CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Mat. 22
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Das Evangelium nach Matthäus

Kapitel 22

1 Und2532 JEsus2424 antwortete611 und redete3004 abermal durch Gleichnisse3850 zu1722 ihnen846 und sprach2036:

2 Das932 Himmelreich3772 ist3666 gleich einem444 Könige935, der3748 seinem Sohne Hochzeit1062 machte4160.

3 Und2532 sandte649 seine Knechte1401 aus, daß sie die Gäste2564 zur1519 Hochzeit1062 riefen; und2532 sie wollten2309 nicht3756 kommen2064.

4 Abermal sandte649 er andere243 Knechte1401 aus und2532 sprach3004: Saget2036 den Gästen2564: Siehe2400, meine3450 Mahlzeit712 habe ich bereitet2090, meine Ochsen5022 und2532 mein3450 Mastvieh4619 ist3825 geschlachtet2380 und alles3956 bereit2092; kommet1205 zur1519 Hochzeit1062!

5 Aber1161 sie1161 verachteten272 das und3303 gingen565 hin, einer auf1519 seinen2398 Acker68, der andere zu1519 seiner Hantierung1711.

6 Etliche3062 aber1161 griffen2902 seine846 Knechte1401, höhneten und2532 töteten615 sie5195.

7 Da das der1565 König935 hörete, ward er zornig3710 und1161 schickte3992 seine846 Heere4753 aus und2532 brachte diese Mörder5406 um622 und2532 zündete1714 ihre Stadt4172 an.

8 Da5119 sprach3004 er zu seinen Knechten: Die Hochzeit1062 ist2076 zwar bereit2092, aber1161 die Gäste2564 waren2258 es nicht3756 wert514.

9 Darum3767 gehet hin4198 auf1909 die Straßen3598 und2532 ladet2564 zur1519 Hochzeit1062, wen ihr302 findet2147.

10 Und2532 die1565 Knechte1401 gingen aus1831 auf1519 die Straßen3598 und5037 brachten zusammen4863, wen sie3745 fanden2147, Böse4190 und2532 Gute18. Und2532 die Tische1062 wurden alle3956 voll4130.

11 Da1563 ging1525 der König935 hinein1525, die Gäste345 zu besehen2300, und1161 sah1492 allda einen Menschen444, der hatte kein3756 hochzeitlich Kleid1062 an1746,

12 und2532 sprach3004 zu ihm: Freund2083, wie4459 bist du5602 hereinkommen und hast doch kein3361 hochzeitlich Kleid1062 an2192? Er846 aber1161 verstummte5392.

13 Da5119 sprach2036 der König935 zu seinen846 Dienern1249: Bindet1210 ihm846 Hände5495 und2532 Füße4228 und2532 werfet ihn1544 in1519 die äußerste Finsternis1857 hinaus; da1563 wird sein2071 Heulen2805 und2532 Zähneklappen1030;

14 denn1063 viele4183 sind1526 berufen2822, aber1161 wenige3641 sind auserwählet.

15 Da5119 gingen die Pharisäer5330 hin4198 und hielten2983 einen Rat4824, wie3704 sie846 ihn fingen3802 in1722 seiner Rede3056.

16 Und2532 sandten zu649 ihm ihre Jünger3101 samt des846 Herodes Dienern2265 und2532 sprachen3004: Meister1320, wir wissen, daß3754 du4671 wahrhaftig227 bist1488 und lehrest1321 den444 Weg3598 Gottes2316 recht und fragest nach3326 niemand3762; denn1063 du achtest991 nicht3756 das1492 Ansehen der1722 Menschen4383.

17 Darum3767 sage2036 uns2254, was5101 dünket dich4671? Ist‘s recht1832, daß man dem Kaiser2541 Zins2778 gebe1325, oder2228 nicht3756?

18 Da nun1161 JEsus2424 merkte ihre Schalkheit4189, sprach2036 er: Ihr1097 Heuchler5273, was5101 versuchet3985 ihr846 mich3165?

