Genesis

Chapter 42

1 Now when Jacob3290 saw7200 that there was corn7668 in Egypt,4714 Jacob3290 said559 to his sons,1121 Why4100 do you look7200 one on another?

2 And he said,559 Behold,2009 I have heard8085 that there is corn7668 in Egypt:4714 get3381 you down3381 thither,8033 and buy7666 for us from there;8033 that we may live,2421 and not die.4191

3 And Joseph's3130 ten6235 brothers251 went3381 down3381 to buy7666 corn1250 in Egypt.4714

4 But Benjamin,1144 Joseph's3130 brother,251 Jacob3290 sent7971 not with his brothers;251 for he said,559 Lest6435 peradventure mischief611 befall7122 him.

5 And the sons1121 of Israel3478 came935 to buy7666 corn among8432 those that came:935 for the famine7458 was in the land776 of Canaan.3667

6 And Joseph3130 was the governor7989 over5921 the land,776 and he it was that sold7666 to all3605 the people5971 of the land:776 and Joseph's3130 brothers251 came,935 and bowed7812 down7812 themselves before him with their faces639 to the earth.776

7 And Joseph3130 saw7200 his brothers,251 and he knew5234 them, but made himself strange5234 to them, and spoke1696 roughly7186 to them; and he said559 to them, From where370 come935 you? And they said,559 From the land776 of Canaan3667 to buy7666 food.400

8 And Joseph3130 knew5234 his brothers,251 but they knew5234 not him.

9 And Joseph3130 remembered2142 the dreams2472 which834 he dreamed2492 of them, and said559 to them, You are spies;7270 to see7200 the nakedness6172 of the land776 you are come.935

10 And they said559 to him, No,3808 my lord,113 but to buy7666 food400 are your servants5650 come.935

11 We are all3605 one259 man's376 sons;1121 we are true3651 men, your servants5650 are no3808 spies.7270

12 And he said559 to them, No,3808 but to see7200 the nakedness6172 of the land776 you are come.935

13 And they said,559 Your servants5650 are twelve8147 6240 brothers,251 the sons1121 of one259 man376 in the land776 of Canaan;3667 and, behold,2009 the youngest6996 is this day3117 with our father,1 and one259 is not.

14 And Joseph3130 said559 to them, That is it that I spoke1696 to you, saying,559 You are spies:7270

15 Hereby2063 you shall be proved:974 By the life2416 of Pharaoh6547 you shall not go3318 forth3318 hence,2088 except518 your youngest6996 brother251 come935 here.

16 Send7971 one259 of you, and let him fetch3947 your brother,251 and you shall be kept631 in prison, that your words1697 may be proved,974 whether there be any truth571 in you: or else518 3808 by the life2416 of Pharaoh6547 surely you are spies.7270

17 And he put622 them all622 together into413 ward4929 three7969 days.3117

18 And Joseph3130 said559 to them the third7992 day,3117 This2063 do,6213 and live;2421 for I fear3373 God:430

19 If518 you be true3651 men, let one259 of your brothers251 be bound631 in the house1004 of your prison:4929 go3212 you, carry935 corn7668 for the famine7459 of your houses:1004

20 But bring935 your youngest6996 brother251 to me; so shall your words1697 be verified,539 and you shall not die.4191 And they did6213 so.3651

21 And they said559 one376 to another,251 We are truly61 guilty816 concerning5921 our brother,251 in that we saw7200 the anguish6869 of his soul,5315 when he sought2603 us, and we would not hear;8085 therefore5921 3651 is this2063 distress6869 come935 on us.

22 And Reuben7205 answered6030 them, saying,559 Spoke559 I not to you, saying,559 Do not sin2398 against the child;3206 and you would not hear?8085 therefore,1571 behold,2009 also1571 his blood1818 is required.1875

23 And they knew3045 not that Joseph3130 understood8085 them; for he spoke to them by an interpreter.3887

24 And he turned5437 himself about from them, and wept;1058 and returned7725 to them again,7725 and communed1696 with them, and took3947 from them Simeon,8095 and bound631 him before their eyes.5869

25 Then Joseph3130 commanded6680 to fill4390 their sacks8242 with corn,1250 and to restore7725 every man's376 money3701 into413 his sack,8242 and to give5414 them provision6720 for the way:1870 and thus3651 did6213 he to them.

