Книга пророка ИезекииляГлава 34 |
|
1 |
|
2 «Смертный человек, изреки пророчество о пастырях Израиля, возвести им, что говорит Владыка ГОСПОДЬ: „Горе пастырям Израиля, которые пасут самих себя! Не стадо ли должны пасти пастыри? |
|
3 Вы насыщаетесь молоком, в одежды из шерсти одеваетесь, закалываете откормленных овец — а стада Моего не пасете. |
|
4 Слабых не подкрепляете, больную овцу не лечите, раненую не перевязываете, заблудившуюся не возвращаете, потерявшуюся не ищете, но правите ими с насилием и жестокостью. |
|
5 Вот разбрелись овцы без пастыря и, рассеявшись, стали поживой диким зверям. |
|
6 Блуждает стадо Мое по всяким горам и высоким холмам, рассеялось по всей земле Мое стадо, и никто не ищет овец, никто не собирает“. |
|
7 |
|
8 Жив Я, — клятвенно заверяет Владыка ГОСПОДЬ, — за то, что у стада Моего не было пастыря и потому стало оно добычей и поживой диким зверям, за то, что пастыри Мои не искали овец Моих и самих себя пасли, а не стадо — |
|
9 за это слушайте, пастыри, слово ГОСПОДНЕ. |
|
10 „Я иду против пастырей, — говорит Владыка ГОСПОДЬ, — Я спрошу с них за Свое стадо, не доверю им впредь стада Своего, и не будут больше пастыри пасти самих себя; вырву овец Своих у них изо рта, и не будут более овцы Мои для них поживой!“ |
|
11 |
|
12 Как пастух собирает свое стадо, когда оно разбредется, так и Я отыщу овец Моего стада и выведу детей Своих отовсюду, куда бы они ни рассеялись в день туч и мглы густой. |
|
13 Я соберу их средь иных народов и выведу, соберу по странам и приведу их на собственную землю, Я Сам буду пасти их на горах израильских у ручьев и возле каждого селения в этой стране. |
|
14 На зеленых лугах буду пасти их, на высоких горах Израиля будет их пастбище. Будут лежать они на прекрасных пастбищах и пастись будут на тучных лугах в горах израильских. |
|
15 Я Сам буду пасти Своих овец и дам им покой, — это слово Владыки ГОСПОДА. — |
|
16 Потерявшуюся овцу отыщу, заблудившуюся возвращу, раненую перевяжу, больную подкреплю, а раскормленную и дерзкую истреблю. Буду пасти их справедливо!“ |
|
17 |
|
18 Разве мало вам, что вы пасетесь на обильном пастбище? Зачем же топчете копытами всё вокруг? Пьете вы чистую воду — зачем мутите копытами оставшуюся? |
|
19 Остальному Моему стаду приходится есть то, что вы потоптали копытами, и пить воду, которую вы замутили копытами вашими“. |
|
20 |
|
21 Толкаетесь вы плечами и боками, бодаете рогами слабых, прочь их гоните. |
|
22 Но Я спасу Моих овец, не будут они больше добычей, и Я буду судьей между ними“. |
|
23 |
|
24 Я, ГОСПОДЬ, буду их Богом, а слуга Мой Давид — их правителем“. Я, ГОСПОДЬ, изрек это. |
|
25 |
|
26 Я благословлю не только их, но и все окрестности вокруг Моего холма. Вовремя буду ниспосылать им дожди, дожди благословенные. |
|
27 Деревья станут изобиловать плодами, и земля будет давать богатый урожай. Безопасно будут они жить в своей стране и узнают, что Я — ГОСПОДЬ, когда Я сломаю ярмо, что у них на шее, и от поработителей освобожу их. |
