Библия - Обещанное Восстановление

創世記

第43章

1 那地的饑荒甚大。

2 他們從埃及帶來的糧穀［corn］吃盡了，他們的父親就對他們說：「你們再去給我們［us］買些糧來。」

3 猶大對他說：「那人嚴嚴警戒［solemnly protest］我們說：『你們的兄弟若不與你們同來，你們就不得見我的面。』

4 你若打發我們的兄弟與我們同去，我們就下去給你買糧；

5 只是［But］你若不打發他去，我們就不下去；因為那人對我們說：『你們的兄弟若不與你們同來，你們就不得見我的面。』」

6 以色列說：「你們為甚麼這樣害我，告訴那人你們還有兄弟呢？」

7 他們說［said］：「那人詳細問到我們和我們親屬的景況［our state, and of our kindred］，說：『你們的父親還在嗎？你們還有兄弟嗎？』我們就按著他所問的告訴他；我們［we］焉能知道他要說『必須把你們的兄弟帶下來』呢？」

8 猶大又對他父親以色列說：「你打發男童與我同去，我們就起身下去，好叫我們和你，並我們的婦人孩子，都得存活，不至於死。

9 我為他作保；你可以從我手中追討，我若不帶他回來交在你面前，我情願永遠擔罪。

10 我們若沒有耽擱，如今第二次都回來了。」

11 他們的父親以色列說：「若必須如此，你們就當這樣行：可以將這地土產中最好的乳香、蜂蜜、香料、沒藥、堅果［nuts］、杏仁都取一點，收在器具裏，帶下去送給那人作禮物，

12 又要手裏帶雙倍的錢［take double money］，並將歸還在你們口袋內的錢［money］仍帶在手裏；那或者是錯了。

13 也帶著你們的兄弟，起身去見那人。

14 但願神─全能者［God Almighty］使你們在那人面前蒙憐憫，釋放你們的那兄弟［brother］和便雅憫回來。我若喪了兒子，就喪了吧。」

15 於是，他們拿著那禮物，又手裏雙倍［double］地帶錢［money］，並且帶著便雅憫；就［and］起身下到埃及，站在約瑟面前。

16 約瑟見便雅憫和他們同來，就對家宰說：「將這些人領到屋裏。要宰殺牲畜，預備筵席，因為正午這些人同我用餐［dine］。」

17 家宰就遵著約瑟的命去行，領他們進約瑟的屋裏。

18 他們因為被領到約瑟的屋裏，就害怕，說：「領我們到這裏來，必是因為頭次歸還在我們口袋裏的錢［money］，他好尋機會攻擊我們［that he may seek occasion against us］，下手害我們，強取我們為奴僕，搶奪我們的驢。」

19 他們就挨進約瑟的家宰，在屋門口與他談論［communed with him］，

20 說：「我主啊，我們頭次下來實在是要買糧。

21 後來到了住宿的地方，我們打開口袋，不料，各人的錢［money］，分量足數，仍在各人的口袋內，現在我們手裏又帶回來了。

22 另外又帶下錢［money］來買糧。我們道不出［we cannot tell］先前誰把錢［money］放在我們的口袋裏。」

23 家宰說：「你們可以放心，不要害怕，是你們的神和你們父親的神賜給你們財寶在你們的口袋裏；你們的錢［money］，我早已收了。」他就把西緬帶出來，交給他們。

24 家宰就領他們進約瑟的屋裏，給他們水洗腳，又給他們草料餵驢。

25 他們就預備那禮物，等候約瑟正午來，因為他們聽見要在那裏吃餅［bread］。

26 約瑟來到家裏，他們就把手中的禮物拿進屋去給他，又向他屈身在地［bowed themselves to him to the earth］。

27 約瑟問他們好，又問：「你們的父親─就是你們所說的那老人家平安嗎？他還在嗎？」

28 他們回答說：「你僕人─我們的父親平安；他還在。」於是他們低頭下拜。

29 約瑟舉目看見他同母的兄弟便雅憫，就說：「你們向我所說那小兄弟［younger brother］就是這位嗎？」又說：「我［my］兒啊，願神賜恩給你。」

30 約瑟的心腸［bowels］因［for］愛弟之情發動，就急忙尋找可哭之地，進入自己的屋裏，哭了一場。

31 他洗了臉出來，自己隱忍［refrained himself］，便說：「擺餅罷［and said, Set on bread］。」

32 他們就為約瑟單擺了一席，為那些人又擺了一席，也為和約瑟同吃［eat］的埃及人另擺了一席，因為埃及人不可和希伯來人一同吃餅［bread］；那原是埃及人所厭惡的。