19 Weiset1925 mir3427 die Zinsmünze2778! Und1161 sie846 reichten4374 ihm einen Groschen1220 dar.

20 Und2532 er846 sprach3004 zu5101 ihnen: Wes ist das3778 Bild1504 und2532 die Überschrift1923?

21 Sie sprachen3004 zu ihm: Des846 Kaisers2541. Da5119 sprach3004 er846 zu ihnen: So3767 gebet591 dem3588 Kaiser, was3588 des Kaisers2541 ist, und2532 GOtt2316, was Gottes2316 ist.

22 Da sie846 das höreten, verwunderten2296 sie sich863 und2532 ließen ihn und2532 gingen565 davon.

23 An demselbigen Tage2250 traten zu4334 ihm846 die1565 Sadduzäer4523, die3588 da halten3004, es sei1511 kein3361 Auferstehen386, und2532 fragten1905 ihn846

24 und2532 sprachen3004: Meister1320, Mose3475 hat2192 gesagt2036: So1437 einer5100 stirbt599 und hat nicht3361 Kinder5043, so soll sein846 Bruder80 sein846 Weib1135 freien1918 und seinem Bruder80 Samen4690 erwecken450.

25 Nun sind bei3844 uns2254 gewesen sieben2033 Brüder80. Der erste4413 freiete und1161 starb5053, und2532 dieweil er2258 nicht2532 Samen4690 hatte1060, ließ863 er sein2192 Weib1135 seinem Bruder80.

26 Desselbengleichen der3668 andere1208 und2532 der dritte5154 bis2193 an den siebenten2033.

27 Zuletzt5305 nach allen starb599 auch1161 das3956 Weib1135.

28 Nun3767 in1722 der Auferstehung386, wessen Weib1135 wird sie846 sein2071 unter den5101 sieben2033? Sie haben2192 sie ja alle3956 gehabt.

29 JEsus2424 aber1161 antwortete611 und sprach2036 zu ihnen: Ihr846 irret4105 und wisset1492 die Schrift1124 nicht3361 noch3366 die Kraft1411 Gottes2316.

30 In1722 der Auferstehung386 werden1060 sie weder3777 freien noch3777 sich freien lassen1547, sondern235 sie sind1526 gleich wie5613 die Engel32 Gottes2316 im1722 Himmel3772.

31 Habt ihr aber1161 nicht3756 gelesen314 von4012 der5259 Toten3498 Auferstehung386, das3588 euch5213 gesagt ist314 von GOtt2316, da er spricht3004:

32 Ich1473 bin1510 der GOtt2316 Abrahams11 und2532 der GOtt2316 Isaaks2464 und2532 der GOtt2316 Jakobs2384? GOtt2316 aber ist2076 nicht3756 ein GOtt2316 der Toten3498, sondern235 der Lebendigen2198.

33 Und2532 da solches das Volk3793 hörete, entsetzten1605 sie sich über1909 seine846 Lehre1322.

34 Da aber1161 die Pharisäer5330 höreten, daß3754 er846 den Sadduzäern4523 das Maul gestopft5392 hatte191, versammelten sie sich4863.

35 Und2532 einer1520 unter1537 ihnen846, ein Schriftgelehrter3544, versuchte ihn3985 und846 sprach3004:

36 Meister1320, welches4169 ist das vornehmste3173 Gebot1785 im1722 Gesetz3551?

37 JEsus2424 aber1161 sprach2036 zu1722 ihm846: Du4675 sollst lieben25 GOtt2316, deinen4675 HErrn2962, von1722 ganzem3650 Herzen2588, von1722 ganzer3650 See LE5590 und2532 von ganzem3650 Gemüt.