|
28 Не будут они больше добычей народов, звери не будут больше нападать на них и пожирать. И будут они жить спокойно, никого не страшась. |
|
29 Что посадят, вырастет на славу, никто не умрет от голода в этой стране, и не придется больше им терпеть унижения от народов. |
|
30 И узнают они, что Я — ГОСПОДЬ, их Бог, что Я — с ними; а они, народ Израилев, — Мой народ, — провозглашает Владыка ГОСПОДЬ. — |
|
31 Вы — Мое стадо, стадо на пастбище Моем, вы — люди, а Я — Бог ваш», — таково слово Владыки ГОСПОДА. |
ЄзекiїльРозділ 34 |
|
1 |
|
2 „Сину лю́дський, пророкуй на Ізраїлевих па́стирів, пророкуй та й скажеш до них, до тих па́стирів: Так говорить Господь Бог: Горе Ізраїлевим па́стирям, які пасу́ть самих себе! Хіба ж не ота́ру повинні па́сти па́стирі? |
|
3 Жир ви їсте, та вовну вдяга́єте, ситу вівцю ріжете, але отари не пасе́те! |
|
4 Слаби́х не зміцняєте, а хворої не лікуєте, і пора́неної не перев'язуєте, споло́шеної не вертаєте, і заги́нулої не шукаєте, але пануєте над ними силою та жорсто́кістю! |
|
5 І порозпоро́шувалися вони з браку па́стиря, і стали за ї́жу для всякої польово́ї звірини́, і порозбіга́лися. |
|
6 Блукає ота́ра Моя по всіх го́рах та по всіх високих згі́р'ях, і по всій широкій землі розпоро́шена ота́ра Моя, і немає ніко́го, хто турбува́вся б про них, і немає ніко́го, хто б їх шукав! |
|
7 Тому, па́стирі, послухайте слова Господнього: |
|
8 Як живий Я, говорить Господь Бог, — за те, що ота́ра Моя поли́шена на здо́бич, і стала ота́ра Моя за їжу для всякої польово́ї звірини́ через брак па́стиря, і па́стирі Мої не шукають Моєї отари, а себе самих пасу́ть па́стирі Мої, а отари Моєї не пасу́ть, |
|
9 тому́, па́стирі, послухайте слова Господнього: |
|
10 Так говорить Господь Бог: Ось Я на тих па́стирів, і зажадаю з їхньої руки отари Моєї, і відірву́ їх від пасі́ння отари, і ті па́стирі не будуть уже па́сти сами́х себе, й Я врятую Свою отару з їхніх уст, і вони не будуть їм за ї́жу. |
|
11 |
|
12 Як пастух перегляда́є своє ста́до того дня, коли він серед своєї розпоро́шеної отари, так Я перегля́ну отару Свою, і вирятую їх зо всіх тих місць, куди вони були розпоро́шені за хма́рного та імли́стого дня. |
|
13 І ви́проваджу їх від народів, і позбираю їх із країв, і приведу́ їх до їхньої землі, і бу́ду їх па́сти на Ізраїлевих гора́х, при рі́чищах та по всіх осе́лях кра́ю. |
|
14 На пасови́щі доброму па́стиму їх, і на високих Ізраїлевих гора́х буде їхній ви́пас, — там вони будуть лежати на ви́пасі доброму, і випаса́тимуть сите пасови́ще на Ізраїлевих гора́х! |
|
15 Я буду па́сти отару Свою, і Я їх покладу́ на спочи́нок, говорить Господь Бог. |
|
16 Загинулу вівцю́ відшукаю, а споло́шену поверну́, а пора́нену перев'яжу́, а хвору зміцню́, а ситу та сильну погублю́, — буду па́сти її правосуддям! |
|
17 |
|
18 Чи мало вам того, що ви спа́суєте хороше пасови́ще, а решту ваших пасови́щ ви то́пчете своїми ногами? І воду чисту ви п'єте́, а позосталу ногами своїми каламу́тите? |
|
