ЄзекiїльРозділ 24 |
|
1 |
|
2 „Сину лю́дський, напиши собі ім'я́ цього дня, цього самого дня, бо вавилонський цар саме цього дня наступив на Єрусалим. |
|
3 І розкажи́ при́тчу на дім ворохо́бности, та й скажеш їм: Так говорить Господь Бог: Пристав ти котла́, пристав та й налий води в нього. |
|
4 Повкладай його ку́сні до нього, усякий добрий кусо́к, стегно́ та лопа́тку, напо́вни кістка́ми добі́рними. |
|
5 Візьми добірні́ше з отари, розклади під ним дро́ва, звари його ку́сні, і щоб у ньому зварилися кості його. |
|
6 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогу́бному, котло́ві, що іржа́ його в ньому, і що його іржа не схо́дить із нього! Кусок за куском повитягуй це з нього; на нього нехай не впаде́ жеребо́к! |
|
7 Кров бо його серед нього, — він на голу скелю її помістив, не вилив на землю її, щоб порохом вкрити її. |
|
8 Щоб лютість підійняти, щоб помститися, Я дам його кров на голу скелю, щоб вона непокрита була́. |
|
9 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогу́бному, — збільшу́ о́гнище й Я! |
|
10 Підклади́ дров, розпали́ цей огонь, довари́ м'ясо, і вилий росі́л, а кості хай спа́лені бу́дуть. |
|
11 І постав його порожнім на вугі́лля його, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розпали́лась, і щоб розтопи́лась у ньому нечистість його, щоб іржа його зникла. |
|
12 Увесь труд нада́рмо пішов, і не зійшла з нього його велика іржа́, — в огонь його з його ірже́ю! |
|
13 У твоїй нечистоті є розпуста. За те, що Я чистив тебе, але́ чистим не став ти, ти з своєї нечистости вже не відчи́стишся, аж по́ки Я не заспоко́ю Свою лютість на тобі. |
|
14 Я, Господь, це казав, — і наді́йде воно! І зроблю́, не звільню́, і не змилуюся, — за твоїми доро́гами та за твоїми діла́ми засудять тебе, — це Господь Бог промовляє!“ |
|
15 |
|
16 „Сину лю́дський, ось Я візьму́ від тебе несподі́ваним уда́ром утіху очей твоїх, а ти не голоси й не плач, і нехай не виступить сльоза́ твоя. |
|
17 Стогни́ собі тихо, жало́би по померлих не роби, прикра́су голови своєї обвий на себе, а взуття́ своє взуй на ноги свої, і не закривай ву́сів, і не їж жало́бного хліба“. |
|
18 І говорив я до наро́ду рано, а ввечері поме́рла мені жінка... І зробив я рано, як наказано мені. |
|
19 І сказав мені той наро́д: Чи не розповіси́ нам, що́ це нам таке, що ти робиш? |
|
20 І я їм сказав: Було мені слово Господнє таке: |
|
21 Скажи Ізраїлевому дому: Так говорить Господь Бог: Ось Я збезче́щу святиню Мою, опо́ру вашої сили, утіху ваших оче́й та любе вашій душі. А ваші сини та ваші до́чки, що ви покинули їх, попа́дають від меча. |
|
22 І ви зробите, як зробив я: ву́сів не закриєте, і хліба жало́бного не будете їсти. |
|
23 А прикра́си ваші будуть на ваших голова́х, і взуття́ ваше — на ваших нога́х, не будете голосити, і не будете плакати, а бу́дете со́хнути через свої гріхи, і будете стогна́ти один до о́дного. |
|
24 І стане Єзекіїль вам за знака: усе, що робив він, бу́дете робити і ви. І коли те при́йде, то пізнаєте ви, що Я — Господь Бог. |
|
25 А ти, сину лю́дський, — того дня, коли візьму́ від них їхню силу, радість пишно́ти їхньої, утіху очей їхніх, пра́гнення їхньої душі, їхніх синів та дочо́к їхніх, — |
|
26 того дня при́йде до тебе врято́ваний, щоб сповісти́ти про це в твої ву́ха. |
|
27 Цього дня відкриються твої уста ра́зом з цим урятованим, і бу́деш говорити, і не бу́деш уже німи́й, і станеш для них зна́ком. І пізнають, що Я — Госпо́дь!“ |
EzekielChapter 24 |
|
1 IN the ninth year, in the tenth month, on the tenth day of the month, the word of the LORD came to me, saying, |
|
2 Son of man, write down the name of this day, for on this very day the king of Babylon has set himself against Jerusalem. |
|
