PsalmsPsalm 139 |
|
1 O LORD, thou hast searched me and known me. |
|
2 Thou knowest my downsitting and mine uprising, thou understandest my thoughts from above. |
|
3 Thou knowest my way and my paths, and art acquainted with all my ways. |
|
4 For if there is deception in my tongue, lo, O LORD, thou knowest it altogether. |
|
5 From the beginning to the end, thou knowest me, O LORD, for thou hast formed and laid thy hand upon me. |
|
6 Such knowledge is too wonderful for me; it is high, I cannot attain unto it. |
|
7 Whither shall I go from thy Spirit? or whither shall I flee from thy presence? |
|
8 If I ascend into heaven, thou art there; if I descend into Sheol, behold, thou art there also. |
|
9 If I lift up my wings like those of an eagle, and dwell in the uttermost parts of the sea, |
|
10 Even there also shall thy hand lead me, and thy right hand shall hold me. |
|
11 If I say, Surely the darkness shall be as light upon me; even the night shall be light before my face. |
|
12 The darkness shall not be dark to thee; but the night shines as the day; the darkness and the light are both alike to thee. |
|
13 For thou hast made my heart; thou hast accepted me from my mother's womb. |
|
14 I will praise thee, because of the wonders which thou hast done; marvellous are thy works; and that my soul knows right well. |
|
15 My substance was not hid from thee, when I was made in secret, and marvellously wrought in the lowest parts of the earth. |
|
16 Thine eyes did see my substance, yet being imperfect; and upon thy en_lbp_books all these things were written, even before day was and man was brought into existence. |
|
17 How precious also are thy mercies to me, O God! How great is the sum of them? |
|
18 If I should count the best of them, they are more in number than the grains of sand; when I awake I am still with thee. |
|
19 Surely thou wilt slay the wicked, O God; depart from me therefore, you bloody men. |
|
20 For they speak against thee, and have taken thy city without cause. |
|
21 I hate them, O LORD, who hate thee; and I am grieved with those who rise up against thee. |
|
22 I hate them with perfect hatred; I count them mine enemies. |
|
23 Search me, O God, and know my heart; try me, and know my ways, |
|
24 And see if there be any wicked way in me, and lead me in the way everlasting. |
ПсалмиПсалом 139 |
|
1 |
|
2 Ви́зволь мене від люди́ни лихо́ї, о Господи, бережи мене від наси́льника, |
|
3 що в серці своїм замишляють злі речі, що ві́йни щодня виклика́ють! |
|
4 Вони го́стрять свого язика́, як той вуж, отру́та гадю́ча під їхніми у́стами! Се́ла. |
|
5 Пильнуй мене, Господи, від рук нечести́вого, бережи мене від наси́льника, що заду́мали сто́пи мої захита́ти» |
|
6 Чванли́ві сховали на мене тене́та та шну́ри, розтягли́ свою сі́тку при сте́жці, сільця́ розмістили на ме́не! Се́ла. |
|
7 Я сказав Господе́ві: „Ти Бог мій, — почуй же, о Господи, голос блага́ння мого!“ |
|
8 Господи, Владико мій, сило мого спасі́ння, що в день бо́ю покрив мою го́лову, — |
|
9 не виконай, Господи, бажань безбожного, не здійсни́ його за́думу! Се́ла. |
|
10 Бода́й голови́ не підне́сли всі ті, хто мене оточи́в, бодай зло їхніх уст їх покрило! |
|
11 Хай при́сок на них упаде́, нехай кине Він їх до огню́, до прова́лля, щоб не встали вони! |
|
12 Злоязи́чна люди́на — щоб міцно́ю вона не була́ на землі, люди́на насильства — бодай лихо спійма́ло її, щоб попхну́ти на поги́біль! |
|
13 Я знаю, що зробить Господь правосу́ддя убогому, при́суд правдивий для бідних, — |
|
14 тільки праведні дя́кувати будуть Іме́нню Твоєму, невинні сидітимуть перед обличчям Твоїм! |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
