CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Heb. 10
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Hebrews

Chapter 10

1 FOR the law had in it a shadow of the good things to come, but was not the essence of the things themselves; hence although the same sacrifices were offered every year, they could not perfect those who offered them.

2 For if they had once been perfected, they would have ceased from their offerings; for, from henceforth their minds would not have driven them into the sins from which they had once been cleansed.

3 But in those sacrifices they remembered their sins every year.

4 For it is not possible that the blood of bulls and of goats could take away sins.

5 Therefore, when he entered into the world, he said: Sacrifices and offerings thou didst not desire, but a body thou hast prepared me:

6 Burnt offering and sin offering thou has not required.

7 Then said I, Lo, I come, in the beginning of the en_lbp_books, it is written of me, I delight to do thy will, O God.

8 Above when he said: Sacrifices and offerings and burnt offerings and offerings for sins, thou wouldst not, the very ones which were offered according to the law:

9 And after that he said, Lo, I come to do thy will, O God. Thus he put an end to the first in order to establish the second.

10 By this very will, we are sanctified through the offering of the body of Jesus Christ once for all.

11 For every high priest appointed ministered daily, offering the same sacrifices, which had never been able to cleanse sins:

12 But this man after he had offered one sacrifice for sins, sat down on the right hand of God for ever.

13 From henceforth there he will remain until his enemies are placed as a foot-stool under his feet.

14 For by one offering he has perfected for ever those who are sanctified.

15 The Holy Spirit is also a witness to us: for he had said before,

16 This is the covenant that I will make with them after those days, saith the LORD, I will put my law in their minds, and write it on their hearts.

17 And their iniquities and sins will I remember no more.

18 For where there is forgiveness of sins, there is no need for offering for sins.

19 Having therefore, my brethren, boldness to enter into the holiest by the blood of Jesus,

20 By a new and living way, which he has made new for us, through the veil, that is to say, his flesh;

21 And having a great high priest over the house of God:

22 Let us draw near with a true heart in full assurance of faith, having our hearts sprinkled and cleansed of evil thought, and our bodies washed with pure water.

23 Let us remain firm in the profession of our faith without wavering: for he who has promised us is faithful.

24 And let us consider one another to arouse love and good works:

25 Not forsaking the assembling of ourselves together, as is customary for some; but exhorting one another: and so much the more when you see that day approaching.

26 For if any man sin willfully after he has received the knowledge of the truth, then there is no more sacrifice to be offered for sins,

27 But he is ready for the fearful judgment and the fiery indignation which shall consume the adversaries.

28 He who transgressed the law of Moses, on the word of two or three witnesses; died without mercy:

29 How much more punishment do you think he will receive who has trodden underfoot the Son of God, and has considered the blood of his covenant, through which he had been sanctified, as ordinary blood and has blasphemed the Spirit of Grace?

30 For we know him who said, Vengeance is mine, and I will repay, saith the LORD. And again, The LORD shall judge his people.

31 It is a fearful thing to fall into the hands of the living God.

32 Remember, therefore, the former days, in which, after you received baptism, you endured a great fight of suffering.

33 By reproach and trouble, you were made an object of ridicule; and you have also become companions of those men who have also endured these things.

34 And you had pity on those who were prisoners, and you took the seizure of your property cheerfully, for you know in yourselves that you have a better and a more enduring possession in heaven.

35 Do not lose, therefore, the confidence that you have, for it has a great reward.

36 For you have need of patience in order that you may do the will of God and receive the promise.

37 For the time is all too short, and he who is to come will come, and will not delay.

38 But the righteous shall live by my faith: and if any draw back, my soul shall have no pleasure in him.

39 But we do not belong to those who draw back to perdition, but to the faith which restores our soul.

До євреїв

Розділ 10

1 Бо Зако́н, мавши тільки тінь майбутнього добра́, а не самий о́браз речей, тими самими жертвами, що за́вжди щороку прино́сяться, не може ніко́ли вдоскона́лити тих, хто приступає.

2 Інакше вони перестали б прино́ситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жодної свідо́мости гріхів.

3 Але в них спо́мин про гріхи буває щороку,

4 бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!

5 Тому́ то, вхо́дячи в світ, Він говорить: „Жертви й прино́шення Ти не схотів, але тіло Мені приготува́в.

6 Цілопа́лення й жертви поку́тної Ти не жадав.

7 Тоді Я сказав: Ось іду́, — в звої книжки про Мене написано, щоб волю чини́ти Твою, Боже“!

8 Він вище сказав, що „жертви й при́носу, та цілопа́лення й жертви поку́тної, — які за Зако́ном прино́сяться, — Ти не жадав і Собі не вподо́бав“.

9 Пото́му сказав: „Ось іду, щоб волю Твою чини́ти, Боже“. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.

10 У цій волі ми освячені жертвоприно́шенням тіла Ісуса Христа один раз.

