CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Єз. 24
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Єзекiїль

Розділ 24

1 А за дев'ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця було мені слово Господнє таке:

2 „Сину лю́дський, напиши собі ім'я́ цього дня, цього самого дня, бо вавилонський цар саме цього дня наступив на Єрусалим.

3 І розкажи́ при́тчу на дім ворохо́бности, та й скажеш їм: Так говорить Господь Бог: Пристав ти котла́, пристав та й налий води в нього.

4 Повкладай його ку́сні до нього, усякий добрий кусо́к, стегно́ та лопа́тку, напо́вни кістка́ми добі́рними.

5 Візьми добірні́ше з отари, розклади під ним дро́ва, звари його ку́сні, і щоб у ньому зварилися кості його.

6 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогу́бному, котло́ві, що іржа́ його в ньому, і що його іржа не схо́дить із нього! Кусок за куском повитягуй це з нього; на нього нехай не впаде́ жеребо́к!

7 Кров бо його серед нього, — він на голу скелю її помістив, не вилив на землю її, щоб порохом вкрити її.

8 Щоб лютість підійняти, щоб помститися, Я дам його кров на голу скелю, щоб вона непокрита була́.

9 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогу́бному, — збільшу́ о́гнище й Я!

10 Підклади́ дров, розпали́ цей огонь, довари́ м'ясо, і вилий росі́л, а кості хай спа́лені бу́дуть.

11 І постав його порожнім на вугі́лля його, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розпали́лась, і щоб розтопи́лась у ньому нечистість його, щоб іржа його зникла.

12 Увесь труд нада́рмо пішов, і не зійшла з нього його велика іржа́, — в огонь його з його ірже́ю!

13 У твоїй нечистоті є розпуста. За те, що Я чистив тебе, але́ чистим не став ти, ти з своєї нечистости вже не відчи́стишся, аж по́ки Я не заспоко́ю Свою лютість на тобі.

14 Я, Господь, це казав, — і наді́йде воно! І зроблю́, не звільню́, і не змилуюся, — за твоїми доро́гами та за твоїми діла́ми засудять тебе, — це Господь Бог промовляє!“

15 І було мені слово Господнє таке:

16 „Сину лю́дський, ось Я візьму́ від тебе несподі́ваним уда́ром утіху очей твоїх, а ти не голоси й не плач, і нехай не виступить сльоза́ твоя.

17 Стогни́ собі тихо, жало́би по померлих не роби, прикра́су голови своєї обвий на себе, а взуття́ своє взуй на ноги свої, і не закривай ву́сів, і не їж жало́бного хліба“.

18 І говорив я до наро́ду рано, а ввечері поме́рла мені жінка... І зробив я рано, як наказано мені.

19 І сказав мені той наро́д: Чи не розповіси́ нам, що́ це нам таке, що ти робиш?

20 І я їм сказав: Було мені слово Господнє таке:

21 Скажи Ізраїлевому дому: Так говорить Господь Бог: Ось Я збезче́щу святиню Мою, опо́ру вашої сили, утіху ваших оче́й та любе вашій душі. А ваші сини та ваші до́чки, що ви покинули їх, попа́дають від меча.

22 І ви зробите, як зробив я: ву́сів не закриєте, і хліба жало́бного не будете їсти.

23 А прикра́си ваші будуть на ваших голова́х, і взуття́ ваше — на ваших нога́х, не будете голосити, і не будете плакати, а бу́дете со́хнути через свої гріхи, і будете стогна́ти один до о́дного.

24 І стане Єзекіїль вам за знака: усе, що робив він, бу́дете робити і ви. І коли те при́йде, то пізнаєте ви, що Я — Господь Бог.

25 А ти, сину лю́дський, — того дня, коли візьму́ від них їхню силу, радість пишно́ти їхньої, утіху очей їхніх, пра́гнення їхньої душі, їхніх синів та дочо́к їхніх, —

26 того дня при́йде до тебе врято́ваний, щоб сповісти́ти про це в твої ву́ха.