38 Dies3778 ist2076 das vornehmste4413 und2532 größte3173 Gebot1785.

39 Das andere1208 aber1161 ist dem846 gleich3664: Du sollst deinen4675 Nächsten4139 lieben25 wie5613 dich4572 selbst.

40 In1722 diesen5025 zweien1417 Geboten1785 hanget das ganze3650 Gesetz3551 und2532 die Propheten4396.

41 Da nun die846 Pharisäer5330 beieinander waren4863, fragte1905 sie1161 JEsus2424

42 und sprach3004: Wie5101 dünket euch5213 um4012 Christus5547? Wes Sohn ist2076 er846? Sie sprachen3004: Davids1138.

43 Er846 sprach3004 zu1722 ihnen: Wie4459 nennet ihn denn3767 David1138 im Geist4151 einen HErrn2962, da er sagt3004:

44 Der HErr2962 hat gesagt2036 zu meinem3450 HErrn2962: Setze2521 dich4675 zu meiner3450 Rechten1188, bis daß ich302 lege5087 deine4675 Feinde2190 zum1537 Schemel deiner Füße4228.

45 So nun3767 David1138 ihn846 einen HErrn2962 nennet, wie4459 ist2564 er846 denn1487 sein2076 Sohn?

46 Und2532 niemand3762 konnte1410 ihm846 ein Wort3056 antworten611, und durfte auch3761 niemand5100 von575 dem1565 Tage2250 an hinfort3765 ihn846 fragen1905.

Вiд Матвiя

Розділ 22

1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:

2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.

3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.

4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“

5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.

6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.

7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.

9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.

10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.

11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,

12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав.

13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.

14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.

15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.

16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.

17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“

18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?

19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.

20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“

21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.

22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

23 Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,

24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.

25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.

26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.

27 А по всіх вмерла й жінка.

28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.

29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.

30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.

31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:

32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.

33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.

34 Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.

35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:

36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“

37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.

38 Це найбільша й найперша заповідь.

39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.

40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.

41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ Вони Йому кажуть: „Давидів“.

43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.

45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“

46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

Das Evangelium nach Matthäus

Kapitel 22

Вiд Матвiя

Розділ 22

1 Und2532 JEsus2424 antwortete611 und redete3004 abermal durch Gleichnisse3850 zu1722 ihnen846 und sprach2036:

1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:

2 Das932 Himmelreich3772 ist3666 gleich einem444 Könige935, der3748 seinem Sohne Hochzeit1062 machte4160.

2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.

3 Und2532 sandte649 seine Knechte1401 aus, daß sie die Gäste2564 zur1519 Hochzeit1062 riefen; und2532 sie wollten2309 nicht3756 kommen2064.

3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.

4 Abermal sandte649 er andere243 Knechte1401 aus und2532 sprach3004: Saget2036 den Gästen2564: Siehe2400, meine3450 Mahlzeit712 habe ich bereitet2090, meine Ochsen5022 und2532 mein3450 Mastvieh4619 ist3825 geschlachtet2380 und alles3956 bereit2092; kommet1205 zur1519 Hochzeit1062!

4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“

5 Aber1161 sie1161 verachteten272 das und3303 gingen565 hin, einer auf1519 seinen2398 Acker68, der andere zu1519 seiner Hantierung1711.

5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.

6 Etliche3062 aber1161 griffen2902 seine846 Knechte1401, höhneten und2532 töteten615 sie5195.

6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.

7 Da das der1565 König935 hörete, ward er zornig3710 und1161 schickte3992 seine846 Heere4753 aus und2532 brachte diese Mörder5406 um622 und2532 zündete1714 ihre Stadt4172 an.

7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

8 Da5119 sprach3004 er zu seinen Knechten: Die Hochzeit1062 ist2076 zwar bereit2092, aber1161 die Gäste2564 waren2258 es nicht3756 wert514.

8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.

9 Darum3767 gehet hin4198 auf1909 die Straßen3598 und2532 ladet2564 zur1519 Hochzeit1062, wen ihr302 findet2147.

9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.

