исполнил обещанное ей.

2 І Сарра зачала́, і породила сина Авраамові в старості його на означений час, що про нього сказав йому Бог.

2 Сарра зачала и во время, предсказанное Богом, сына родила Аврааму в старости его.

3 І назвав Авраам ім'я́ синові своєму, що вродився йому, що Сарра йому породила: Ісак.

3 Сыну своему, которого родила ему Сарра, Авраам дал имя Исаак;

4 І обрізав Авраам Ісака, сина свого, коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому.

4 и на восьмой день, как заповедал ему Бог, Авраам совершил обрезание Исаака, сына своего.

5 А Авраам був віку ста літ, як уродився йому Ісак, син його.

5 Сто лет было Аврааму, когда родился у него сын его Исаак.

6 І промовила Сарра: „Сміх учинив мені Бог, — кожен, хто почує, буде сміятися з мене“.

6 Сарра же сказала: «Бог дал мне повод для смеха, и кто ни услышит об этом, будет смеяться со мной».

7 І промовила: „Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо вродила я сина в старості його“.

7 И добавила: «Кто бы решился сказать Аврааму, что Сарра будет грудью кормить детей? И вот в старости его я сына ему родила».

8 І дитина росла, і була відлучена. І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака.

8 Время шло, Исаак подрос, и в тот день, когда он был отнят от груди, Авраам устроил большой пир.

9 І побачила Сарра сина Аґари єги́птянки, що вродила була Авраамові, що він насміхається.

9 Когда Сарра заметила, что сын, которого Агарь-египтянка родила Аврааму, насмехается над ее сыном,

10 I сказала вона Авраамові: „Прожени ту невільницю та сина її, бо не буде наслідувати син тієї невільниці разом із сином моїм, із Ісаком“.

10 она сказала Аврааму: «Выгони эту рабыню и сына ее! Не делить же сыну этой рабыни наследство с моим сыном, с Исааком!»

11 Але ця справа була дуже не до вподоби Авраамові через сина його.

11 Это сильно огорчило Авраама, ведь Измаил тоже был его сыном.

12 І промовив Господь Авраамові: „Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство.

12 Но Бог сказал Аврааму: «Не печалься ни о юноше, ни о рабыне, что стала женой твоей. Сделай то, что говорит тебе Сарра, ведь у тебя есть Исаак, и его потомки твоими потомками назовутся.

13 І також сина невільниці тієї — учиню його наро́дом, бо він — твоє насіння“.

13 Но и от сына рабыни Я произведу народ — он тоже твое дитя».

14 І встав рано Авраам, і взяв хліба й бурдюка́ води, і дав до Аґари на плече її, також дитину, та й послав її. І пішла вона, та й заблудила в пустині Беер-Шева.

14 На следующее утро Авраам поднялся рано, приготовил пищу, наполнил мех водою и дал Агари в дорогу. То и другое он положил ей на плечи и отослал ее прочь вместе с мальчиком. Она пошла и заблудилась в Беэршевской пустыне.

15 І скінчилась вода в бурдюці, і покинула вона дитину під одним із кущів.

15 Когда кончилась вода в мехе, Агарь оставила плачущего мальчика в тени под кустом,

16 І пішла вона, і сіла собі навпроти, на віддалі — як стрілити луком, бо сказала: „Нехай я не бачу смерти цієї дитини!“ І сіла навпроти, і піднесла свій голос та й заплакала.

16 а сама отошла и села вдали от него, примерно на расстоянии выстрела из лука. «Не буду смотреть на то, как мое дитя умирает», — сказала она себе и, сидя поодаль, тоже начала плакать навзрыд.

17 І почув Бог голос того хлопця. І кликнув до Аґари Божий Ангол із неба, і сказав їй: „Що тобі, Аґаро? Не бійся, бо почув Бог голос хлопця, де він там.

17 Мольбы и плач подростка услышал Бог; и посланный Им ангел с небес заговорил с Агарью: «Что с тобою, Агарь? Не бойся! Бог услышал плач оставленного тобой ребенка.

