Евангелие от МатфеяГлава 12 |
|
1 |
|
2 |
|
3 Он |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 И |
|
11 Он |
|
12 |
|
13 Тогда |
|
14 |
|
15 |
|
16 и |
|
17 да |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 И |
|
24 |
|
25 Но |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
|
34 |
|
35 |
|
36 |
|
37 |
|
38 |
|
39 |
|
40 |
|
41 |
|
42 |
|
43 |
|
44 |
|
45 |
|
46 |
|
47 |
|
48 Он |
|
49 И, |
|
50 |
Вiд МатвiяРозділ 12 |
|
1 |
|
2 Побачили ж це фарисеї, та й кажуть Йому: „Он учні Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу“. |
|
3 А Він відповів їм: „Чи ж ви не читали, що́ зробив був Давид, коли сам зголоднів і ті, хто був із ним? |
|
4 Як він увійшов до Божого дому, і спожив хліби́ показні́, яких їсти не можна було ні йому, ані тим, хто був із ним, а тільки самим священикам? |
|
5 Або ви не читали в Зако́ні що в суботу священики пору́шують суботу у храмі, — і невинні вони? |
|
6 А Я вам кажу́, що тут Більший, як храм! |
|
7 Коли б знали ви, що́ то є: „Милости хо́чу, а не жертви“, то ви не судили б невинних. |
|
8 Бо Син Лю́дський Госпо́дь і суботі“! |
|
9 |
|
10 І ото, був там чоловік, що мав суху руку. І, щоб обвини́ти Ісуса, запитали Його: „Чи вздоровляти годи́ться в суботу?“ |
|
11 А Він їм сказав: „Чи зна́йде́ться між вами люди́на, яка, одну мавши вівцю́, не пі́де по неї, і не врятує її, як вона впаде в яму в суботу? |
|
12 А скільки ж люди́на вартніша за тую овечку! Тому́ можна чинити добро й у суботу“! |
|
13 І каже тоді чоловікові: „Простягни свою руку!“ Той простяг, — і стала здорова вона, як і друга. |
|
14 Фарисеї ж пішли, і зібрали нараду на Нього, — я́к би Його погубити? |
|
15 А Ісус, розізнавши, пішов Собі звідти. |
|
16 А Він наказав їм суво́ро Його не виявляти, |
|
17 щоб спра́вдилось те, що́ сказав був Ісая пророк, промовляючи: |
|
18 „Ото Мій Слуга, що Я вибрав Його, Мій Улю́блений, що Його полюбила душа Моя! Вкладу́ Свого Духа в Нього, — і Він суд проголо́сить поганам. |
|
19 Він не буде змагатися, ані кричати, і на вулицях чути не буде ніхто Його голосу. |
|
20 Він очерети́ни надло́мленої не доло́мить, і ґнота́ догасаючого не пога́сить, поки не допровадить при́суду до перемоги. |
|
21 І погани наді́ятись будуть на Йме́ння Його“! |
|
22 |
|
23 І дивувались усі люди й казали: „Чи ж не Син це Давидів?“ |
|
24 Фарисеї ж, почувши, сказали: „Він де́монів не виганяє інакше, тільки як Вельзеву́лом, князем де́монів“. |
|
25 А Він знав думки їхні, і промовив до них: „Кожне царство, поділене супроти себе, запусті́є. І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втри́маються. |
|
26 І коли сатана́ сатану́ виганяє, то ділиться супроти себе; як же втри́мається царство його? |
|
27 І коли Вельзевулом виганя́ю Я де́монів, то ким виганя́ють сини ваші? Тому́ вони стануть вам су́ддями. |
|
28 А коли ж Духом Божим виго́ню Я де́монів, то настало для вас Царство Боже. |
|
29 Або я́к то хто може вде́ртися в дім дужого, та пограбувати добро́ його, якщо перше не зв'яже дужого? І аж тоді він госпо́ду його пограбує. |
|
30 |
|
31 Тому́ то кажу́ вам: усякий гріх, навіть богозневага, про́ститься лю́дям, але богозневага на Духа не про́ститься! |
|
32 І як скаже хто слово на Лю́дського Сина, то йому́ проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, — не про́ститься того йому ані в цім віці, ані в майбу́тнім! |
