БуттяРозділ 34 |
|
1 |
|
2 І побачив її Сихем, син Гамора хіве́янина, начальника того краю, і взяв її, і лежав із нею, і збезчестив її. |
|
3 І пригорнулася душа його до Діни, дочки Якової, і покохав він дівчину, і говорив до серця дівочого. |
|
4 І сказав Сихем до Гамора, батька свого, говорячи: „Візьми те дівча за жінку для мене!“ |
|
5 А Яків почув, що той збезчестив Діну, дочку його, а сини його були з худобою його на полі. І мовчав Яків, аж поки прибули́ вони. |
|
6 І вийшов Гамор, Сихемів батько, до Якова, щоб поговорити з ним. |
|
7 І прийшли сини Яковові з поля, коли почули, і засмутились ці люди, і сильно запалав їхній гнів, бо той ганьбу зробив в Ізраїлі тим, що лежав із дочкою Якова, а так не робиться. |
|
8 А Гамор говорив з ними, кажучи: „Син мій Сихем, — запрагла душа його вашої дочки. Дайте ж її йому за жінку! |
|
9 І посвоячтеся з нами, — дайте нам ваші дочки, а наші дочки візьміть собі. |
|
10 І осядьтеся з нами, а цей край буде перед вами. Сидіть і перемандруйте його, і набувайте на власність у нім“. |
|
11 І промовив Сихем до батька її та до братів її: Нехай я знайду́ милість у ваших очах, і що ви скажете мені — я дам. |
|
12 Сильно побільші́ть на мене ві́но та дарунок, а я дам, як мені скажете, — та тільки дайте мені дівчину за жінку!“ |
|
13 І відповіли́ сини Якова Сихемові та Гаморові, батькові його, підступом, сказали, бо він збезчестив Діну, сестру їх. |
|
14 І сказали до них: „Ми не можемо зробити тієї речі, видати сестру нашу чоловікові, що має крайню плоть, бо то ганьба для нас. |
|
15 Ми тільки за те прихилимось до вас, коли ви станете, як ми, — щоб у вас був обрізаний кожний чоловічої статі. |
|
16 І дамо вам своїх дочок, а ваших дочок візьмемо собі, й осядемось із вами, і станемо одним наро́дом. |
|
17 А коли ви не послухаєте нас, щоб обрізатися, то ми візьмемо свої дочки, та й пі́демо“. |
|
18 І їхні слова були добрі в очах Гамора та в очах Сихема, сина Гаморового. |
|
19 І не загаявся юнак той учинити ту річ, бо полюбив дочку Якова. А він був найповажніший у всім домі батька свого. |
|
20 І прибув Гамор та Сихем, син його, до брами міста, і промовили до людей свого міста, говорячи: |
|
21 „Ці люди — вони приязні до нас, і нехай осядуть у краю, і нехай перемандрують його, а цей край ось — розлогий перед ними. Дочок їхніх візьмі́мо собі за жінок, а наших дочок даймо їм. |
|
22 Тільки за це прихиляться до нас ці люди, щоб сидіти з нами, і щоб стати одним народом, — коли в нас бу́де обрізаний кожен чоловічої статі, як і вони обрізані. |
|
23 Отара їхня, і майно їхнє, і вся їхня худоба — хіба не наші вони? Тільки прихилімося до них, і нехай вони осядуть із нами. |
|
24 І послухали Гамора та Сихема, сина його, усі, хто виходив з брами його міста. І були обрізані всі чоловічої статі, усі, хто виходив з брами міста його. |
|
25 І сталося третього дня, коли вони хворі були, то два сини Яковові, Симеон і Левій, брати Дінині, взяли кожен меча свого, і безпечно напали на місто, і повбивали всіх чоловіків. |
|
26 Також Гамора й Сихема, сина його, забили мечем, і забрали Діну з дому Сихемового, та й вийшли. |
|
27 Сини Якова напали на трупи, і пограбували місто за те, що вони збезчестили їхню сестру. |
|
28 Забрали дрібну й велику худобу їх, і осли їх, і що було в місці, і що на полі, |
|