10 Und2532 die1565 Knechte1401 gingen aus1831 auf1519 die Straßen3598 und5037 brachten zusammen4863, wen sie3745 fanden2147, Böse4190 und2532 Gute18. Und2532 die Tische1062 wurden alle3956 voll4130.

10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.

11 Da1563 ging1525 der König935 hinein1525, die Gäste345 zu besehen2300, und1161 sah1492 allda einen Menschen444, der hatte kein3756 hochzeitlich Kleid1062 an1746,

11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,

12 und2532 sprach3004 zu ihm: Freund2083, wie4459 bist du5602 hereinkommen und hast doch kein3361 hochzeitlich Kleid1062 an2192? Er846 aber1161 verstummte5392.

12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав.

13 Da5119 sprach2036 der König935 zu seinen846 Dienern1249: Bindet1210 ihm846 Hände5495 und2532 Füße4228 und2532 werfet ihn1544 in1519 die äußerste Finsternis1857 hinaus; da1563 wird sein2071 Heulen2805 und2532 Zähneklappen1030;

13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.

14 denn1063 viele4183 sind1526 berufen2822, aber1161 wenige3641 sind auserwählet.

14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.

15 Da5119 gingen die Pharisäer5330 hin4198 und hielten2983 einen Rat4824, wie3704 sie846 ihn fingen3802 in1722 seiner Rede3056.

15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.

16 Und2532 sandten zu649 ihm ihre Jünger3101 samt des846 Herodes Dienern2265 und2532 sprachen3004: Meister1320, wir wissen, daß3754 du4671 wahrhaftig227 bist1488 und lehrest1321 den444 Weg3598 Gottes2316 recht und fragest nach3326 niemand3762; denn1063 du achtest991 nicht3756 das1492 Ansehen der1722 Menschen4383.

16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.

17 Darum3767 sage2036 uns2254, was5101 dünket dich4671? Ist‘s recht1832, daß man dem Kaiser2541 Zins2778 gebe1325, oder2228 nicht3756?

17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“

18 Da nun1161 JEsus2424 merkte ihre Schalkheit4189, sprach2036 er: Ihr1097 Heuchler5273, was5101 versuchet3985 ihr846 mich3165?

18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?

19 Weiset1925 mir3427 die Zinsmünze2778! Und1161 sie846 reichten4374 ihm einen Groschen1220 dar.

19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.

20 Und2532 er846 sprach3004 zu5101 ihnen: Wes ist das3778 Bild1504 und2532 die Überschrift1923?

20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“

21 Sie sprachen3004 zu ihm: Des846 Kaisers2541. Da5119 sprach3004 er846 zu ihnen: So3767 gebet591 dem3588 Kaiser, was3588 des Kaisers2541 ist, und2532 GOtt2316, was Gottes2316 ist.

21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.

22 Da sie846 das höreten, verwunderten2296 sie sich863 und2532 ließen ihn und2532 gingen565 davon.

22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

23 An demselbigen Tage2250 traten zu4334 ihm846 die1565 Sadduzäer4523, die3588 da halten3004, es sei1511 kein3361 Auferstehen386, und2532 fragten1905 ihn846

23 Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,

24 und2532 sprachen3004: Meister1320, Mose3475 hat2192 gesagt2036: So1437 einer5100 stirbt599 und hat nicht3361 Kinder5043, so soll sein846 Bruder80 sein846 Weib1135 freien1918 und seinem Bruder80 Samen4690 erwecken450.

24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.

25 Nun sind bei3844 uns2254 gewesen sieben2033 Brüder80. Der erste4413 freiete und1161 starb5053, und2532 dieweil er2258 nicht2532 Samen4690 hatte1060, ließ863 er sein2192 Weib1135 seinem Bruder80.

25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.

26 Desselbengleichen der3668 andere1208 und2532 der dritte5154 bis2193 an den siebenten2033.

26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.