19 І отара Моя мусить випаса́ти пото́птане вашими нога́ми, і пити скаламу́чене вашими ногами! |
|
20 Тому так Господь Бог промовляє до них: Ось Я Сам і розсуджу́ між вівце́ю ситою й між вівцею худою. |
|
21 За те, що ви бо́ком і раме́ном попиха́єте, і рога́ми вашими ко́лете всіх слаби́х, аж поки не порозпоро́шуєте їх геть, |
|
22 то Я спасу́ отару Свою, і вона не буде вже за здо́бич, і Я розсуджу́ між вівцею та вівцею! |
|
23 І поставлю над ними одно́го па́стиря, і він буде їх па́сти, — раба Мого Давида, він їх буде па́сти, і він їм буде за па́стиря! |
|
24 А Я, Господь, буду їм Богом, а раб Мій Давид — кня́зем серед них. Я, Господь, це сказав! |
|
25 |
|
26 І вчиню́ їх та довкі́лля Мого взгір'я благослове́нням, і спущу́ дощ в його ча́сі, — будуть це дощі благослове́нні. |
|
27 І польове́ де́рево видасть свій плід, а земля видасть свій урожай, і будуть вони безпечні на своїй землі, і пізнають, що Я — Господь, коли зламаю зано́зи їхнього ярма́, і врятую їх від руки тих, хто їх понево́лив. |
|
28 І не бу́дуть уже вони за здо́бич для наро́дів, і звірина́ зе́мна не же́ртиме їх, і бу́дуть вони сидіти безпе́чно, і не буде ніко́го, хто б їх настраши́в. |
|
29 І ви́кохаю їм саджанця́ на славу, і не будуть вони вже за́брані голодом із землі, і не понесу́ть уже га́ньби наро́дів. |
|
30 І пізнають вони, що Я — Госпо́дь, Бог їхній, з ними, а вони — наро́д Мій, дім Ізраїлів, говорить Господь Бог. |
|
31 А ви — ота́ра Моя, отара Мого пасови́ська, ви — лю́ди, а Я — Бог ваш, говорить Господь Бог“. |
Книга пророка ИезекииляГлава 34 |
ЄзекiїльРозділ 34 |
|
1 |
1 |
|
2 «Смертный человек, изреки пророчество о пастырях Израиля, возвести им, что говорит Владыка ГОСПОДЬ: „Горе пастырям Израиля, которые пасут самих себя! Не стадо ли должны пасти пастыри? |
2 „Сину лю́дський, пророкуй на Ізраїлевих па́стирів, пророкуй та й скажеш до них, до тих па́стирів: Так говорить Господь Бог: Горе Ізраїлевим па́стирям, які пасу́ть самих себе! Хіба ж не ота́ру повинні па́сти па́стирі? |
|
3 Вы насыщаетесь молоком, в одежды из шерсти одеваетесь, закалываете откормленных овец — а стада Моего не пасете. |
3 Жир ви їсте, та вовну вдяга́єте, ситу вівцю ріжете, але отари не пасе́те! |
|
4 Слабых не подкрепляете, больную овцу не лечите, раненую не перевязываете, заблудившуюся не возвращаете, потерявшуюся не ищете, но правите ими с насилием и жестокостью. |
4 Слаби́х не зміцняєте, а хворої не лікуєте, і пора́неної не перев'язуєте, споло́шеної не вертаєте, і заги́нулої не шукаєте, але пануєте над ними силою та жорсто́кістю! |
|
5 Вот разбрелись овцы без пастыря и, рассеявшись, стали поживой диким зверям. |
5 І порозпоро́шувалися вони з браку па́стиря, і стали за ї́жу для всякої польово́ї звірини́, і порозбіга́лися. |
|
6 Блуждает стадо Мое по всяким горам и высоким холмам, рассеялось по всей земле Мое стадо, и никто не ищет овец, никто не собирает“. |