27 Цього дня відкриються твої уста ра́зом з цим урятованим, і бу́деш говорити, і не бу́деш уже німи́й, і станеш для них зна́ком. І пізнають, що Я — Госпо́дь!“

Der Prophet Hesekiel (Ezechiel)

Kapitel 24

1 Und es geschah das Wort1697 des HErrn3068 zu mir im neunten8671 Jahr8141, am zehnten6224 Tage2320 des zehnten6218 Monden2320, und sprach559:

2 Du8034 Menschenkind1121, schreibe3789 diesen6106 Tag3117 an, ja eben diesen6106 Tag3117; denn der120 König4428 zu Babel894 hat sich5564 eben an diesem Tage3117 wider Jerusalem3389 gerüstet.

3 Und4805 gib dem ungehorsamen Volk ein Gleichnis4912 und1004 sprich559 zu ihnen: So4911 spricht559 der HErr136 HErr3069: Setze8239 einen Topf5518 zu; setze8239 zu und gieß3332 Wasser4325 darein!

4 Tue die Stücke5409 zusammen622 darein, die hinein sollen, und die besten2896 Stücke5409, die Lenden3409 und Schultern3802, und fülle4390 ihn mit den besten4005 Markstücken.

5 Nimm3947 das Beste4005 von8432 der Herde6629 und mache ein Feuer1754 darunter7571, Markstücke zu kochen1310, und laß es getrost sieden7570 und die Markstücke drinnen wohl kochen.

6 Darum spricht559 der HErr136 HErr3069: O der mörderischen Stadt1818, die ein solcher Topf5518 ist5307, da das Angebrannte drinnen klebet, und5892 nicht abgehen will! Tue ein Stück5409 nach dem andern heraus3318, und darfst nicht darum losen1486, welches erst heraus3318 solle.

7 Denn ihr Blut1818 ist drinnen, das sie auf8432 einen bloßen6706 Felsen5553 und nicht auf8210 die Erde776 verschüttet hat7760, da man‘s doch hätte mit Erde6083 können zuscharren3680.

8 Und ich hab3680 auch darum sie lassen5414 dasselbige Blut1818 auf5927 einen bloßen6706 Felsen5553 schütten, daß es5359 nicht zugescharret würde5358, auf daß der Grimm2534 über sie käme und gerochen würde.

9 Darum spricht der HErr136 HErr3069 also: O du559 mörderische Stadt1818, welche ich will zu einem großen Feuer4071 machen1431!

10 Trage nur viel7235 Holz6086 her, zünde1814 das Feuer784 an, daß das Fleisch1320 gar werde, und8552 würze7543 es wohl4841, daß die Markstücke anbrennen2787!

11 Lege auch den Topf leer7386 auf5975 die Glut, auf5413 daß1513 er heiß werde3179 und5178 sein8552 Erz entbrenne2787, ob seine Unreinigkeit2932 zerschmelzen und sein Angebranntes abgehen wollte.

12 Aber das Angebrannte, wie8383 fast es brennet, will nicht abgehen3318, denn es ist zu sehr angebrannt; es muß im Feuer784 verschmelzen.

13 Deine Unreinigkeit2932 ist2891 so verhärtet2154, daß, ob ich dich gleich gerne reinigen wollte, dennoch du nicht willst dich reinigen lassen5117 von deiner Unreinigkeit2932. Darum kannst du fort nicht wieder rein2891 werden, bis mein Grimm2534 sich2891 an dir gekühlet habe.

14 Ich, der HErr3068, hab es5162 geredet; es soll kommen. Ich will‘s935 tun1870 und nicht säumen6544; ich will nicht schonen2347 noch mich‘s reuen lassen, sondern sie sollen dich richten8199, wie du gelebt und getan6213 hast1696, spricht5002 der HErr136 HErr3069.

15 Und des HErrn3068 Wort1697 geschah zu mir und sprach559:

16 Du Menschenkind120, siehe, ich will935 dir deiner Augen5869 Lust4261 nehmen3947 durch eine Plage4046. Aber1121 du sollst nicht klagen5594 noch weinen1058, noch eine Träne1832 lassen.

17 Heimlich1826 magst du seufzen602, aber keine Totenklage60 führen, sondern du sollst deinen Schmuck6287 anlegen2280 und6213 deine Schuhe5275 anziehen5844. Du sollst deinen Mund8222 nicht verhüllen und582 nicht das Trauerbrot3899 essen398.

18 Und da ich des Morgens1242 früh zum Volk5971 redete1696, starb4191 mir zu Abend6153 mein Weib802. Und ich tat6213 des andern Morgens1242, wie mir befohlen6680 war.