3 And devise a parable concerning the rebellious house, and say to them, Thus says the LORD God: Set a pot on the fire and pour water into it; |
|
4 And put into it pieces of meat which are good and fat, a shoulder whose bone is broken from the choicest of the flock. |
|
5 And burn also the bones under the pot, and make it boil well, and let the bones seethe in it. |
|
6 Therefore thus says the LORD God: Woe to the bloody city, in which the pot is set on the fire, and whose iniquity has not gone out of it! Cut her piece by piece, so destroyed that no one would divide her by lot. |
|
7 For the blood is still in the midst of her; she splashed it upon the rock; she poured it not upon the ground to cover it with dust, |
|
8 That it might cause my fury to come up, to take vengeance; I have set her blood on the top of a smooth rock, that it should not be covered. |
|
9 Therefore, thus says the LORD God: Woe to the bloody city! I will even enlarge the fireplace and increase the fuel, |
|
10 And I will kindle the fire, and the flesh shall be cooked and seethe, and the bones shall be burned. |
|
11 Then set the pot empty upon the coals, that it may become hot and that its brass may melt and the filthiness of it may be melted in it and that the scum of it may be consumed. |
|
12 She has become like rotten figs, and her great iniquities have not gone out of her; her vengeance shall be in the fire. |
|
13 Because you have polluted yourself with lewdness, and because I have cleansed you and you were not cleansed from your filthiness, you shall not be cleansed any more till I have caused my fury to rest upon you. |
|
14 I the LORD have spoken it; it shall come to pass and I will do it; I will not have pity, neither will I spare nor will I have mercy; but I will judge you according to your ways; and according to your doings, shall I judge you, says the LORD God. |
|
15 And the word of the LORD came to me, saying, |
|
16 Son of man, behold, I take away from you the desire of your eyes with a stroke; and you shall neither mourn nor weep, neither shall your tears run down. |
|
17 Forbear to cry, make no mourning for the dead, put on your robe and put shoes on your feet; and do not cover your lips nor eat the bread provided for you. |
|
18 So I spoke of it to the people in the morning, and at evening my wife died; and in the morning of the next day I did as I had been commanded. |
|
19 And the people said to me, Will you not tell us the meaning of these strange things which you do? |
|
20 Then I said to them, This is the word of the LORD which came to me, saying, |
|
21 Speak to the house of Israel, Thus says the LORD God: Behold, I will allow my sanctuary to be profaned, the excellency of your strength, the desire of your eyes, the cleanser of your souls; and your sons and your daughters whom you leave behind shall fall by the sword. |
|
22 And you shall do as I have done; you shall not cover your lips nor shall you eat the bread provided for mourners. |
|
23 And your hair shall not be cut, and your shoes shall be on your feet; you shall not mourn nor weep; but you shall pine away in your iniquities and shall try to comfort one another. |
|
24 Thus Ezekiel shall be to you for a sign; according to all that he has done shall you do; and you shall know that I am the LORD God. |
|
25 But you, O Son of man, on the day when I take away from them their strength, the joy of their glory, the desire of their eyes, and the cleanser of their souls, their sons and their daughters, |
|
26 On that day a survivor shall come to you and cause you to hear it with your ears; |
|
27 And on that day the survivor shall open your mouth, and you shall speak and be no more dumb; and you shall be a sign to them; and they shall know that I am the LORD. |