33 約瑟使眾弟兄在他面前排列坐席，都按著長幼的次序，眾弟兄就彼此詫異。

34 約瑟把他面前的食物分出來，送給他們；但便雅憫所得的比別人多五倍。他們就飲酒，和約瑟一同宴樂。

Буття

Розділ 43

1 А голод став тяжки́й у тім краї.

2 І сталося, як вони скінчи́ли їсти хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них ба́тько їх: „Верніться, купіть нам трохи їжі!“

3 І сказав йому Юда, говорячи: „Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами!“

4 Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми зі́йдемо, і купимо тобі їжі.

5 А коли не пошлеш, не зі́йдемо, бо муж той сказав нам: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами“.

6 І промовив Ізра́їль: „На́що зло ви вчинили мені, що сказали тому мужеві, що ще маєте брата?“

7 А вони відказали: „Розпитуючи, випитував той муж про нас та про місце нашого народження, говорячи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже: Приведіть вашого брата?“

8 І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: „Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і бу́демо жити, і не повмираємо і ми, і ти, і наші діти.

9 Я поручуся за нього, — з моєї руки бу́деш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні!

10 А коли б ми були не відтягалися, то тепер уже б вернулися були́ два рази“.

11 І сказав їм Ізра́їль, їх батько: „Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів цього Краю, і віднесіть дарунка мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду, пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів.

12 А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю рукою, — може то помилка.

13 А брата вашого заберіть, — і встаньте, ідіть до того мужа.

14 А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніями́на. А я, — певно стратив сина свого́!“

15 І взяли ті люди того дарунка, і взяли вдвоє срібла в руку свою, і Веніямина, і встали, та й зійшли до Єгипту. І стали вони перед лицем Йосиповим.

16 І побачив Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його домом: „Упровадь цих людей до дому, і нехай заріжуть худобину, і приготуй, бо зо мною бу́дуть їсти ці люди опівдні“.

17 І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І впровадив той чоловік тих людей до Йо́сипового дому.

18 І полякалися ті люди, що були впроваджені до Йо́сипового дому. І сказали вони: „Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші осли“.

19 І приступили вони до чоловіка, що над домом Йо́сиповим, та й говорили до нього при вході в дім.

20 І сказали вони: „Послухай, о пане мій, ми зійшли були напочатку купити їжі.

21 І сталося, коли ми прийшли на нічліг, і відкрили мішки свої, — а ось срібло кожного в отворі мішка його, наше срібло за вагою його! І ми вертаємо його нашою рукою!

22 А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло. Ми не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків“.

23 А той відказав: „Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене“. І вивів до них Симеона.

24 І впровадив той чоловік тих людей до Йо́сипового дому, і дав води, а вони вмили ноги свої, і дав паші їхнім ослам.

25 І вони пригото́вили дарунки до приходу Йосипа опі́вдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб.

26 І ввійшов Йо́сип до дому, а вони прине́сли йому до дому дарунка, що в їхній руці. І вони поклонилися йому до землі.

27 А він запитав їх про мир і сказав: „Чи гара́зд вашому батькові старому, про якого ви розповідали? Чи він ще живий?“

28 А вони відказали: „Гаразд рабові твоєму, батькові нашому. Ще він живий“. І вони схилилися, і вклонилися до землі.

29 І звів він очі свої, та й побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: „Чи то ваш наймолодший брат, що ви мені розповідали?“ І сказав: „Нехай Бог буде милости́вий до тебе, мій сину!“

30 І Йо́сип поспішив, бо порушилася його любов до брата його, і хотів він заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і заплакав там...

31 І вмив він лице своє, і вийшов, і стримався, та й сказав: „Покладіть хліба!“

32 І поклали йому окремо, а їм окремо, й єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо це огида для Єгипту.

33 І вони посідали перед ним, — перворідний за перворідством своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один перед о́дним.

34 І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп'ятеро. І пили вони, і повпива́лися з ним.