11 І кожен священик щоденно стоїть, слу́жачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніко́ли не можуть зняти гріхів.

12 А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і наза́вжди „по Божій правиці засів“,

13 далі чекаючи, „аж вороги Його бу́дуть покладені за підніжка Його ніг“.

14 Бо жертвоприно́шенням одним вдоскона́лив Він тих, хто освячується.

15 Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:

16 „Оце заповіт, що його по цих днях встановля́ю Я з ними, говорить Господь, — Закони Свої Я дам в їхні серця́, і в їхніх думка́х напишу́ їх.

17 А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю“!

18 А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприно́шення за гріхи.

19 Отож, браття, ми маємо відвагу вхо́дити до святині кров'ю Ісусовою,

20 ново́ю й живою дорогою, яку нам обнови́в Він через завісу, цебто через тіло Своє,

21 маємо й Великого Священика над домом Божим, —

22 то приступі́мо з щирим серцем, у повноті́ віри, окропи́вши серця́ від сумління лукавого та обмивши тіла́ чистою водою!

23 Трима́ймо непохи́тне визна́ння надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.

24 І уважаймо один за одни́м для заохо́ти до любови й до добрих учинків.

25 Не кидаймо збору свого, як то зви́чай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.

26 Бо як ми грішимо́ самові́льно, одержавши пізна́ння правди, то вже за гріхи не знахо́диться жертви,

27 а страшливе якесь сподіва́ння су́ду та гнів палю́чий, що має пожерти противників.

28 Хто відкидає Зако́на Мойсея, такий немилосердно вмирає „при двох чи трьох свідках“, —

29 скільки ж більшої му́ки, — доду́муєтеся? — заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!

30 Бо знаємо Того, Хто сказав: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“. І ще: „Господь буде судити наро́да Свого“!

31 Страшна́ річ — упасти в руки Бога Живого!

32 Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу стражда́нь.

33 Ви були́ то видо́вищем зневаги й знуща́ння, то були́ учасниками тих, що жили́ так.

34 Ви бо страждали й з ув'язнененими, і грабу́нок свого майна́ прийняли́ з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно немину́ще та краще.

35 Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагоро́ду вона.

36 Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.

37 Бо ще „мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, при́йде й бари́тись не бу́де!“

38 А „праведний житиме вірою“. І: „Коли захитається він, то душа Моя його не вподо́бає“.

39 Ми ж не з тих, хто хитається на заги́біль, але віруємо на спасі́ння душі.

Hebrews

Chapter 10

До євреїв

Розділ 10

1 FOR the law had in it a shadow of the good things to come, but was not the essence of the things themselves; hence although the same sacrifices were offered every year, they could not perfect those who offered them.

1 Бо Зако́н, мавши тільки тінь майбутнього добра́, а не самий о́браз речей, тими самими жертвами, що за́вжди щороку прино́сяться, не може ніко́ли вдоскона́лити тих, хто приступає.

2 For if they had once been perfected, they would have ceased from their offerings; for, from henceforth their minds would not have driven them into the sins from which they had once been cleansed.

2 Інакше вони перестали б прино́ситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жодної свідо́мости гріхів.

3 But in those sacrifices they remembered their sins every year.

3 Але в них спо́мин про гріхи буває щороку,

4 For it is not possible that the blood of bulls and of goats could take away sins.

4 бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!

5 Therefore, when he entered into the world, he said: Sacrifices and offerings thou didst not desire, but a body thou hast prepared me:

5 Тому́ то, вхо́дячи в світ, Він говорить: „Жертви й прино́шення Ти не схотів, але тіло Мені приготува́в.

6 Burnt offering and sin offering thou has not required.

6 Цілопа́лення й жертви поку́тної Ти не жадав.

7 Then said I, Lo, I come, in the beginning of the en_lbp_books, it is written of me, I delight to do thy will, O God.

7 Тоді Я сказав: Ось іду́, — в звої книжки про Мене написано, щоб волю чини́ти Твою, Боже“!

8 Above when he said: Sacrifices and offerings and burnt offerings and offerings for sins, thou wouldst not, the very ones which were offered according to the law:

8 Він вище сказав, що „жертви й при́носу, та цілопа́лення й жертви поку́тної, — які за Зако́ном прино́сяться, — Ти не жадав і Собі не вподо́бав“.

9 And after that he said, Lo, I come to do thy will, O God. Thus he put an end to the first in order to establish the second.

9 Пото́му сказав: „Ось іду, щоб волю Твою чини́ти, Боже“. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.

10 By this very will, we are sanctified through the offering of the body of Jesus Christ once for all.

10 У цій волі ми освячені жертвоприно́шенням тіла Ісуса Христа один раз.

11 For every high priest appointed ministered daily, offering the same sacrifices, which had never been able to cleanse sins:

11 І кожен священик щоденно стоїть, слу́жачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніко́ли не можуть зняти гріхів.