27 Zuletzt5305 nach allen starb599 auch1161 das3956 Weib1135.

27 А по всіх вмерла й жінка.

28 Nun3767 in1722 der Auferstehung386, wessen Weib1135 wird sie846 sein2071 unter den5101 sieben2033? Sie haben2192 sie ja alle3956 gehabt.

28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.

29 JEsus2424 aber1161 antwortete611 und sprach2036 zu ihnen: Ihr846 irret4105 und wisset1492 die Schrift1124 nicht3361 noch3366 die Kraft1411 Gottes2316.

29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.

30 In1722 der Auferstehung386 werden1060 sie weder3777 freien noch3777 sich freien lassen1547, sondern235 sie sind1526 gleich wie5613 die Engel32 Gottes2316 im1722 Himmel3772.

30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.

31 Habt ihr aber1161 nicht3756 gelesen314 von4012 der5259 Toten3498 Auferstehung386, das3588 euch5213 gesagt ist314 von GOtt2316, da er spricht3004:

31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:

32 Ich1473 bin1510 der GOtt2316 Abrahams11 und2532 der GOtt2316 Isaaks2464 und2532 der GOtt2316 Jakobs2384? GOtt2316 aber ist2076 nicht3756 ein GOtt2316 der Toten3498, sondern235 der Lebendigen2198.

32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.

33 Und2532 da solches das Volk3793 hörete, entsetzten1605 sie sich über1909 seine846 Lehre1322.

33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.

34 Da aber1161 die Pharisäer5330 höreten, daß3754 er846 den Sadduzäern4523 das Maul gestopft5392 hatte191, versammelten sie sich4863.

34 Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.

35 Und2532 einer1520 unter1537 ihnen846, ein Schriftgelehrter3544, versuchte ihn3985 und846 sprach3004:

35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:

36 Meister1320, welches4169 ist das vornehmste3173 Gebot1785 im1722 Gesetz3551?

36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“

37 JEsus2424 aber1161 sprach2036 zu1722 ihm846: Du4675 sollst lieben25 GOtt2316, deinen4675 HErrn2962, von1722 ganzem3650 Herzen2588, von1722 ganzer3650 See LE5590 und2532 von ganzem3650 Gemüt.

37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.

38 Dies3778 ist2076 das vornehmste4413 und2532 größte3173 Gebot1785.

38 Це найбільша й найперша заповідь.

39 Das andere1208 aber1161 ist dem846 gleich3664: Du sollst deinen4675 Nächsten4139 lieben25 wie5613 dich4572 selbst.

39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.

40 In1722 diesen5025 zweien1417 Geboten1785 hanget das ganze3650 Gesetz3551 und2532 die Propheten4396.

40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.

41 Da nun die846 Pharisäer5330 beieinander waren4863, fragte1905 sie1161 JEsus2424

41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

42 und sprach3004: Wie5101 dünket euch5213 um4012 Christus5547? Wes Sohn ist2076 er846? Sie sprachen3004: Davids1138.

42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ Вони Йому кажуть: „Давидів“.

43 Er846 sprach3004 zu1722 ihnen: Wie4459 nennet ihn denn3767 David1138 im Geist4151 einen HErrn2962, da er sagt3004:

43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

44 Der HErr2962 hat gesagt2036 zu meinem3450 HErrn2962: Setze2521 dich4675 zu meiner3450 Rechten1188, bis daß ich302 lege5087 deine4675 Feinde2190 zum1537 Schemel deiner Füße4228.

44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.

45 So nun3767 David1138 ihn846 einen HErrn2962 nennet, wie4459 ist2564 er846 denn1487 sein2076 Sohn?

45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“

46 Und2532 niemand3762 konnte1410 ihm846 ein Wort3056 antworten611, und durfte auch3761 niemand5100 von575 dem1565 Tage2250 an hinfort3765 ihn846 fragen1905.

46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

1.0x