ЄзекiїльРозділ 24 |
EzekielChapter 24 |
|
1 |
1 IN the ninth year, in the tenth month, on the tenth day of the month, the word of the LORD came to me, saying, |
|
2 „Сину лю́дський, напиши собі ім'я́ цього дня, цього самого дня, бо вавилонський цар саме цього дня наступив на Єрусалим. |
2 Son of man, write down the name of this day, for on this very day the king of Babylon has set himself against Jerusalem. |
|
3 І розкажи́ при́тчу на дім ворохо́бности, та й скажеш їм: Так говорить Господь Бог: Пристав ти котла́, пристав та й налий води в нього. |
3 And devise a parable concerning the rebellious house, and say to them, Thus says the LORD God: Set a pot on the fire and pour water into it; |
|
4 Повкладай його ку́сні до нього, усякий добрий кусо́к, стегно́ та лопа́тку, напо́вни кістка́ми добі́рними. |
4 And put into it pieces of meat which are good and fat, a shoulder whose bone is broken from the choicest of the flock. |
|
5 Візьми добірні́ше з отари, розклади під ним дро́ва, звари його ку́сні, і щоб у ньому зварилися кості його. |
5 And burn also the bones under the pot, and make it boil well, and let the bones seethe in it. |
|
6 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогу́бному, котло́ві, що іржа́ його в ньому, і що його іржа не схо́дить із нього! Кусок за куском повитягуй це з нього; на нього нехай не впаде́ жеребо́к! |
6 Therefore thus says the LORD God: Woe to the bloody city, in which the pot is set on the fire, and whose iniquity has not gone out of it! Cut her piece by piece, so destroyed that no one would divide her by lot. |
|
7 Кров бо його серед нього, — він на голу скелю її помістив, не вилив на землю її, щоб порохом вкрити її. |
7 For the blood is still in the midst of her; she splashed it upon the rock; she poured it not upon the ground to cover it with dust, |
|
8 Щоб лютість підійняти, щоб помститися, Я дам його кров на голу скелю, щоб вона непокрита була́. |
8 That it might cause my fury to come up, to take vengeance; I have set her blood on the top of a smooth rock, that it should not be covered. |
|
9 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогу́бному, — збільшу́ о́гнище й Я! |
9 Therefore, thus says the LORD God: Woe to the bloody city! I will even enlarge the fireplace and increase the fuel, |
|
10 Підклади́ дров, розпали́ цей огонь, довари́ м'ясо, і вилий росі́л, а кості хай спа́лені бу́дуть. |
10 And I will kindle the fire, and the flesh shall be cooked and seethe, and the bones shall be burned. |
|
11 І постав його порожнім на вугі́лля його, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розпали́лась, і щоб розтопи́лась у ньому нечистість його, щоб іржа його зникла. |
11 Then set the pot empty upon the coals, that it may become hot and that its brass may melt and the filthiness of it may be melted in it and that the scum of it may be consumed. |
|
12 Увесь труд нада́рмо пішов, і не зійшла з нього його велика іржа́, — в огонь його з його ірже́ю! |
12 She has become like rotten figs, and her great iniquities have not gone out of her; her vengeance shall be in the fire. |
|
13 У твоїй нечистоті є розпуста. За те, що Я чистив тебе, але́ чистим не став ти, ти з своєї нечистости вже не відчи́стишся, аж по́ки Я не заспоко́ю Свою лютість на тобі. |
13 Because you have polluted yourself with lewdness, and because I have cleansed you and you were not cleansed from your filthiness, you shall not be cleansed any more till I have caused my fury to rest upon you. |
|
14 Я, Господь, це казав, — і наді́йде воно! І зроблю́, не звільню́, і не змилуюся, — за твоїми доро́гами та за твоїми діла́ми засудять тебе, — це Господь Бог промовляє!“ |