12 But this man after he had offered one sacrifice for sins, sat down on the right hand of God for ever.

12 А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і наза́вжди „по Божій правиці засів“,

13 From henceforth there he will remain until his enemies are placed as a foot-stool under his feet.

13 далі чекаючи, „аж вороги Його бу́дуть покладені за підніжка Його ніг“.

14 For by one offering he has perfected for ever those who are sanctified.

14 Бо жертвоприно́шенням одним вдоскона́лив Він тих, хто освячується.

15 The Holy Spirit is also a witness to us: for he had said before,

15 Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:

16 This is the covenant that I will make with them after those days, saith the LORD, I will put my law in their minds, and write it on their hearts.

16 „Оце заповіт, що його по цих днях встановля́ю Я з ними, говорить Господь, — Закони Свої Я дам в їхні серця́, і в їхніх думка́х напишу́ їх.

17 And their iniquities and sins will I remember no more.

17 А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю“!

18 For where there is forgiveness of sins, there is no need for offering for sins.

18 А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприно́шення за гріхи.

19 Having therefore, my brethren, boldness to enter into the holiest by the blood of Jesus,

19 Отож, браття, ми маємо відвагу вхо́дити до святині кров'ю Ісусовою,

20 By a new and living way, which he has made new for us, through the veil, that is to say, his flesh;

20 ново́ю й живою дорогою, яку нам обнови́в Він через завісу, цебто через тіло Своє,

21 And having a great high priest over the house of God:

21 маємо й Великого Священика над домом Божим, —

22 Let us draw near with a true heart in full assurance of faith, having our hearts sprinkled and cleansed of evil thought, and our bodies washed with pure water.

22 то приступі́мо з щирим серцем, у повноті́ віри, окропи́вши серця́ від сумління лукавого та обмивши тіла́ чистою водою!

23 Let us remain firm in the profession of our faith without wavering: for he who has promised us is faithful.

23 Трима́ймо непохи́тне визна́ння надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.

24 And let us consider one another to arouse love and good works:

24 І уважаймо один за одни́м для заохо́ти до любови й до добрих учинків.

25 Not forsaking the assembling of ourselves together, as is customary for some; but exhorting one another: and so much the more when you see that day approaching.

25 Не кидаймо збору свого, як то зви́чай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.

26 For if any man sin willfully after he has received the knowledge of the truth, then there is no more sacrifice to be offered for sins,

26 Бо як ми грішимо́ самові́льно, одержавши пізна́ння правди, то вже за гріхи не знахо́диться жертви,

27 But he is ready for the fearful judgment and the fiery indignation which shall consume the adversaries.

27 а страшливе якесь сподіва́ння су́ду та гнів палю́чий, що має пожерти противників.

28 He who transgressed the law of Moses, on the word of two or three witnesses; died without mercy:

28 Хто відкидає Зако́на Мойсея, такий немилосердно вмирає „при двох чи трьох свідках“, —

29 How much more punishment do you think he will receive who has trodden underfoot the Son of God, and has considered the blood of his covenant, through which he had been sanctified, as ordinary blood and has blasphemed the Spirit of Grace?

29 скільки ж більшої му́ки, — доду́муєтеся? — заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!

30 For we know him who said, Vengeance is mine, and I will repay, saith the LORD. And again, The LORD shall judge his people.

30 Бо знаємо Того, Хто сказав: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“. І ще: „Господь буде судити наро́да Свого“!

31 It is a fearful thing to fall into the hands of the living God.

31 Страшна́ річ — упасти в руки Бога Живого!

32 Remember, therefore, the former days, in which, after you received baptism, you endured a great fight of suffering.

32 Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу стражда́нь.

33 By reproach and trouble, you were made an object of ridicule; and you have also become companions of those men who have also endured these things.

33 Ви були́ то видо́вищем зневаги й знуща́ння, то були́ учасниками тих, що жили́ так.

34 And you had pity on those who were prisoners, and you took the seizure of your property cheerfully, for you know in yourselves that you have a better and a more enduring possession in heaven.

34 Ви бо страждали й з ув'язнененими, і грабу́нок свого майна́ прийняли́ з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно немину́ще та краще.

35 Do not lose, therefore, the confidence that you have, for it has a great reward.

35 Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагоро́ду вона.

36 For you have need of patience in order that you may do the will of God and receive the promise.

36 Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.

37 For the time is all too short, and he who is to come will come, and will not delay.

37 Бо ще „мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, при́йде й бари́тись не бу́де!“

38 But the righteous shall live by my faith: and if any draw back, my soul shall have no pleasure in him.

38 А „праведний житиме вірою“. І: „Коли захитається він, то душа Моя його не вподо́бає“.

39 But we do not belong to those who draw back to perdition, but to the faith which restores our soul.

39 Ми ж не з тих, хто хитається на заги́біль, але віруємо на спасі́ння душі.

1.0x