6 Блукає ота́ра Моя по всіх го́рах та по всіх високих згі́р'ях, і по всій широкій землі розпоро́шена ота́ра Моя, і немає ніко́го, хто турбува́вся б про них, і немає ніко́го, хто б їх шукав! |
|
7 |
7 Тому, па́стирі, послухайте слова Господнього: |
|
8 Жив Я, — клятвенно заверяет Владыка ГОСПОДЬ, — за то, что у стада Моего не было пастыря и потому стало оно добычей и поживой диким зверям, за то, что пастыри Мои не искали овец Моих и самих себя пасли, а не стадо — |
8 Як живий Я, говорить Господь Бог, — за те, що ота́ра Моя поли́шена на здо́бич, і стала ота́ра Моя за їжу для всякої польово́ї звірини́ через брак па́стиря, і па́стирі Мої не шукають Моєї отари, а себе самих пасу́ть па́стирі Мої, а отари Моєї не пасу́ть, |
|
9 за это слушайте, пастыри, слово ГОСПОДНЕ. |
9 тому́, па́стирі, послухайте слова Господнього: |
|
10 „Я иду против пастырей, — говорит Владыка ГОСПОДЬ, — Я спрошу с них за Свое стадо, не доверю им впредь стада Своего, и не будут больше пастыри пасти самих себя; вырву овец Своих у них изо рта, и не будут более овцы Мои для них поживой!“ |
10 Так говорить Господь Бог: Ось Я на тих па́стирів, і зажадаю з їхньої руки отари Моєї, і відірву́ їх від пасі́ння отари, і ті па́стирі не будуть уже па́сти сами́х себе, й Я врятую Свою отару з їхніх уст, і вони не будуть їм за ї́жу. |
|
11 |
11 |
|
12 Как пастух собирает свое стадо, когда оно разбредется, так и Я отыщу овец Моего стада и выведу детей Своих отовсюду, куда бы они ни рассеялись в день туч и мглы густой. |
12 Як пастух перегляда́є своє ста́до того дня, коли він серед своєї розпоро́шеної отари, так Я перегля́ну отару Свою, і вирятую їх зо всіх тих місць, куди вони були розпоро́шені за хма́рного та імли́стого дня. |
|
13 Я соберу их средь иных народов и выведу, соберу по странам и приведу их на собственную землю, Я Сам буду пасти их на горах израильских у ручьев и возле каждого селения в этой стране. |
13 І ви́проваджу їх від народів, і позбираю їх із країв, і приведу́ їх до їхньої землі, і бу́ду їх па́сти на Ізраїлевих гора́х, при рі́чищах та по всіх осе́лях кра́ю. |
|
14 На зеленых лугах буду пасти их, на высоких горах Израиля будет их пастбище. Будут лежать они на прекрасных пастбищах и пастись будут на тучных лугах в горах израильских. |
14 На пасови́щі доброму па́стиму їх, і на високих Ізраїлевих гора́х буде їхній ви́пас, — там вони будуть лежати на ви́пасі доброму, і випаса́тимуть сите пасови́ще на Ізраїлевих гора́х! |
|
15 Я Сам буду пасти Своих овец и дам им покой, — это слово Владыки ГОСПОДА. — |
15 Я буду па́сти отару Свою, і Я їх покладу́ на спочи́нок, говорить Господь Бог. |
|
16 Потерявшуюся овцу отыщу, заблудившуюся возвращу, раненую перевяжу, больную подкреплю, а раскормленную и дерзкую истреблю. Буду пасти их справедливо!“ |
16 Загинулу вівцю́ відшукаю, а споло́шену поверну́, а пора́нену перев'яжу́, а хвору зміцню́, а ситу та сильну погублю́, — буду па́сти її правосуддям! |
|
17 |
17 |
|
18 Разве мало вам, что вы пасетесь на обильном пастбище? Зачем же топчете копытами всё вокруг? Пьете вы чистую воду — зачем мутите копытами оставшуюся? |