PsalmsPsalm 139 |
ПсалмиПсалом 139 |
|
1 O LORD, thou hast searched me and known me. |
1 |
|
2 Thou knowest my downsitting and mine uprising, thou understandest my thoughts from above. |
2 Ви́зволь мене від люди́ни лихо́ї, о Господи, бережи мене від наси́льника, |
|
3 Thou knowest my way and my paths, and art acquainted with all my ways. |
3 що в серці своїм замишляють злі речі, що ві́йни щодня виклика́ють! |
|
4 For if there is deception in my tongue, lo, O LORD, thou knowest it altogether. |
4 Вони го́стрять свого язика́, як той вуж, отру́та гадю́ча під їхніми у́стами! Се́ла. |
|
5 From the beginning to the end, thou knowest me, O LORD, for thou hast formed and laid thy hand upon me. |
5 Пильнуй мене, Господи, від рук нечести́вого, бережи мене від наси́льника, що заду́мали сто́пи мої захита́ти» |
|
6 Such knowledge is too wonderful for me; it is high, I cannot attain unto it. |
6 Чванли́ві сховали на мене тене́та та шну́ри, розтягли́ свою сі́тку при сте́жці, сільця́ розмістили на ме́не! Се́ла. |
|
7 Whither shall I go from thy Spirit? or whither shall I flee from thy presence? |
7 Я сказав Господе́ві: „Ти Бог мій, — почуй же, о Господи, голос блага́ння мого!“ |
|
8 If I ascend into heaven, thou art there; if I descend into Sheol, behold, thou art there also. |
8 Господи, Владико мій, сило мого спасі́ння, що в день бо́ю покрив мою го́лову, — |
|
9 If I lift up my wings like those of an eagle, and dwell in the uttermost parts of the sea, |
9 не виконай, Господи, бажань безбожного, не здійсни́ його за́думу! Се́ла. |
|
10 Even there also shall thy hand lead me, and thy right hand shall hold me. |
10 Бода́й голови́ не підне́сли всі ті, хто мене оточи́в, бодай зло їхніх уст їх покрило! |
|
11 If I say, Surely the darkness shall be as light upon me; even the night shall be light before my face. |
11 Хай при́сок на них упаде́, нехай кине Він їх до огню́, до прова́лля, щоб не встали вони! |
|
12 The darkness shall not be dark to thee; but the night shines as the day; the darkness and the light are both alike to thee. |
12 Злоязи́чна люди́на — щоб міцно́ю вона не була́ на землі, люди́на насильства — бодай лихо спійма́ло її, щоб попхну́ти на поги́біль! |
|
13 For thou hast made my heart; thou hast accepted me from my mother's womb. |
13 Я знаю, що зробить Господь правосу́ддя убогому, при́суд правдивий для бідних, — |
|
14 I will praise thee, because of the wonders which thou hast done; marvellous are thy works; and that my soul knows right well. |
14 тільки праведні дя́кувати будуть Іме́нню Твоєму, невинні сидітимуть перед обличчям Твоїм! |
|
15 My substance was not hid from thee, when I was made in secret, and marvellously wrought in the lowest parts of the earth. |
15 |
|
16 Thine eyes did see my substance, yet being imperfect; and upon thy en_lbp_books all these things were written, even before day was and man was brought into existence. |
16 |
|
17 How precious also are thy mercies to me, O God! How great is the sum of them? |
17 |
|
18 If I should count the best of them, they are more in number than the grains of sand; when I awake I am still with thee. |
18 |
|
19 Surely thou wilt slay the wicked, O God; depart from me therefore, you bloody men. |
19 |
|
20 For they speak against thee, and have taken thy city without cause. |
20 |
|
21 I hate them, O LORD, who hate thee; and I am grieved with those who rise up against thee. |
21 |
|
22 I hate them with perfect hatred; I count them mine enemies. |
22 |
|
23 Search me, O God, and know my heart; try me, and know my ways, |
23 |
|
24 And see if there be any wicked way in me, and lead me in the way everlasting. |
24 |