26 And they laded5375 their asses2543 with the corn,7668 and departed3212 there.8033

27 And as one259 of them opened6605 his sack8242 to give5414 his ass2543 provender4554 in the inn,4411 he espied7200 his money;3701 for, behold,2009 it was in his sack's572 mouth.6310

28 And he said559 to his brothers,251 My money3701 is restored;7725 and, see,2009 it is even in my sack:572 and their heart3820 failed3318 them, and they were afraid,2729 saying559 one376 to another,251 What4100 is this2063 that God430 has done6213 to us?

29 And they came935 to Jacob3290 their father1 to the land776 of Canaan,3667 and told5046 him all3605 that befell7136 to them; saying,559

30 The man,376 who is the lord113 of the land,776 spoke1696 roughly7186 to us, and took5414 us for spies7270 of the country.776

31 And we said559 to him, We are true3651 men; we are no3808 spies:7270

32 We be twelve8147 6240 brothers,251 sons1121 of our father;1 one259 is not, and the youngest6996 is this day3117 with our father1 in the land776 of Canaan.3667

33 And the man,376 the lord113 of the country,776 said559 to us, Hereby2063 shall I know3045 that you are true3651 men; leave5117 one259 of your brothers251 here with me, and take3947 food for the famine7459 of your households,1004 and be gone:3212

34 And bring935 your youngest6996 brother251 to me: then shall I know3045 that you are no3808 spies,7270 but that you are true3651 men: so will I deliver5414 you your brother,251 and you shall traffic5503 in the land.776

35 And it came1961 to pass as they emptied7324 their sacks,8242 that, behold,2009 every man's376 bundle6872 of money3701 was in his sack:8242 and when both they and their father1 saw7200 the bundles6872 of money,3701 they were afraid.3372

36 And Jacob3290 their father1 said559 to them, Me have you bereaved7921 of my children: Joseph3130 is not, and Simeon8095 is not, and you will take3947 Benjamin1144 away: all3605 these things are against5921 me.

37 And Reuben7205 spoke559 to his father,1 saying,559 Slay4191 my two8147 sons,1121 if I bring935 him not to you: deliver5414 him into5921 my hand,3027 and I will bring7725 him to you again.7725

38 And he said,559 My son1121 shall not go3381 down with you; for his brother251 is dead,4191 and he is left7604 alone:905 if mischief611 befall7122 him by the way1870 in the which834 you go,3212 then shall you bring3381 down3381 my gray7872 hairs with sorrow3015 to the grave.7585

Буття

Розділ 42

1 А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: „Пощо ви споглядаєте один на о́дного?“

2 І сказав він: „Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, — і будемо жити, і не помремо“.

3 І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту.

4 А Веніями́на, Йо́сипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: „Щоб не спіткало його яке нещастя!“

5 І прибули Ізра́їлеві сини купити хліба разом з іншими, що прихо́дили, бо був голод у Краї ханаанськім.

6 А Йосип — він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули́ Йо́сипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.

7 І побачив Йо́сип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: „Звідкіля прибули́ ви?“ А вони відказали: „З ханаанського Кра́ю купити їжі“.

8 І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його.

9 І згадав Йосип сни, що про них йому снились були́. І сказав він до них: „Ви шпигуни́! Ви́ прибули́ підглянути слабі місця цієї землі“.

10 А вони відказали йому: „Ні, пане мій, а раби твої прибули́ купити їжі.

11 Ми всі — сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були́ шпигунами!“

12 Він же промовив до них: „Ні, — бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!“

13 А вони відказали: „Дванадцятеро твоїх рабів — брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема“.

14 І промовив їм Йо́сип: „Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни.

