ПсалмиПсалом 72 |
|
1 |
|
2 А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої, |
|
3 бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, — |
|
4 бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло, |
|
5 на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів. |
|
6 Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля, |
|
7 вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся, |
|
8 сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно: |
|
9 свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є! |
|
10 Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду |
|
11 та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість, |
|
12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“ |
|
13 Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої, |
|
14 і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний. |
|
15 Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх. |
|
16 І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх, |
|
17 аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив: |
|
18 направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх! |
|
19 Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів! |
|
20 Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні! |
|
21 Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле, |
|
22 а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став! |
|
23 Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю, |
|
24 Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене! |
|
25 Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го! |
|
26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки, |
|
27 бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе! |
|
28 А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни! |
ПсалмиПсалом 72 |
|
1 |
|
2 А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої, |
|
3 бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, — |
|
4 бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло, |
|
5 на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів. |
|
6 Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля, |
|
7 вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся, |
|
8 сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно: |
|
9 свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є! |
|
10 Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду |
|
11 та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість, |
|
12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“ |
|
13 Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої, |
|
14 і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний. |
|
15 Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх. |
|
16 І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх, |
|
17 аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив: |
|
18 направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх! |
|
19 Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів! |
|
20 Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні! |
|
21 Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле, |
|
22 а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став! |
|
23 Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю, |
|
24 Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене! |
|
25 Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го! |
|
26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки, |
|
27 бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе! |
|
28 А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни! |
ПсалмиПсалом 72 |
ПсалмиПсалом 72 |
|
1 |
1 |
|
2 А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої, |
2 А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої, |
|
3 бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, — |
3 бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, — |
|
4 бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло, |
4 бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло, |
|
5 на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів. |
5 на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів. |
|
6 Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля, |
6 Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля, |
|
7 вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся, |
7 вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся, |
|
8 сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно: |
8 сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно: |
|
9 свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є! |
9 свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є! |
|
10 Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду |
10 Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду |
|
11 та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість, |
11 та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість, |
|
12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“ |
12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“ |
|
13 Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої, |
13 Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої, |
|
14 і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний. |
14 і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний. |
|
15 Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх. |
15 Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх. |
|
16 І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх, |
16 І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх, |
|
17 аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив: |
17 аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив: |
|
18 направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх! |
18 направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх! |
|
19 Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів! |
19 Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів! |
|
20 Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні! |
20 Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні! |
|
21 Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле, |
21 Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле, |
|
22 а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став! |
22 а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став! |
|
23 Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю, |
23 Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю, |
|
24 Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене! |
24 Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене! |
|
25 Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го! |
25 Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го! |
|
26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки, |
26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки, |
|
27 бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе! |
27 бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе! |
|
28 А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни! |
28 А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни! |