ПсалмиПсалом 34 |
|
1 |
|
2 візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу! |
|
3 Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“! |
|
4 Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє. |
|
5 Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене; |
|
6 нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, — |
|
7 бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою! |
|
8 Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав! |
|
9 А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою! |
|
10 Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“ Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́. |
|
11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене, |
|
12 віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою! |
|
13 А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє. |
|
14 Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений. |
|
15 А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють, |
|
16 з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами. |
|
17 Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою! |
|
18 Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді! |
|
19 Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить, |
|
20 бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють, |
|
21 свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“ |
|
22 Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене! |
|
23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою, |
|
24 розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться, |
|
25 нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“. |
|
26 Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене! |
|
27 Хай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“ |
|
28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день! |
ПсалмиПсалом 34 |
|
1 |
|
2 візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу! |
|
3 Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“! |
|
4 Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє. |
|
5 Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене; |
|
6 нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, — |
|
7 бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою! |
|
8 Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав! |
|
9 А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою! |
|
10 Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“ Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́. |
|
11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене, |
|
12 віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою! |
|
13 А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє. |
|
14 Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений. |
|
15 А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють, |
|
16 з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами. |
|
17 Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою! |
|
18 Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді! |
|
19 Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить, |
|
20 бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють, |
|
21 свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“ |
|
22 Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене! |
|
23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою, |
|
24 розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться, |
|
25 нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“. |
|
26 Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене! |
|
27 Хай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“ |
|
28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день! |
ПсалмиПсалом 34 |
ПсалмиПсалом 34 |
|
1 |
1 |
|
2 візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу! |
2 візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу! |
|
3 Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“! |
3 Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“! |
|
4 Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє. |
4 Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє. |
|
5 Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене; |
5 Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене; |
|
6 нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, — |
6 нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, — |
|
7 бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою! |
7 бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою! |
|
8 Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав! |
8 Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав! |
|
9 А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою! |
9 А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою! |
|
10 Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“ Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́. |
10 Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“ Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́. |
|
11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене, |
11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене, |
|
12 віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою! |
12 віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою! |
|
13 А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє. |
13 А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє. |
|
14 Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений. |
14 Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений. |
|
15 А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють, |
15 А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють, |
|
16 з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами. |
16 з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами. |
|
17 Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою! |
17 Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою! |
|
18 Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді! |
18 Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді! |
|
19 Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить, |
19 Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить, |
|
20 бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють, |
20 бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють, |
|
21 свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“ |
21 свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“ |
|
22 Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене! |
22 Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене! |
|
23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою, |
23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою, |
|
24 розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться, |
24 розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться, |
|
25 нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“. |
25 нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“. |
|
26 Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене! |
26 Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене! |
|
27 Хай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“ |
27 Хай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“ |
|
28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день! |
28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день! |