15 Оцим ви будете ви́пробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не при́йде сюди наймолодший ваш брат!

16 Пошліть з-поміж себе одно́го, і нехай ві́зьме вашого брата, а ви бу́дете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, — клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!“

17 І він забрав їх під варту на три дні.

18 А третього дня Йо́сип промовив до них: „Зробіть це — і живіть. Я Бога боюся,

19 якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів.

20 А свого наймолодшого брата приведіть до мене, — і бу́дуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте“. І вони зробили так.

21 І говорили вони один о́дному: „Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали. Тому то прийшло це нещастя на нас!“

22 І відповів їм Руви́м, говорячи: „Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хло́пця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається“

23 А вони не знали, що Йо́сип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.

24 А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симео́на, та й зв'язав його на їхніх очах.

25 А Йосип наказав, щоб напо́внили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так.

26 І поне́сли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти.

27 І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, — а воно ось в отворі мішка його!

28 І сказав він братам своїм: „Повернене срібло моє, — і ось воно в мішку моїм!“ І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до о́дного: „Що́ це Бог нам зробив?“

29 І прибули вони до Якова, батька свого, до Кра́ю ханаанського, і розповіли́ йому все, що́ їх спіткало було, говорячи:

30 „Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю.

31 А ми сказали йому: „Ми правдиві, — не були ми шпигунами!

32 Ми дванадцятеро братів, сини нашого ба́тька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї“.

33 І сказав до нас муж той, пан того кра́ю: „З того пізна́ю, що правдиві ви, — зоста́вте зо мною одно́го вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть.

34 І приведіть до мене брата вашого найменшого, і бу́ду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете перехо́дити цей край для купівлі.“

35 І сталося, — вони випоро́жнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, — і полякались.

36 І сказав до них Яків, їх батько: „Ви позбавили мене дітей, — Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!“

37 І промовив Руви́м до батька свого, кажучи: „Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе“.

38 А той відказав: „Не зі́йде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шео́лу!“

Genesis

Chapter 42

Буття

Розділ 42

1 Now when Jacob3290 saw7200 that there was corn7668 in Egypt,4714 Jacob3290 said559 to his sons,1121 Why4100 do you look7200 one on another?

1 А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: „Пощо ви споглядаєте один на о́дного?“

2 And he said,559 Behold,2009 I have heard8085 that there is corn7668 in Egypt:4714 get3381 you down3381 thither,8033 and buy7666 for us from there;8033 that we may live,2421 and not die.4191

2 І сказав він: „Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, — і будемо жити, і не помремо“.

3 And Joseph's3130 ten6235 brothers251 went3381 down3381 to buy7666 corn1250 in Egypt.4714

3 І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту.

4 But Benjamin,1144 Joseph's3130 brother,251 Jacob3290 sent7971 not with his brothers;251 for he said,559 Lest6435 peradventure mischief611 befall7122 him.

4 А Веніями́на, Йо́сипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: „Щоб не спіткало його яке нещастя!“

5 And the sons1121 of Israel3478 came935 to buy7666 corn among8432 those that came:935 for the famine7458 was in the land776 of Canaan.3667

5 І прибули Ізра́їлеві сини купити хліба разом з іншими, що прихо́дили, бо був голод у Краї ханаанськім.

6 And Joseph3130 was the governor7989 over5921 the land,776 and he it was that sold7666 to all3605 the people5971 of the land:776 and Joseph's3130 brothers251 came,935 and bowed7812 down7812 themselves before him with their faces639 to the earth.776

6 А Йосип — він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули́ Йо́сипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.

7 And Joseph3130 saw7200 his brothers,251 and he knew5234 them, but made himself strange5234 to them, and spoke1696 roughly7186 to them; and he said559 to them, From where370 come935 you? And they said,559 From the land776 of Canaan3667 to buy7666 food.400

7 І побачив Йо́сип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: „Звідкіля прибули́ ви?“ А вони відказали: „З ханаанського Кра́ю купити їжі“.