19 Und das Volk5971 sprach559 zu6213 mir5046: Willst du uns denn nicht anzeigen, was uns das bedeute, das du tust?

20 Und ich sprach559 zu ihnen: Der HErr3068 hat mit1697 mir geredet und gesagt559:

21 Sage559 dem Hause1004 Israel3478, daß der HErr136 HErr3069 spricht559 also: Siehe, ich will mein Heiligtum4720, euren höchsten1347 Trost5797, die Lust4261 eurer Augen5869 und eures Herzens5315 Wunsch4263, entheiligen2490; und eure Söhne1121 und Töchter1323, die ihr verlassen5800 müsset, werden durchs Schwert2719 fallen5307;

22 und582 müsset tun, wie ich getan6213 habe6213: euren Mund8222 müsset ihr nicht verhüllen5844 und das Trauerbrot3899 nicht essen398,

23 sondern müsset euren Schmuck6287 auf euer Haupt7218 setzen und eure Schuhe5275 anziehen. Ihr7272 werdet nicht klagen5594 noch weinen1058, sondern über euren Sünden5771 verschmachten4743 und untereinander376 seufzen5098.

24 Und soll also Hesekiel3168 euch ein Wunder4159 sein, daß ihr3045 tun6213 müsset, wie er getan6213 hat, wenn es nun kommen935 wird, damit ihr erfahret, daß ich der HErr136 HErr3069 bin.

25 Und1121 du, Menschenkind120, zu der Zeit3117, wenn ich wegnehmen werde3947 von ihnen ihre Macht4581 und Trost8597, die Lust4261 ihrer5315 Augen5869 und ihres Herzens Wunsch4853, ihre Söhne1121 und Töchter1323,

26 ja, zur selbigen Zeit3117 wird einer, so entronnen6412 ist935, zu dir kommen und dir‘s kundtun2045.

27 Zur selbigen Zeit3117 wird dein Mund6310 aufgetan6605 werden samt dem, der entronnen6412 ist, daß du reden1696 sollst481 und nicht mehr schweigen; denn du mußt ihr3045 Wunder4159 sein, daß sie erfahren, ich sei der HErr3068.

Єзекiїль

Розділ 24

Der Prophet Hesekiel (Ezechiel)

Kapitel 24

1 А за дев'ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця було мені слово Господнє таке:

1 Und es geschah das Wort1697 des HErrn3068 zu mir im neunten8671 Jahr8141, am zehnten6224 Tage2320 des zehnten6218 Monden2320, und sprach559:

2 „Сину лю́дський, напиши собі ім'я́ цього дня, цього самого дня, бо вавилонський цар саме цього дня наступив на Єрусалим.

2 Du8034 Menschenkind1121, schreibe3789 diesen6106 Tag3117 an, ja eben diesen6106 Tag3117; denn der120 König4428 zu Babel894 hat sich5564 eben an diesem Tage3117 wider Jerusalem3389 gerüstet.

3 І розкажи́ при́тчу на дім ворохо́бности, та й скажеш їм: Так говорить Господь Бог: Пристав ти котла́, пристав та й налий води в нього.

3 Und4805 gib dem ungehorsamen Volk ein Gleichnis4912 und1004 sprich559 zu ihnen: So4911 spricht559 der HErr136 HErr3069: Setze8239 einen Topf5518 zu; setze8239 zu und gieß3332 Wasser4325 darein!

4 Повкладай його ку́сні до нього, усякий добрий кусо́к, стегно́ та лопа́тку, напо́вни кістка́ми добі́рними.

4 Tue die Stücke5409 zusammen622 darein, die hinein sollen, und die besten2896 Stücke5409, die Lenden3409 und Schultern3802, und fülle4390 ihn mit den besten4005 Markstücken.

5 Візьми добірні́ше з отари, розклади під ним дро́ва, звари його ку́сні, і щоб у ньому зварилися кості його.

5 Nimm3947 das Beste4005 von8432 der Herde6629 und mache ein Feuer1754 darunter7571, Markstücke zu kochen1310, und laß es getrost sieden7570 und die Markstücke drinnen wohl kochen.

6 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогу́бному, котло́ві, що іржа́ його в ньому, і що його іржа не схо́дить із нього! Кусок за куском повитягуй це з нього; на нього нехай не впаде́ жеребо́к!

