JobChapter 20 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
ЙовРозділ 20 |
|
1 |
|
2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх! |
|
3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені. |
|
4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, — |
|
5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю? |
|
6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне, |
|
7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він? |
|
8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде: |
|
9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце... |
|
10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його. |
|
11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже! |
|
12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком, |
|
13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, — |
|
14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́! |
|
15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його. |
|
16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є! |
|
17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока. |
|
18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде. |
|
19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його! |
|
20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже. |
|
21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все: |
|
22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього! |
|
23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його. |
|
24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук. |
|
25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́! |
|
26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене. |
|
27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, — |
|
28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його. |
|
29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“ |
JobChapter 20 |
ЙовРозділ 20 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 „Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх! |
|
3 |
3 Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені. |
|
4 |
4 Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, — |
|
5 |
5 то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю? |
|
6 |
6 Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне, |
|
7 |
7 проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він? |
|
8 |
8 Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде: |
|
9 |
9 його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце... |
|
10 |
10 Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його. |
|
11 |
11 Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже! |
|
12 |
12 Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком, |
|
13 |
13 над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, — |
|
14 |
14 то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́! |
|
15 |
15 Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його. |
|
16 |
16 Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є! |
|
17 |
17 Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока. |
|
18 |
18 Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде. |
|
19 |
19 Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його! |
|
20 |
20 Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже. |
|
21 |
21 Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все: |
|
22 |
22 за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього! |
|
23 |
23 Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його. |
|
24 |
24 Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук. |
|
25 |
25 Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́! |
|
26 |
26 При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене. |
|
27 |
27 Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, — |
|
28 |
28 урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його. |
|
29 |
29 Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“ |