14 I the LORD have spoken it; it shall come to pass and I will do it; I will not have pity, neither will I spare nor will I have mercy; but I will judge you according to your ways; and according to your doings, shall I judge you, says the LORD God. |
|
15 |
15 And the word of the LORD came to me, saying, |
|
16 „Сину лю́дський, ось Я візьму́ від тебе несподі́ваним уда́ром утіху очей твоїх, а ти не голоси й не плач, і нехай не виступить сльоза́ твоя. |
16 Son of man, behold, I take away from you the desire of your eyes with a stroke; and you shall neither mourn nor weep, neither shall your tears run down. |
|
17 Стогни́ собі тихо, жало́би по померлих не роби, прикра́су голови своєї обвий на себе, а взуття́ своє взуй на ноги свої, і не закривай ву́сів, і не їж жало́бного хліба“. |
17 Forbear to cry, make no mourning for the dead, put on your robe and put shoes on your feet; and do not cover your lips nor eat the bread provided for you. |
|
18 І говорив я до наро́ду рано, а ввечері поме́рла мені жінка... І зробив я рано, як наказано мені. |
18 So I spoke of it to the people in the morning, and at evening my wife died; and in the morning of the next day I did as I had been commanded. |
|
19 І сказав мені той наро́д: Чи не розповіси́ нам, що́ це нам таке, що ти робиш? |
19 And the people said to me, Will you not tell us the meaning of these strange things which you do? |
|
20 І я їм сказав: Було мені слово Господнє таке: |
20 Then I said to them, This is the word of the LORD which came to me, saying, |
|
21 Скажи Ізраїлевому дому: Так говорить Господь Бог: Ось Я збезче́щу святиню Мою, опо́ру вашої сили, утіху ваших оче́й та любе вашій душі. А ваші сини та ваші до́чки, що ви покинули їх, попа́дають від меча. |
21 Speak to the house of Israel, Thus says the LORD God: Behold, I will allow my sanctuary to be profaned, the excellency of your strength, the desire of your eyes, the cleanser of your souls; and your sons and your daughters whom you leave behind shall fall by the sword. |
|
22 І ви зробите, як зробив я: ву́сів не закриєте, і хліба жало́бного не будете їсти. |
22 And you shall do as I have done; you shall not cover your lips nor shall you eat the bread provided for mourners. |
|
23 А прикра́си ваші будуть на ваших голова́х, і взуття́ ваше — на ваших нога́х, не будете голосити, і не будете плакати, а бу́дете со́хнути через свої гріхи, і будете стогна́ти один до о́дного. |
23 And your hair shall not be cut, and your shoes shall be on your feet; you shall not mourn nor weep; but you shall pine away in your iniquities and shall try to comfort one another. |
|
24 І стане Єзекіїль вам за знака: усе, що робив він, бу́дете робити і ви. І коли те при́йде, то пізнаєте ви, що Я — Господь Бог. |
24 Thus Ezekiel shall be to you for a sign; according to all that he has done shall you do; and you shall know that I am the LORD God. |
|
25 А ти, сину лю́дський, — того дня, коли візьму́ від них їхню силу, радість пишно́ти їхньої, утіху очей їхніх, пра́гнення їхньої душі, їхніх синів та дочо́к їхніх, — |
25 But you, O Son of man, on the day when I take away from them their strength, the joy of their glory, the desire of their eyes, and the cleanser of their souls, their sons and their daughters, |
|
26 того дня при́йде до тебе врято́ваний, щоб сповісти́ти про це в твої ву́ха. |
26 On that day a survivor shall come to you and cause you to hear it with your ears; |
|
27 Цього дня відкриються твої уста ра́зом з цим урятованим, і бу́деш говорити, і не бу́деш уже німи́й, і станеш для них зна́ком. І пізнають, що Я — Госпо́дь!“ |
27 And on that day the survivor shall open your mouth, and you shall speak and be no more dumb; and you shall be a sign to them; and they shall know that I am the LORD. |