8 And Joseph3130 knew5234 his brothers,251 but they knew5234 not him.

8 І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його.

9 And Joseph3130 remembered2142 the dreams2472 which834 he dreamed2492 of them, and said559 to them, You are spies;7270 to see7200 the nakedness6172 of the land776 you are come.935

9 І згадав Йосип сни, що про них йому снились були́. І сказав він до них: „Ви шпигуни́! Ви́ прибули́ підглянути слабі місця цієї землі“.

10 And they said559 to him, No,3808 my lord,113 but to buy7666 food400 are your servants5650 come.935

10 А вони відказали йому: „Ні, пане мій, а раби твої прибули́ купити їжі.

11 We are all3605 one259 man's376 sons;1121 we are true3651 men, your servants5650 are no3808 spies.7270

11 Ми всі — сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були́ шпигунами!“

12 And he said559 to them, No,3808 but to see7200 the nakedness6172 of the land776 you are come.935

12 Він же промовив до них: „Ні, — бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!“

13 And they said,559 Your servants5650 are twelve8147 6240 brothers,251 the sons1121 of one259 man376 in the land776 of Canaan;3667 and, behold,2009 the youngest6996 is this day3117 with our father,1 and one259 is not.

13 А вони відказали: „Дванадцятеро твоїх рабів — брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема“.

14 And Joseph3130 said559 to them, That is it that I spoke1696 to you, saying,559 You are spies:7270

14 І промовив їм Йо́сип: „Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни.

15 Hereby2063 you shall be proved:974 By the life2416 of Pharaoh6547 you shall not go3318 forth3318 hence,2088 except518 your youngest6996 brother251 come935 here.

15 Оцим ви будете ви́пробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не при́йде сюди наймолодший ваш брат!

16 Send7971 one259 of you, and let him fetch3947 your brother,251 and you shall be kept631 in prison, that your words1697 may be proved,974 whether there be any truth571 in you: or else518 3808 by the life2416 of Pharaoh6547 surely you are spies.7270

16 Пошліть з-поміж себе одно́го, і нехай ві́зьме вашого брата, а ви бу́дете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, — клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!“

17 And he put622 them all622 together into413 ward4929 three7969 days.3117

17 І він забрав їх під варту на три дні.

18 And Joseph3130 said559 to them the third7992 day,3117 This2063 do,6213 and live;2421 for I fear3373 God:430

18 А третього дня Йо́сип промовив до них: „Зробіть це — і живіть. Я Бога боюся,

19 If518 you be true3651 men, let one259 of your brothers251 be bound631 in the house1004 of your prison:4929 go3212 you, carry935 corn7668 for the famine7459 of your houses:1004

19 якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів.

20 But bring935 your youngest6996 brother251 to me; so shall your words1697 be verified,539 and you shall not die.4191 And they did6213 so.3651

20 А свого наймолодшого брата приведіть до мене, — і бу́дуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте“. І вони зробили так.

21 And they said559 one376 to another,251 We are truly61 guilty816 concerning5921 our brother,251 in that we saw7200 the anguish6869 of his soul,5315 when he sought2603 us, and we would not hear;8085 therefore5921 3651 is this2063 distress6869 come935 on us.

21 І говорили вони один о́дному: „Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали. Тому то прийшло це нещастя на нас!“

22 And Reuben7205 answered6030 them, saying,559 Spoke559 I not to you, saying,559 Do not sin2398 against the child;3206 and you would not hear?8085 therefore,1571 behold,2009 also1571 his blood1818 is required.1875

22 І відповів їм Руви́м, говорячи: „Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хло́пця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається“

23 And they knew3045 not that Joseph3130 understood8085 them; for he spoke to them by an interpreter.3887

23 А вони не знали, що Йо́сип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.

24 And he turned5437 himself about from them, and wept;1058 and returned7725 to them again,7725 and communed1696 with them, and took3947 from them Simeon,8095 and bound631 him before their eyes.5869

24 А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симео́на, та й зв'язав його на їхніх очах.