創世記第43章	Буття Розділ 43
1 那地的饑荒甚大。	1 А голод став тяжки́й у тім краї.
2 他們從埃及帶來的糧穀［corn］吃盡了，他們的父親就對他們說：「你們再去給我們［us］買些糧來。」	2 І сталося, як вони скінчи́ли їсти хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них ба́тько їх: „Верніться, купіть нам трохи їжі!“
3 猶大對他說：「那人嚴嚴警戒［solemnly protest］我們說：『你們的兄弟若不與你們同來，你們就不得見我的面。』	3 І сказав йому Юда, говорячи: „Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами!“
4 你若打發我們的兄弟與我們同去，我們就下去給你買糧；	4 Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми зі́йдемо, і купимо тобі їжі.
5 只是［But］你若不打發他去，我們就不下去；因為那人對我們說：『你們的兄弟若不與你們同來，你們就不得見我的面。』」	5 А коли не пошлеш, не зі́йдемо, бо муж той сказав нам: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами“.
6 以色列說：「你們為甚麼這樣害我，告訴那人你們還有兄弟呢？」	6 І промовив Ізра́їль: „На́що зло ви вчинили мені, що сказали тому мужеві, що ще маєте брата?“
7 他們說［said］：「那人詳細問到我們和我們親屬的景況［our state, and of our kindred］，說：『你們的父親還在嗎？你們還有兄弟嗎？』我們就按著他所問的告訴他；我們［we］焉能知道他要說『必須把你們的兄弟帶下來』呢？」	7 А вони відказали: „Розпитуючи, випитував той муж про нас та про місце нашого народження, говорячи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже: Приведіть вашого брата?“
8 猶大又對他父親以色列說：「你打發男童與我同去，我們就起身下去，好叫我們和你，並我們的婦人孩子，都得存活，不至於死。	8 І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: „Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і бу́демо жити, і не повмираємо і ми, і ти, і наші діти.
9 我為他作保；你可以從我手中追討，我若不帶他回來交在你面前，我情願永遠擔罪。	9 Я поручуся за нього, — з моєї руки бу́деш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні!
10 我們若沒有耽擱，如今第二次都回來了。」	10 А коли б ми були не відтягалися, то тепер уже б вернулися були́ два рази“.
11 他們的父親以色列說：「若必須如此，你們就當這樣行：可以將這地土產中最好的乳香、蜂蜜、香料、沒藥、堅果［nuts］、杏仁都取一點，收在器具裏，帶下去送給那人作禮物，	11 І сказав їм Ізра́їль, їх батько: „Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів цього Краю, і віднесіть дарунка мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду, пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів.
12 又要手裏帶雙倍的錢［take double money］，並將歸還在你們口袋內的錢［money］仍帶在手裏；那或者是錯了。	12 А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю рукою, — може то помилка.
13 也帶著你們的兄弟，起身去見那人。	13 А брата вашого заберіть, — і встаньте, ідіть до того мужа.
14 但願神─全能者［God Almighty］使你們在那人面前蒙憐憫，釋放你們的那兄弟［brother］和便雅憫回來。我若喪了兒子，就喪了吧。」	14 А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніями́на. А я, — певно стратив сина свого́!“
15 於是，他們拿著那禮物，又手裏雙倍［double］地帶錢［money］，並且帶著便雅憫；就［and］起身下到埃及，站在約瑟面前。	15 І взяли ті люди того дарунка, і взяли вдвоє срібла в руку свою, і Веніямина, і встали, та й зійшли до Єгипту. І стали вони перед лицем Йосиповим.
16 約瑟見便雅憫和他們同來，就對家宰說：「將這些人領到屋裏。要宰殺牲畜，預備筵席，因為正午這些人同我用餐［dine］。」	16 І побачив Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його домом: „Упровадь цих людей до дому, і нехай заріжуть худобину, і приготуй, бо зо мною бу́дуть їсти ці люди опівдні“.
17 家宰就遵著約瑟的命去行，領他們進約瑟的屋裏。	17 І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І впровадив той чоловік тих людей до Йо́сипового дому.