29 і ввесь маєток їхній, і всіх їхніх дітей, і їхніх жінок забрали в неволю, і пограбували все, що́ де в домі було. |
|
30 І сказав Яків до Симеона й до Левія: „Ви зробили мене нещасливим, бо зробили мене зненавидженим у мешканців цього краю, у ханаане́янина й периззеянина. Ми люди нечисленні, а вони зберуться на мене, та й поб'ють мене, і буду знище́ний я та мій дім“. |
|
31 А вони відказали: „Чи він мав би зробити нашу сестру блудницею?“ |
НачалоГлава 34 |
|
1 |
|
2 Когда Шехем, сын хивея Еммора, правителя той области, увидел её, то схватил, лёг с ней и обесчестил её. |
|
3 Сердце его прилепилось к Дине, дочери Якуба, он полюбил её и говорил с ней нежно. |
|
4 И Шехем сказал своему отцу Еммору: |
|
5 Когда Якуб услышал, что его дочь Дина обесчещена, его сыновья были в поле со стадами, и он молчал об этом, пока они не вернулись домой. |
|
6 Еммор, отец Шехема, пришёл переговорить с Якубом. |
|
7 Сыновья Якуба вернулись с полей, как только услышали о том, что случилось. Они были полны горя и ярости, потому что Шехем сделал постыдное дело Исраилу, когда лёг с дочерью Якуба, а такое недопустимо. |
|
8 Еммор сказал им: |
|
9 Заключайте с нами браки: отдавайте нам своих дочерей и берите за себя наших. |
|
10 Вы можете селиться среди нас, – земля наша перед вами: живите в ней, торгуйте и приобретайте имущество. |
|
11 Шехем сказал отцу и братьям Дины: |
|
12 Назначьте за невесту любой выкуп и подарки, и я заплачу, только отдайте мне её в жёны. |
|
13 Тогда сыновья Якуба ответили Шехему и его отцу Еммору лживо, потому что он обесчестил их сестру Дину. |
|
14 Они сказали им: |
|
15 Мы дадим своё согласие лишь при одном условии: если вы станете как мы, и сделаете всем вашим мужчинам обрезание. |
|
16 Тогда мы будем отдавать вам наших дочерей и брать за себя ваших. Мы поселимся среди вас и станем с вами одним народом. |
|
17 Но если вы не согласитесь сделать обрезание, мы заберём сестру и уйдём. |
|
18 Их слова пришлись по сердцу Еммору и его сыну Шехему. |
|
19 Молодой человек без промедления исполнил то, что они сказали, потому что очень любил дочь Якуба, – а он, Шехем, был самым уважаемым в доме своего отца. |
|
20 Еммор и его сын Шехем пришли к воротам города и обратились к жителям. |
|
21 – Эти люди дружелюбны к нам, – сказали они. – Пусть живут в нашей земле и торгуют в ней: на этой земле для них достаточно места. Мы будем жениться на их дочерях, и они пусть женятся на наших. |
|
22 Но лишь при одном условии согласятся эти люди жить с нами как один народ: если наши мужчины, как и они сами, будут обрезаны. |
|
23 Не станут ли тогда их стада, имущество и весь их скот нашими? Давайте же выполним их условие, и они поселятся среди нас. |
|
24 Все, кто собирались у городских ворот, согласились с Еммором и его сыном Шехемом, и все мужчины в городе были обрезаны. |
|
25 Три дня спустя, когда они ещё страдали от боли, двое сыновей Якуба – Шимон и Леви, братья Дины – взяли мечи, неожиданно напали на город и убили всех мужчин. |
|
26 Они убили мечом Еммора и его сына Шехема, забрали Дину из дома Шехема и ушли. |
|
27 Сыновья Якуба вошли к убитым и разграбили город, где была обесчещена их сестра. |
|
28 Они захватили стада крупного и мелкого скота, ослов – всё, что было в городе и в полях; |
|
29 и всё их богатство, и детей, и женщин, и всё, что было в домах, они захватили себе и взяли в добычу. |
|
30 Тогда Якуб сказал Шимону и Леви: |