|
33 |
|
34 Ро́де змії́ний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце напо́внене, те говорять уста́. |
|
35 Добра люди́на з доброго ска́рбу добре виносить, а лукава люди́на зо скарбу лихого виносить лихе́. |
|
36 Кажу́ ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! |
|
37 Бо зо слів своїх будеш випра́вданий, і зо слів своїх будеш засу́джений“. |
|
38 |
|
39 А Ісус відповів їм: „Рід лукавий і перелю́бний шукає ознаки, — та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йо́ни. |
|
40 Як Йо́на перебув у сере́дині китовій три дні і три ночі, так перебу́де три дні та три ночі й Син Лю́дський у серці землі. |
|
41 Ніневі́тяни стануть на суд із цим родом, — і осудять його, вони бо покаялися через Йо́нину проповідь. А тут ото Більший, ніж Йо́на! |
|
42 Цариця з пі́вдня на суд стане з родом оцим, — і засу́дить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послу́хати. А тут ото Більший, аніж Соломон! |
|
43 |
|
44 Тоді він говорить: „Вернуся до дому свого́, звідки вийшов“. А як ве́рнеться він, то хату знахо́дить порожню, заметену й при́брану. |
|
45 Тоді він іде, та й приводить сімох духів інших, лютіших за себе, — і входять вони та й живуть тут. І буде останнє люди́ні тій гірше за перше... Так буде й лукавому родові цьому́!“ |
|
46 |
|
47 І сказав хтось Йому́: „Ото мати Твоя й Твої бра́ття стоять онде о́сторонь, і говорити з Тобою бажають“. |
|
48 А Він відповів тому́, хто Йому говорив, і сказав: „Хто́ мати Моя? І хто́ браття Мої?“ |
|
49 І, показавши рукою Своєю на у́чнів Своїх, Він промовив: „Ото Моя мати та браття Мої! |
|
50 Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чини́тиме, той Мені брат, і сестра, і мати!“ |
Евангелие от МатфеяГлава 12 |
Вiд МатвiяРозділ 12 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 Побачили ж це фарисеї, та й кажуть Йому: „Он учні Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу“. |
|
3 Он |
3 А Він відповів їм: „Чи ж ви не читали, що́ зробив був Давид, коли сам зголоднів і ті, хто був із ним? |
|
4 |
4 Як він увійшов до Божого дому, і спожив хліби́ показні́, яких їсти не можна було ні йому, ані тим, хто був із ним, а тільки самим священикам? |
|
5 |
5 Або ви не читали в Зако́ні що в суботу священики пору́шують суботу у храмі, — і невинні вони? |
|
6 |
6 А Я вам кажу́, що тут Більший, як храм! |
|
7 |
7 Коли б знали ви, що́ то є: „Милости хо́чу, а не жертви“, то ви не судили б невинних. |
|
8 |
8 Бо Син Лю́дський Госпо́дь і суботі“! |
|
9 |
9 |
|
10 И |
10 І ото, був там чоловік, що мав суху руку. І, щоб обвини́ти Ісуса, запитали Його: „Чи вздоровляти годи́ться в суботу?“ |
|
11 Он |
11 А Він їм сказав: „Чи зна́йде́ться між вами люди́на, яка, одну мавши вівцю́, не пі́де по неї, і не врятує її, як вона впаде в яму в суботу? |
|
12 |
12 А скільки ж люди́на вартніша за тую овечку! Тому́ можна чинити добро й у суботу“! |
|
13 Тогда |
13 І каже тоді чоловікові: „Простягни свою руку!“ Той простяг, — і стала здорова вона, як і друга. |
|
14 |
14 Фарисеї ж пішли, і зібрали нараду на Нього, — я́к би Його погубити? |
|
15 |
15 А Ісус, розізнавши, пішов Собі звідти. |
|
16 и |
16 А Він наказав їм суво́ро Його не виявляти, |
|
17 да |
17 щоб спра́вдилось те, що́ сказав був Ісая пророк, промовляючи: |
|
18 |