18 他們因為被領到約瑟的屋裏，就害怕，說：「領我們到這裏來，必是因為頭次歸還在我們口袋裏的錢［money］，他好尋機會攻擊我們［that he may seek occasion against us］，下手害我們，強取我們為奴僕，搶奪我們的驢。」	18 І полякалися ті люди, що були впроваджені до Йо́сипового дому. І сказали вони: „Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші осли“.
19 他們就挨進約瑟的家宰，在屋門口與他談論［communed with him］，	19 І приступили вони до чоловіка, що над домом Йо́сиповим, та й говорили до нього при вході в дім.
20 說：「我主啊，我們頭次下來實在是要買糧。	20 І сказали вони: „Послухай, о пане мій, ми зійшли були напочатку купити їжі.
21 後來到了住宿的地方，我們打開口袋，不料，各人的錢［money］，分量足數，仍在各人的口袋內，現在我們手裏又帶回來了。	21 І сталося, коли ми прийшли на нічліг, і відкрили мішки свої, — а ось срібло кожного в отворі мішка його, наше срібло за вагою його! І ми вертаємо його нашою рукою!
22 另外又帶下錢［money］來買糧。我們道不出［we cannot tell］先前誰把錢［money］放在我們的口袋裏。」	22 А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло. Ми не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків“.
23 家宰說：「你們可以放心，不要害怕，是你們的神和你們父親的神賜給你們財寶在你們的口袋裏；你們的錢［money］，我早已收了。」他就把西緬帶出來，交給他們。	23 А той відказав: „Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене“. І вивів до них Симеона.
24 家宰就領他們進約瑟的屋裏，給他們水洗腳，又給他們草料餵驢。	24 І впровадив той чоловік тих людей до Йо́сипового дому, і дав води, а вони вмили ноги свої, і дав паші їхнім ослам.
25 他們就預備那禮物，等候約瑟正午來，因為他們聽見要在那裏吃餅［bread］。	25 І вони пригото́вили дарунки до приходу Йосипа опі́вдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб.
26 約瑟來到家裏，他們就把手中的禮物拿進屋去給他，又向他屈身在地［bowed themselves to him to the earth］。	26 І ввійшов Йо́сип до дому, а вони прине́сли йому до дому дарунка, що в їхній руці. І вони поклонилися йому до землі.
27 約瑟問他們好，又問：「你們的父親─就是你們所說的那老人家平安嗎？他還在嗎？」	27 А він запитав їх про мир і сказав: „Чи гара́зд вашому батькові старому, про якого ви розповідали? Чи він ще живий?“
28 他們回答說：「你僕人─我們的父親平安；他還在。」於是他們低頭下拜。	28 А вони відказали: „Гаразд рабові твоєму, батькові нашому. Ще він живий“. І вони схилилися, і вклонилися до землі.
29 約瑟舉目看見他同母的兄弟便雅憫，就說：「你們向我所說那小兄弟［younger brother］就是這位嗎？」又說：「我［my］兒啊，願神賜恩給你。」	29 І звів він очі свої, та й побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: „Чи то ваш наймолодший брат, що ви мені розповідали?“ І сказав: „Нехай Бог буде милости́вий до тебе, мій сину!“
30 約瑟的心腸［bowels］因［for］愛弟之情發動，就急忙尋找可哭之地，進入自己的屋裏，哭了一場。	30 І Йо́сип поспішив, бо порушилася його любов до брата його, і хотів він заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і заплакав там...
31 他洗了臉出來，自己隱忍［refrained himself］，便說：「擺餅罷［and said, Set on bread］。」	31 І вмив він лице своє, і вийшов, і стримався, та й сказав: „Покладіть хліба!“
32 他們就為約瑟單擺了一席，為那些人又擺了一席，也為和約瑟同吃［eat］的埃及人另擺了一席，因為埃及人不可和希伯來人一同吃餅［bread］；那原是埃及人所厭惡的。	32 І поклали йому окремо, а їм окремо, й єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо це огида для Єгипту.
33 約瑟使眾弟兄在他面前排列坐席，都按著長幼的次序，眾弟兄就彼此詫異。	33 І вони посідали перед ним, — перворідний за перворідством своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один перед о́дним.
34 約瑟把他面前的食物分出來，送給他們；但便雅憫所得的比別人多五倍。他們就飲酒，和約瑟一同宴樂。	34 І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп'ятеро. І пили вони, і повпива́лися з ним.

舊約

新約

創世記

第43章

Буття

Розділ 43

創世記

第43章

Буття

Розділ 43