|
31 Но они ответили: |
БуттяРозділ 34 |
НачалоГлава 34 |
|
1 |
1 |
|
2 І побачив її Сихем, син Гамора хіве́янина, начальника того краю, і взяв її, і лежав із нею, і збезчестив її. |
2 Когда Шехем, сын хивея Еммора, правителя той области, увидел её, то схватил, лёг с ней и обесчестил её. |
|
3 І пригорнулася душа його до Діни, дочки Якової, і покохав він дівчину, і говорив до серця дівочого. |
3 Сердце его прилепилось к Дине, дочери Якуба, он полюбил её и говорил с ней нежно. |
|
4 І сказав Сихем до Гамора, батька свого, говорячи: „Візьми те дівча за жінку для мене!“ |
4 И Шехем сказал своему отцу Еммору: |
|
5 А Яків почув, що той збезчестив Діну, дочку його, а сини його були з худобою його на полі. І мовчав Яків, аж поки прибули́ вони. |
5 Когда Якуб услышал, что его дочь Дина обесчещена, его сыновья были в поле со стадами, и он молчал об этом, пока они не вернулись домой. |
|
6 І вийшов Гамор, Сихемів батько, до Якова, щоб поговорити з ним. |
6 Еммор, отец Шехема, пришёл переговорить с Якубом. |
|
7 І прийшли сини Яковові з поля, коли почули, і засмутились ці люди, і сильно запалав їхній гнів, бо той ганьбу зробив в Ізраїлі тим, що лежав із дочкою Якова, а так не робиться. |
7 Сыновья Якуба вернулись с полей, как только услышали о том, что случилось. Они были полны горя и ярости, потому что Шехем сделал постыдное дело Исраилу, когда лёг с дочерью Якуба, а такое недопустимо. |
|
8 А Гамор говорив з ними, кажучи: „Син мій Сихем, — запрагла душа його вашої дочки. Дайте ж її йому за жінку! |
8 Еммор сказал им: |
|
9 І посвоячтеся з нами, — дайте нам ваші дочки, а наші дочки візьміть собі. |
9 Заключайте с нами браки: отдавайте нам своих дочерей и берите за себя наших. |
|
10 І осядьтеся з нами, а цей край буде перед вами. Сидіть і перемандруйте його, і набувайте на власність у нім“. |
10 Вы можете селиться среди нас, – земля наша перед вами: живите в ней, торгуйте и приобретайте имущество. |
|
11 І промовив Сихем до батька її та до братів її: Нехай я знайду́ милість у ваших очах, і що ви скажете мені — я дам. |
11 Шехем сказал отцу и братьям Дины: |
|
12 Сильно побільші́ть на мене ві́но та дарунок, а я дам, як мені скажете, — та тільки дайте мені дівчину за жінку!“ |
12 Назначьте за невесту любой выкуп и подарки, и я заплачу, только отдайте мне её в жёны. |
|
13 І відповіли́ сини Якова Сихемові та Гаморові, батькові його, підступом, сказали, бо він збезчестив Діну, сестру їх. |
13 Тогда сыновья Якуба ответили Шехему и его отцу Еммору лживо, потому что он обесчестил их сестру Дину. |
|
14 І сказали до них: „Ми не можемо зробити тієї речі, видати сестру нашу чоловікові, що має крайню плоть, бо то ганьба для нас. |
14 Они сказали им: |
|
15 Ми тільки за те прихилимось до вас, коли ви станете, як ми, — щоб у вас був обрізаний кожний чоловічої статі. |
15 Мы дадим своё согласие лишь при одном условии: если вы станете как мы, и сделаете всем вашим мужчинам обрезание. |
|
16 І дамо вам своїх дочок, а ваших дочок візьмемо собі, й осядемось із вами, і станемо одним наро́дом. |
16 Тогда мы будем отдавать вам наших дочерей и брать за себя ваших. Мы поселимся среди вас и станем с вами одним народом. |
|
17 А коли ви не послухаєте нас, щоб обрізатися, то ми візьмемо свої дочки, та й пі́демо“. |
17 Но если вы не согласитесь сделать обрезание, мы заберём сестру и уйдём. |