6 Darum spricht559 der HErr136 HErr3069: O der mörderischen Stadt1818, die ein solcher Topf5518 ist5307, da das Angebrannte drinnen klebet, und5892 nicht abgehen will! Tue ein Stück5409 nach dem andern heraus3318, und darfst nicht darum losen1486, welches erst heraus3318 solle.

7 Кров бо його серед нього, — він на голу скелю її помістив, не вилив на землю її, щоб порохом вкрити її.

7 Denn ihr Blut1818 ist drinnen, das sie auf8432 einen bloßen6706 Felsen5553 und nicht auf8210 die Erde776 verschüttet hat7760, da man‘s doch hätte mit Erde6083 können zuscharren3680.

8 Щоб лютість підійняти, щоб помститися, Я дам його кров на голу скелю, щоб вона непокрита була́.

8 Und ich hab3680 auch darum sie lassen5414 dasselbige Blut1818 auf5927 einen bloßen6706 Felsen5553 schütten, daß es5359 nicht zugescharret würde5358, auf daß der Grimm2534 über sie käme und gerochen würde.

9 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогу́бному, — збільшу́ о́гнище й Я!

9 Darum spricht der HErr136 HErr3069 also: O du559 mörderische Stadt1818, welche ich will zu einem großen Feuer4071 machen1431!

10 Підклади́ дров, розпали́ цей огонь, довари́ м'ясо, і вилий росі́л, а кості хай спа́лені бу́дуть.

10 Trage nur viel7235 Holz6086 her, zünde1814 das Feuer784 an, daß das Fleisch1320 gar werde, und8552 würze7543 es wohl4841, daß die Markstücke anbrennen2787!

11 І постав його порожнім на вугі́лля його, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розпали́лась, і щоб розтопи́лась у ньому нечистість його, щоб іржа його зникла.

11 Lege auch den Topf leer7386 auf5975 die Glut, auf5413 daß1513 er heiß werde3179 und5178 sein8552 Erz entbrenne2787, ob seine Unreinigkeit2932 zerschmelzen und sein Angebranntes abgehen wollte.

12 Увесь труд нада́рмо пішов, і не зійшла з нього його велика іржа́, — в огонь його з його ірже́ю!

12 Aber das Angebrannte, wie8383 fast es brennet, will nicht abgehen3318, denn es ist zu sehr angebrannt; es muß im Feuer784 verschmelzen.

13 У твоїй нечистоті є розпуста. За те, що Я чистив тебе, але́ чистим не став ти, ти з своєї нечистости вже не відчи́стишся, аж по́ки Я не заспоко́ю Свою лютість на тобі.

13 Deine Unreinigkeit2932 ist2891 so verhärtet2154, daß, ob ich dich gleich gerne reinigen wollte, dennoch du nicht willst dich reinigen lassen5117 von deiner Unreinigkeit2932. Darum kannst du fort nicht wieder rein2891 werden, bis mein Grimm2534 sich2891 an dir gekühlet habe.

14 Я, Господь, це казав, — і наді́йде воно! І зроблю́, не звільню́, і не змилуюся, — за твоїми доро́гами та за твоїми діла́ми засудять тебе, — це Господь Бог промовляє!“

14 Ich, der HErr3068, hab es5162 geredet; es soll kommen. Ich will‘s935 tun1870 und nicht säumen6544; ich will nicht schonen2347 noch mich‘s reuen lassen, sondern sie sollen dich richten8199, wie du gelebt und getan6213 hast1696, spricht5002 der HErr136 HErr3069.

15 І було мені слово Господнє таке:

15 Und des HErrn3068 Wort1697 geschah zu mir und sprach559:

16 „Сину лю́дський, ось Я візьму́ від тебе несподі́ваним уда́ром утіху очей твоїх, а ти не голоси й не плач, і нехай не виступить сльоза́ твоя.

16 Du Menschenkind120, siehe, ich will935 dir deiner Augen5869 Lust4261 nehmen3947 durch eine Plage4046. Aber1121 du sollst nicht klagen5594 noch weinen1058, noch eine Träne1832 lassen.

17 Стогни́ собі тихо, жало́би по померлих не роби, прикра́су голови своєї обвий на себе, а взуття́ своє взуй на ноги свої, і не закривай ву́сів, і не їж жало́бного хліба“.

