| MatthewChapter 27 | 
| 1 When the morning | 
| 2 And when they had bound | 
| 3 Then | 
| 4 Saying, | 
| 5 And he cast | 
| 6 And the chief | 
| 7 And they took | 
| 8 Why | 
| 9 Then | 
| 10 And gave | 
| 11 And Jesus | 
| 12 And when | 
| 13 Then | 
| 14 And he answered | 
| 15 Now | 
| 16 And they had | 
| 17 Therefore | 
| 18 For he knew | 
| 19 When he was set | 
| 20 But the chief | 
| 21 The governor | 
| 22 Pilate | 
| 23 And the governor | 
| 24 When Pilate | 
| 25 Then | 
| 26 Then | 
| 27 Then | 
| 28 And they stripped | 
| 29 And when they had platted | 
| 30 And they spit | 
| 31 And after | 
| 32 And as they came | 
| 33 And when they were come | 
| 34 They gave | 
| 35 And they crucified | 
| 36 And sitting | 
| 37 And set | 
| 38 Then | 
| 39 And they that passed | 
| 40 And saying, | 
| 41 Likewise | 
| 42 He saved | 
| 43 He trusted | 
| 44 The thieves | 
| 45 Now | 
| 46 And about | 
| 47 Some | 
| 48 And straightway | 
| 49 The rest | 
| 50 Jesus, | 
| 51 And, behold, | 
| 52 And the graves | 
| 53 And came | 
| 54 Now | 
| 55 And many | 
| 56 Among | 
| 57 When the even | 
| 58 He went | 
| 59 And when Joseph | 
| 60 And laid | 
| 61 And there | 
| 62 Now | 
| 63 Saying, | 
| 64 Command | 
| 65 Pilate | 
| 66 So | 
| Вiд МатвiяРозділ 27 | 
| 1  | 
| 2 І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́. | 
| 3  | 
| 4 та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“. | 
| 5 І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився. | 
| 6 А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“. | 
| 7 А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати, | 
| 8 чому й зветься те поле „полем крови“ аж до сьогодні. | 
| 9 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві, | 
| 10 і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“. | 
| 11  | 
| 12 Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував. | 
| 13 Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“ | 
| 14 А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований. | 
| 15 Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони. | 
| 16 Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва. | 
| 17 І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“ | 
| 18 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали. | 
| 19 Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“. | 
| 20 А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти. | 
| 21 Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“. | 
| 22 Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“ | 
| 23 А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“ | 
| 24 І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“. | 
| 25 А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“ | 
| 26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був. | 
| 27  | 
| 28 І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього. | 
| 29 І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“ | 
| 30 І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били. | 
| 31  | 
| 32 А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста. | 
| 33 І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“, | 
| 34 дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів. | 
| 35 А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба. | 
| 36 І, посідавши, стерегли́ Його там. | 
| 37 І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“. | 
| 38 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч. | 
| 39  | 
| 40 і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“ | 
| 41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили: | 
| 42 „Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому! | 
| 43 Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“. | 
| 44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті. | 
| 45  | 
| 46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“ | 
| 47 Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́. | 
| 48 А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити. | 
| 49 Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“. | 
| 50 А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав. | 
| 51 І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі, | 
| 52 і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих, | 
| 53 а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились. | 
| 54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“ | 
| 55 Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували. | 
| 56 Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих. | 
| 57  | 
| 58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати. | 
| 59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́, | 
| 60 і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов. | 
| 61 Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу. | 
| 62  | 
| 63 і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“. | 
| 64 Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“. | 
| 65 Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“. | 
| 66 І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили. | 
| MatthewChapter 27 | Вiд МатвiяРозділ 27 | 
| 1 When the morning | 1  | 
| 2 And when they had bound | 2 І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́. | 
| 3 Then | 3  | 
| 4 Saying, | 4 та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“. | 
| 5 And he cast | 5 І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився. | 
| 6 And the chief | 6 А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“. | 
| 7 And they took | 7 А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати, | 
| 8 Why | 8 чому й зветься те поле „полем крови“ аж до сьогодні. | 
| 9 Then | 9 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві, | 
| 10 And gave | 10 і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“. | 
| 11 And Jesus | 11  | 
| 12 And when | 12 Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував. | 
| 13 Then | 13 Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“ | 
| 14 And he answered | 14 А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований. | 
| 15 Now | 15 Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони. | 
| 16 And they had | 16 Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва. | 
| 17 Therefore | 17 І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“ | 
| 18 For he knew | 18 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали. | 
| 19 When he was set | 19 Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“. | 
| 20 But the chief | 20 А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти. | 
| 21 The governor | 21 Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“. | 
| 22 Pilate | 22 Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“ | 
| 23 And the governor | 23 А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“ | 
| 24 When Pilate | 24 І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“. | 
| 25 Then | 25 А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“ | 
| 26 Then | 26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був. | 
| 27 Then | 27  | 
| 28 And they stripped | 28 І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього. | 
| 29 And when they had platted | 29 І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“ | 
| 30 And they spit | 30 І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били. | 
| 31 And after | 31  | 
| 32 And as they came | 32 А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста. | 
| 33 And when they were come | 33 І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“, | 
| 34 They gave | 34 дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів. | 
| 35 And they crucified | 35 А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба. | 
| 36 And sitting | 36 І, посідавши, стерегли́ Його там. | 
| 37 And set | 37 І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“. | 
| 38 Then | 38 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч. | 
| 39 And they that passed | 39  | 
| 40 And saying, | 40 і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“ | 
| 41 Likewise | 41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили: | 
| 42 He saved | 42 „Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому! | 
| 43 He trusted | 43 Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“. | 
| 44 The thieves | 44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті. | 
| 45 Now | 45  | 
| 46 And about | 46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“ | 
| 47 Some | 47 Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́. | 
| 48 And straightway | 48 А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити. | 
| 49 The rest | 49 Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“. | 
| 50 Jesus, | 50 А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав. | 
| 51 And, behold, | 51 І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі, | 
| 52 And the graves | 52 і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих, | 
| 53 And came | 53 а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились. | 
| 54 Now | 54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“ | 
| 55 And many | 55 Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували. | 
| 56 Among | 56 Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих. | 
| 57 When the even | 57  | 
| 58 He went | 58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати. | 
| 59 And when Joseph | 59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́, | 
| 60 And laid | 60 і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов. | 
| 61 And there | 61 Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу. | 
| 62 Now | 62  | 
| 63 Saying, | 63 і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“. | 
| 64 Command | 64 Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“. | 
| 65 Pilate | 65 Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“. | 
| 66 So | 66 І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили. |