18 „Ото Мій Слуга, що Я вибрав Його, Мій Улю́блений, що Його полюбила душа Моя! Вкладу́ Свого Духа в Нього, — і Він суд проголо́сить поганам. |
|
19 |
19 Він не буде змагатися, ані кричати, і на вулицях чути не буде ніхто Його голосу. |
|
20 |
20 Він очерети́ни надло́мленої не доло́мить, і ґнота́ догасаючого не пога́сить, поки не допровадить при́суду до перемоги. |
|
21 |
21 І погани наді́ятись будуть на Йме́ння Його“! |
|
22 |
22 |
|
23 И |
23 І дивувались усі люди й казали: „Чи ж не Син це Давидів?“ |
|
24 |
24 Фарисеї ж, почувши, сказали: „Він де́монів не виганяє інакше, тільки як Вельзеву́лом, князем де́монів“. |
|
25 Но |
25 А Він знав думки їхні, і промовив до них: „Кожне царство, поділене супроти себе, запусті́є. І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втри́маються. |
|
26 |
26 І коли сатана́ сатану́ виганяє, то ділиться супроти себе; як же втри́мається царство його? |
|
27 |
27 І коли Вельзевулом виганя́ю Я де́монів, то ким виганя́ють сини ваші? Тому́ вони стануть вам су́ддями. |
|
28 |
28 А коли ж Духом Божим виго́ню Я де́монів, то настало для вас Царство Боже. |
|
29 |
29 Або я́к то хто може вде́ртися в дім дужого, та пограбувати добро́ його, якщо перше не зв'яже дужого? І аж тоді він госпо́ду його пограбує. |
|
30 |
30 |
|
31 |
31 Тому́ то кажу́ вам: усякий гріх, навіть богозневага, про́ститься лю́дям, але богозневага на Духа не про́ститься! |
|
32 |
32 І як скаже хто слово на Лю́дського Сина, то йому́ проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, — не про́ститься того йому ані в цім віці, ані в майбу́тнім! |
|
33 |
33 |
|
34 |
34 Ро́де змії́ний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце напо́внене, те говорять уста́. |
|
35 |
35 Добра люди́на з доброго ска́рбу добре виносить, а лукава люди́на зо скарбу лихого виносить лихе́. |
|
36 |
36 Кажу́ ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! |
|
37 |
37 Бо зо слів своїх будеш випра́вданий, і зо слів своїх будеш засу́джений“. |
|
38 |
38 |
|
39 |
39 А Ісус відповів їм: „Рід лукавий і перелю́бний шукає ознаки, — та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йо́ни. |
|
40 |
40 Як Йо́на перебув у сере́дині китовій три дні і три ночі, так перебу́де три дні та три ночі й Син Лю́дський у серці землі. |
|
41 |
41 Ніневі́тяни стануть на суд із цим родом, — і осудять його, вони бо покаялися через Йо́нину проповідь. А тут ото Більший, ніж Йо́на! |
|
42 |
42 Цариця з пі́вдня на суд стане з родом оцим, — і засу́дить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послу́хати. А тут ото Більший, аніж Соломон! |
|
43 |
43 |
|
44 |
44 Тоді він говорить: „Вернуся до дому свого́, звідки вийшов“. А як ве́рнеться він, то хату знахо́дить порожню, заметену й при́брану. |
|
45 |
45 Тоді він іде, та й приводить сімох духів інших, лютіших за себе, — і входять вони та й живуть тут. І буде останнє люди́ні тій гірше за перше... Так буде й лукавому родові цьому́!“ |
|
46 |
46 |
|
47 |
47 І сказав хтось Йому́: „Ото мати Твоя й Твої бра́ття стоять онде о́сторонь, і говорити з Тобою бажають“. |
|
48 Он |
48 А Він відповів тому́, хто Йому говорив, і сказав: „Хто́ мати Моя? І хто́ браття Мої?“ |
|
49 И, |
49 І, показавши рукою Своєю на у́чнів Своїх, Він промовив: „Ото Моя мати та браття Мої! |
|
50 |
50 Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чини́тиме, той Мені брат, і сестра, і мати!“ |