17 Heimlich1826 magst du seufzen602, aber keine Totenklage60 führen, sondern du sollst deinen Schmuck6287 anlegen2280 und6213 deine Schuhe5275 anziehen5844. Du sollst deinen Mund8222 nicht verhüllen und582 nicht das Trauerbrot3899 essen398.

18 І говорив я до наро́ду рано, а ввечері поме́рла мені жінка... І зробив я рано, як наказано мені.

18 Und da ich des Morgens1242 früh zum Volk5971 redete1696, starb4191 mir zu Abend6153 mein Weib802. Und ich tat6213 des andern Morgens1242, wie mir befohlen6680 war.

19 І сказав мені той наро́д: Чи не розповіси́ нам, що́ це нам таке, що ти робиш?

19 Und das Volk5971 sprach559 zu6213 mir5046: Willst du uns denn nicht anzeigen, was uns das bedeute, das du tust?

20 І я їм сказав: Було мені слово Господнє таке:

20 Und ich sprach559 zu ihnen: Der HErr3068 hat mit1697 mir geredet und gesagt559:

21 Скажи Ізраїлевому дому: Так говорить Господь Бог: Ось Я збезче́щу святиню Мою, опо́ру вашої сили, утіху ваших оче́й та любе вашій душі. А ваші сини та ваші до́чки, що ви покинули їх, попа́дають від меча.

21 Sage559 dem Hause1004 Israel3478, daß der HErr136 HErr3069 spricht559 also: Siehe, ich will mein Heiligtum4720, euren höchsten1347 Trost5797, die Lust4261 eurer Augen5869 und eures Herzens5315 Wunsch4263, entheiligen2490; und eure Söhne1121 und Töchter1323, die ihr verlassen5800 müsset, werden durchs Schwert2719 fallen5307;

22 І ви зробите, як зробив я: ву́сів не закриєте, і хліба жало́бного не будете їсти.

22 und582 müsset tun, wie ich getan6213 habe6213: euren Mund8222 müsset ihr nicht verhüllen5844 und das Trauerbrot3899 nicht essen398,

23 А прикра́си ваші будуть на ваших голова́х, і взуття́ ваше — на ваших нога́х, не будете голосити, і не будете плакати, а бу́дете со́хнути через свої гріхи, і будете стогна́ти один до о́дного.

23 sondern müsset euren Schmuck6287 auf euer Haupt7218 setzen und eure Schuhe5275 anziehen. Ihr7272 werdet nicht klagen5594 noch weinen1058, sondern über euren Sünden5771 verschmachten4743 und untereinander376 seufzen5098.

24 І стане Єзекіїль вам за знака: усе, що робив він, бу́дете робити і ви. І коли те при́йде, то пізнаєте ви, що Я — Господь Бог.

24 Und soll also Hesekiel3168 euch ein Wunder4159 sein, daß ihr3045 tun6213 müsset, wie er getan6213 hat, wenn es nun kommen935 wird, damit ihr erfahret, daß ich der HErr136 HErr3069 bin.

25 А ти, сину лю́дський, — того дня, коли візьму́ від них їхню силу, радість пишно́ти їхньої, утіху очей їхніх, пра́гнення їхньої душі, їхніх синів та дочо́к їхніх, —

25 Und1121 du, Menschenkind120, zu der Zeit3117, wenn ich wegnehmen werde3947 von ihnen ihre Macht4581 und Trost8597, die Lust4261 ihrer5315 Augen5869 und ihres Herzens Wunsch4853, ihre Söhne1121 und Töchter1323,

26 того дня при́йде до тебе врято́ваний, щоб сповісти́ти про це в твої ву́ха.

26 ja, zur selbigen Zeit3117 wird einer, so entronnen6412 ist935, zu dir kommen und dir‘s kundtun2045.

27 Цього дня відкриються твої уста ра́зом з цим урятованим, і бу́деш говорити, і не бу́деш уже німи́й, і станеш для них зна́ком. І пізнають, що Я — Госпо́дь!“

27 Zur selbigen Zeit3117 wird dein Mund6310 aufgetan6605 werden samt dem, der entronnen6412 ist, daß du reden1696 sollst481 und nicht mehr schweigen; denn du mußt ihr3045 Wunder4159 sein, daß sie erfahren, ich sei der HErr3068.

1.0x