18 Устань, підійми хлопця, і рукою своєю держи його, бо великим наро́дом зроблю Я його“.

18 Встань, подними мальчика и береги его! Великий народ произведу Я от него».

19 І відкрив Бог очі її, і вона побачила криницю води. І пішла вона, і наповнила бурдюка водою, та й напоїла хлопця.

19 Бог открыл глаза Агари, и увидела она колодец, пошла, наполнила мех водой и напоила ребенка.

20 І з хлопцем був Бог, — і він виріс. І осів у пустині, і став він стрілець-лучник.

20 [20-21] Мальчик, хранимый Богом, рос и мужал. Он поселился в пустыне Паран и был искусным стрелком из лука, а жену ему мать нашла в Египте.

21 І осів він у пустині Паран, а мати його взяла йому жінку з єгипетського кра́ю.

21

22 І сталося ча́су того, і сказав Авімеле́х і Піхол, головний провідник його війська, до Авраама, говорячи: „Бог із тобою в усьому, що́ ти робиш!

22 В ту пору Авимелех, царь Герара, вместе с Пихолом, своим военачальником, пришел навестить Авраама. «По всему видно, — сказал он Аврааму, — с тобою Бог во всем, что ты ни делаешь.

23 А тепер присягни ж мені Богом отут, що ти не обманиш мене, і нащадка мого, і онука мого. І яка була ласка, яку я до тебе чинив, ти вчиниш зо мною та з краєм, що ти в нім чужинцем пробува́єш“.

23 Так поклянись же здесь мне Богом, что ты никогда не прибегнешь ни к каким тайным проискам против меня или моих детей и потомков. Как я был верен тебе, так и ты поклянись в верности мне и стране, в которой ты живешь как человек пришлый».

24 І сказав Авраам: „Я присягаю!“

24 «Хорошо, — сказал Авраам, — я клянусь».

25 І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води, що її відняли були Авімелехові раби.

25 Но при этом Авраам упрекнул Авимелеха за колодец, который отняли у него люди Авимелеха.

26 І сказав Авімелех: „Я не знаю, хто вчинив оту річ, — ані ти не розповів мені, й ані я не чув, хібащо сьогодні“.

26 «Не знаю, кто это сделал, — возразил Авимелех. — До сих пор ты ни разу не упомянул об этом, и ни от кого другого я об этом не слышал».

27 І взяв Авраам дрібну та велику худобу, та й дав Авімелехові, і оби́два вони склали умову.

27 Тогда взял Авраам из стад своих овец и быков и отдал в дар Авимелеху, и заключили они союз.

28 І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно.

28 А когда Авраам поставил отдельно еще семь овечек,

29 І сказав Авімелех до Авраама: „Що́ вони, сім овечок отих, що ти їх поставив осібно?“

29 Авимелех спросил Авраама: «Зачем ты это сделал?»

30 А той відказав: „Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш, щоб для мене були на свідоцтво, що я́ викопав цю криницю“.

30 «Ты должен, — ответил он, — принять этих семь овечек от меня как очевидное признание того, что я выкопал этот колодец».

31 Тому то назвав він це місце Беер-Шева, бо там поклялися вони.

31 С тех пор это место называется Беэр-Шева, Колодец клятвы, потому что здесь они поклялись друг другу.

32 І склали умову вони в Беер-Шеві. І встав Авімелех та Піхол, головний провідник його війська, і вернулись вони до краю филистимського.

32 Заключив союз в Беэр-Шеве, Авимелех и его военачальник Пихол вернулись в землю филистимлян.

33 А Авраам посадив тамариска в Беер-Шеві, і кликав там Ім'я́ Господа, Бога Вічного.

33 Авраам посадил в Беэр-Шеве тамариск. Там же призвал он имя ГОСПОДА, Бога вечного: совершил богослужение.

34 І Авраам пробув́ав у филистимській землі багато днів.

34 И он еще долго оставался в земле филистимской как человек пришлый.