18 Чи мало вам того, що ви спа́суєте хороше пасови́ще, а решту ваших пасови́щ ви то́пчете своїми ногами? І воду чисту ви п'єте́, а позосталу ногами своїми каламу́тите? |
|
19 Остальному Моему стаду приходится есть то, что вы потоптали копытами, и пить воду, которую вы замутили копытами вашими“. |
19 І отара Моя мусить випаса́ти пото́птане вашими нога́ми, і пити скаламу́чене вашими ногами! |
|
20 |
20 Тому так Господь Бог промовляє до них: Ось Я Сам і розсуджу́ між вівце́ю ситою й між вівцею худою. |
|
21 Толкаетесь вы плечами и боками, бодаете рогами слабых, прочь их гоните. |
21 За те, що ви бо́ком і раме́ном попиха́єте, і рога́ми вашими ко́лете всіх слаби́х, аж поки не порозпоро́шуєте їх геть, |
|
22 Но Я спасу Моих овец, не будут они больше добычей, и Я буду судьей между ними“. |
22 то Я спасу́ отару Свою, і вона не буде вже за здо́бич, і Я розсуджу́ між вівцею та вівцею! |
|
23 |
23 І поставлю над ними одно́го па́стиря, і він буде їх па́сти, — раба Мого Давида, він їх буде па́сти, і він їм буде за па́стиря! |
|
24 Я, ГОСПОДЬ, буду их Богом, а слуга Мой Давид — их правителем“. Я, ГОСПОДЬ, изрек это. |
24 А Я, Господь, буду їм Богом, а раб Мій Давид — кня́зем серед них. Я, Господь, це сказав! |
|
25 |
25 |
|
26 Я благословлю не только их, но и все окрестности вокруг Моего холма. Вовремя буду ниспосылать им дожди, дожди благословенные. |
26 І вчиню́ їх та довкі́лля Мого взгір'я благослове́нням, і спущу́ дощ в його ча́сі, — будуть це дощі благослове́нні. |
|
27 Деревья станут изобиловать плодами, и земля будет давать богатый урожай. Безопасно будут они жить в своей стране и узнают, что Я — ГОСПОДЬ, когда Я сломаю ярмо, что у них на шее, и от поработителей освобожу их. |
27 І польове́ де́рево видасть свій плід, а земля видасть свій урожай, і будуть вони безпечні на своїй землі, і пізнають, що Я — Господь, коли зламаю зано́зи їхнього ярма́, і врятую їх від руки тих, хто їх понево́лив. |
|
28 Не будут они больше добычей народов, звери не будут больше нападать на них и пожирать. И будут они жить спокойно, никого не страшась. |
28 І не бу́дуть уже вони за здо́бич для наро́дів, і звірина́ зе́мна не же́ртиме їх, і бу́дуть вони сидіти безпе́чно, і не буде ніко́го, хто б їх настраши́в. |
|
29 Что посадят, вырастет на славу, никто не умрет от голода в этой стране, и не придется больше им терпеть унижения от народов. |
29 І ви́кохаю їм саджанця́ на славу, і не будуть вони вже за́брані голодом із землі, і не понесу́ть уже га́ньби наро́дів. |
|
30 И узнают они, что Я — ГОСПОДЬ, их Бог, что Я — с ними; а они, народ Израилев, — Мой народ, — провозглашает Владыка ГОСПОДЬ. — |
30 І пізнають вони, що Я — Госпо́дь, Бог їхній, з ними, а вони — наро́д Мій, дім Ізраїлів, говорить Господь Бог. |
|
31 Вы — Мое стадо, стадо на пастбище Моем, вы — люди, а Я — Бог ваш», — таково слово Владыки ГОСПОДА. |
31 А ви — ота́ра Моя, отара Мого пасови́ська, ви — лю́ди, а Я — Бог ваш, говорить Господь Бог“. |