25 Then Joseph3130 commanded6680 to fill4390 their sacks8242 with corn,1250 and to restore7725 every man's376 money3701 into413 his sack,8242 and to give5414 them provision6720 for the way:1870 and thus3651 did6213 he to them.

25 А Йосип наказав, щоб напо́внили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так.

26 And they laded5375 their asses2543 with the corn,7668 and departed3212 there.8033

26 І поне́сли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти.

27 And as one259 of them opened6605 his sack8242 to give5414 his ass2543 provender4554 in the inn,4411 he espied7200 his money;3701 for, behold,2009 it was in his sack's572 mouth.6310

27 І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, — а воно ось в отворі мішка його!

28 And he said559 to his brothers,251 My money3701 is restored;7725 and, see,2009 it is even in my sack:572 and their heart3820 failed3318 them, and they were afraid,2729 saying559 one376 to another,251 What4100 is this2063 that God430 has done6213 to us?

28 І сказав він братам своїм: „Повернене срібло моє, — і ось воно в мішку моїм!“ І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до о́дного: „Що́ це Бог нам зробив?“

29 And they came935 to Jacob3290 their father1 to the land776 of Canaan,3667 and told5046 him all3605 that befell7136 to them; saying,559

29 І прибули вони до Якова, батька свого, до Кра́ю ханаанського, і розповіли́ йому все, що́ їх спіткало було, говорячи:

30 The man,376 who is the lord113 of the land,776 spoke1696 roughly7186 to us, and took5414 us for spies7270 of the country.776

30 „Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю.

31 And we said559 to him, We are true3651 men; we are no3808 spies:7270

31 А ми сказали йому: „Ми правдиві, — не були ми шпигунами!

32 We be twelve8147 6240 brothers,251 sons1121 of our father;1 one259 is not, and the youngest6996 is this day3117 with our father1 in the land776 of Canaan.3667

32 Ми дванадцятеро братів, сини нашого ба́тька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї“.

33 And the man,376 the lord113 of the country,776 said559 to us, Hereby2063 shall I know3045 that you are true3651 men; leave5117 one259 of your brothers251 here with me, and take3947 food for the famine7459 of your households,1004 and be gone:3212

33 І сказав до нас муж той, пан того кра́ю: „З того пізна́ю, що правдиві ви, — зоста́вте зо мною одно́го вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть.

34 And bring935 your youngest6996 brother251 to me: then shall I know3045 that you are no3808 spies,7270 but that you are true3651 men: so will I deliver5414 you your brother,251 and you shall traffic5503 in the land.776

34 І приведіть до мене брата вашого найменшого, і бу́ду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете перехо́дити цей край для купівлі.“

35 And it came1961 to pass as they emptied7324 their sacks,8242 that, behold,2009 every man's376 bundle6872 of money3701 was in his sack:8242 and when both they and their father1 saw7200 the bundles6872 of money,3701 they were afraid.3372

35 І сталося, — вони випоро́жнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, — і полякались.

36 And Jacob3290 their father1 said559 to them, Me have you bereaved7921 of my children: Joseph3130 is not, and Simeon8095 is not, and you will take3947 Benjamin1144 away: all3605 these things are against5921 me.

36 І сказав до них Яків, їх батько: „Ви позбавили мене дітей, — Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!“

37 And Reuben7205 spoke559 to his father,1 saying,559 Slay4191 my two8147 sons,1121 if I bring935 him not to you: deliver5414 him into5921 my hand,3027 and I will bring7725 him to you again.7725

37 І промовив Руви́м до батька свого, кажучи: „Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе“.

38 And he said,559 My son1121 shall not go3381 down with you; for his brother251 is dead,4191 and he is left7604 alone:905 if mischief611 befall7122 him by the way1870 in the which834 you go,3212 then shall you bring3381 down3381 my gray7872 hairs with sorrow3015 to the grave.7585

38 А той відказав: „Не зі́йде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шео́лу!“