Псалтирь

Псалом 37

1 Песнь Давида в честь дня памяти.

2 Господи, не накажи меня в гневе и не упрекай, когда сердит.

3 Причиняешь боль мне, Господи, нанёс глубокие Ты раны мне.

4 После наказания Твоего болит у меня всё тело. Согрешил я, и наказал Ты меня, и до самых костей боль пробирает меня.

5 Как тяжкое бремя вина меня гнетёт.

6 Поступил я неразумно, и теперь на мне смердящие, гноящиеся раны.

7 Согнувшийся и поникший, весь день я подавлен.

8 Горю я в лихорадке, всё тело моё болит.

9 Я ничего не чувствую, кроме боли, от боли в сердце всё время стенаю.

10 Господи, слышал Ты стоны мои, вздохи мои от Тебя не скрыты!

11 Колотится сердце, сила моя ушла, я зрение теряю.

12 Так как болен я, друзья и соседи избегают, моя семья, и та сторонится меня.

13 Враги постоянно козни строят, лишь ложь и слухи обо мне разносят.

14 Я словно глухой, что не слышит, я словно немой человек, который слова вымолвить не может.

15 Подобен я тому, кто глух, кто не слышит, что о нём другие говорят. Я не могу возразить своим врагам, и доказать несправедливость их обвинений.

16 Я жду Тебя, Господи Боже, надеюсь, что Ты ответишь и защитишь меня.

17 Поэтому Господу молился я: «Не дай врагам потешаться надо мною, когда от боли изнываю я. Горделивым смеяться не позволь, если случайно оступлюсь и упаду».

18 Я к смерти близок, Господи, и боль моя всегда передо мною.

19 Господи, свои грехи Тебе исповедав, я раскаиваюсь о них и сожалею.

20 Враги же мои сильны и здоровы, только ложь обо мне разносят

21 и злом за добро мне воздают. В помыслах моих лишь добрые поступки, поэтому враги ещё усерднее нападают на меня.

22 Не покидай меня, Боже, молю Тебя, не отдаляйся.

23 Приди на помощь поскорее, Господь, Спаситель мой!

Псалми

Псалом 37

1 Псалом Давидів. На па́м'ятку.

2 Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,

3 бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,

4 Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,

5 бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,

6 смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.

7 Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,

8 бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.

9 Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.

10 Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.

11 Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.

12 Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.

13 Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!

14 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.

15 I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,

16 бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!

17 Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“

18 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,

19 бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!

20 А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.

21 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.

22 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,

23 поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!

Псалтирь

Псалом 37

Псалми

Псалом 37

1 Песнь Давида в честь дня памяти.

1 Псалом Давидів. На па́м'ятку.

2 Господи, не накажи меня в гневе и не упрекай, когда сердит.

2 Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,

3 Причиняешь боль мне, Господи, нанёс глубокие Ты раны мне.

3 бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,

4 После наказания Твоего болит у меня всё тело. Согрешил я, и наказал Ты меня, и до самых костей боль пробирает меня.

4 Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,

5 Как тяжкое бремя вина меня гнетёт.

5 бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,

6 Поступил я неразумно, и теперь на мне смердящие, гноящиеся раны.

6 смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.

7 Согнувшийся и поникший, весь день я подавлен.

7 Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,

8 Горю я в лихорадке, всё тело моё болит.

8 бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.

9 Я ничего не чувствую, кроме боли, от боли в сердце всё время стенаю.

9 Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.

10 Господи, слышал Ты стоны мои, вздохи мои от Тебя не скрыты!

10 Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.

11 Колотится сердце, сила моя ушла, я зрение теряю.

11 Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.

12 Так как болен я, друзья и соседи избегают, моя семья, и та сторонится меня.

12 Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.

13 Враги постоянно козни строят, лишь ложь и слухи обо мне разносят.

13 Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!

14 Я словно глухой, что не слышит, я словно немой человек, который слова вымолвить не может.

14 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.

15 Подобен я тому, кто глух, кто не слышит, что о нём другие говорят. Я не могу возразить своим врагам, и доказать несправедливость их обвинений.

15 I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,

16 Я жду Тебя, Господи Боже, надеюсь, что Ты ответишь и защитишь меня.

16 бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!

17 Поэтому Господу молился я: «Не дай врагам потешаться надо мною, когда от боли изнываю я. Горделивым смеяться не позволь, если случайно оступлюсь и упаду».

17 Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“

18 Я к смерти близок, Господи, и боль моя всегда передо мною.

18 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,

19 Господи, свои грехи Тебе исповедав, я раскаиваюсь о них и сожалею.

19 бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!

20 Враги же мои сильны и здоровы, только ложь обо мне разносят

20 А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.

21 и злом за добро мне воздают. В помыслах моих лишь добрые поступки, поэтому враги ещё усерднее нападают на меня.

21 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.

22 Не покидай меня, Боже, молю Тебя, не отдаляйся.

22 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,

23 Приди на помощь поскорее, Господь, Спаситель мой!

23 поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!

1.0x