|
18 І їхні слова були добрі в очах Гамора та в очах Сихема, сина Гаморового. |
18 Их слова пришлись по сердцу Еммору и его сыну Шехему. |
|
19 І не загаявся юнак той учинити ту річ, бо полюбив дочку Якова. А він був найповажніший у всім домі батька свого. |
19 Молодой человек без промедления исполнил то, что они сказали, потому что очень любил дочь Якуба, – а он, Шехем, был самым уважаемым в доме своего отца. |
|
20 І прибув Гамор та Сихем, син його, до брами міста, і промовили до людей свого міста, говорячи: |
20 Еммор и его сын Шехем пришли к воротам города и обратились к жителям. |
|
21 „Ці люди — вони приязні до нас, і нехай осядуть у краю, і нехай перемандрують його, а цей край ось — розлогий перед ними. Дочок їхніх візьмі́мо собі за жінок, а наших дочок даймо їм. |
21 – Эти люди дружелюбны к нам, – сказали они. – Пусть живут в нашей земле и торгуют в ней: на этой земле для них достаточно места. Мы будем жениться на их дочерях, и они пусть женятся на наших. |
|
22 Тільки за це прихиляться до нас ці люди, щоб сидіти з нами, і щоб стати одним народом, — коли в нас бу́де обрізаний кожен чоловічої статі, як і вони обрізані. |
22 Но лишь при одном условии согласятся эти люди жить с нами как один народ: если наши мужчины, как и они сами, будут обрезаны. |
|
23 Отара їхня, і майно їхнє, і вся їхня худоба — хіба не наші вони? Тільки прихилімося до них, і нехай вони осядуть із нами. |
23 Не станут ли тогда их стада, имущество и весь их скот нашими? Давайте же выполним их условие, и они поселятся среди нас. |
|
24 І послухали Гамора та Сихема, сина його, усі, хто виходив з брами його міста. І були обрізані всі чоловічої статі, усі, хто виходив з брами міста його. |
24 Все, кто собирались у городских ворот, согласились с Еммором и его сыном Шехемом, и все мужчины в городе были обрезаны. |
|
25 І сталося третього дня, коли вони хворі були, то два сини Яковові, Симеон і Левій, брати Дінині, взяли кожен меча свого, і безпечно напали на місто, і повбивали всіх чоловіків. |
25 Три дня спустя, когда они ещё страдали от боли, двое сыновей Якуба – Шимон и Леви, братья Дины – взяли мечи, неожиданно напали на город и убили всех мужчин. |
|
26 Також Гамора й Сихема, сина його, забили мечем, і забрали Діну з дому Сихемового, та й вийшли. |
26 Они убили мечом Еммора и его сына Шехема, забрали Дину из дома Шехема и ушли. |
|
27 Сини Якова напали на трупи, і пограбували місто за те, що вони збезчестили їхню сестру. |
27 Сыновья Якуба вошли к убитым и разграбили город, где была обесчещена их сестра. |
|
28 Забрали дрібну й велику худобу їх, і осли їх, і що було в місці, і що на полі, |
28 Они захватили стада крупного и мелкого скота, ослов – всё, что было в городе и в полях; |
|
29 і ввесь маєток їхній, і всіх їхніх дітей, і їхніх жінок забрали в неволю, і пограбували все, що́ де в домі було. |
29 и всё их богатство, и детей, и женщин, и всё, что было в домах, они захватили себе и взяли в добычу. |
|
30 І сказав Яків до Симеона й до Левія: „Ви зробили мене нещасливим, бо зробили мене зненавидженим у мешканців цього краю, у ханаане́янина й периззеянина. Ми люди нечисленні, а вони зберуться на мене, та й поб'ють мене, і буду знище́ний я та мій дім“. |
30 Тогда Якуб сказал Шимону и Леви: |
|
31 А вони відказали: „Чи він мав би зробити нашу сестру блудницею?“ |
31 Но они ответили: |